І ніщо краще не характеризує спортивний Харків, аніж велика купа дітлахів, які просять батьків сфотогрувати його/її з якимсь спортсменом. Якщо таке прохання виникає, значить у малечі уже з’явився інтерес, а значить, скоро вона затягне своїх друзів на арену. Або намагатиметься затягнути. І у цей момент абсолютно неважливо, мова йде про сотні дітей, як після гри Шахтаря, чи поодиноких любителів, як після матчу Локомотива. Важливішим є сам факт — діти, разом з батьками, звісно, у Харкові ходять на спортивні події.
А ще, у Харкові ніхто не почуває себе чужим та зайвим. Уболівальники у цьому місті підтримають усіх — як своїх, так і гостей. Аби тільки рівень гри був хорошим. Принаймні, так здається на перший погляд.
***
— Ти диви, а ці львів’яни грають ще краще, ніж минулого разу, — скептично поглядаючи на волейбольний майданчик, каже чоловік років 45-и своєму другові.
— Ай, та що з нашого Локомотива уже візьмеш, нікого тут уже не залишилося, нехай хоч ті щось показують, — відповів друг, але моментально зірвався з місця і зааплодував. Локомотив ефектно здобув очко, вколотивши м’яч у чужу половину площадки.
Разом з цим чоловіком зірвався й ледь не увесь зал — незважаючи на мовчазливе сприйняття переваги львівських Кажанів, уболівальники раділи з будь-якої успішної дії власних волейболістів. Що цікаво, під поняттям «увесь зал» мається на увазі не 50 і не 100 людей — о 12 годині ранку в суботу на поєдинок між Локомотивом та Кажанами прийшло не менше 350 людей. Небагато, але достатньо. Особливо, зважаючи, що малий зал палацу спорту Локомотив набагато більше і не вмістить. Для порівняння, на п’ятничну гру завітало півтисячі любителів волейболу.
Другий матч, втім, завершився для харківської команди так само невдало, як і перший — Кажани знову перемогли суперника в чотирьох партіях. Уболівальники, однак, навіть в останньому сеті намагалися толерантно та з повагою ставитися до львівського клубу. Максимум негативу, який лунав в бік гостей — це небагаточисельні вигуки «сітка» під час подач львів’ян. А після завершення гри глядачі стоячими оваціями подякували волейболістам за поєдинок, і про жоден свист чи обурення мова навіть не йшла.
Ба навіть більше — після гри поодинокі діти, які завітали на волейбольний матч з батьками, з однаковим запалом фотографувалися з гравцями обох команд. І посмішка на усіх цих фото була такою ж щирою, без фальшу.
Так само запально харківські вболівальники — разом з великою торсидою переселенців з Донбасу — підтримували під час футбольного матчу Шахтар, який на стадіон Металіст приймав Карпати. Підтримували до того часу, поки львівська команда не почала демонструвати цікаву контратакувальну гру. З того моменту можна було чітко поділити стадіон на три частини: прихильники Шахтаря, фанати Карпат та невизначені харків’яни, які вболівали за обидві команди, аби тільки рівень гри був хорошим.
Фанати #Шахтар'я дали про себе знати. Давненько уже їх не було в такій кількості на одному матчі одночасно. pic.twitter.com/OMUzKQjLpL
— Alex Mandziy (@OleksiyTheFirst) November 19, 2016
Доволі окремішно поводили себе місцеві вболівальники, більшість з яких прийшла на гру в атрибутиці Металіста, і під час перекличок донецьких та львівських ультрас-секторів. Харків’яни оплесками вітали усі патріотичні гасла, але особливої участі у перекличках не брали, немов показуючи, що у цьому місті підтримують усіх, а не тільки когось одного.
Спроектувати подібну тезу на післяматчеву атмосферу під стадіоном було неможливо: близько двохсот дітей оточили VIP виїзд зі стадіону Металіст, неймовірно активно закликаючи гравців Шахтаря підійти до них і роздати автографи. Спершу увесь цей натовп скандував імена Тайсона і Марлоса, тому здавалося, що це виключно харківські діти, але згодом стало зрозуміло, що це не так — виходу Факундо Ферейри і — особливо — Паулу Фонсеки натовп радів не менше.
Зрештою, уся така поведінка місцевих глядачів є абсолютно недивною, адже Харків — один з основних форпостів української державності в останні роки. Це місто, зважаючи на обставино, навчилося поважати та приймати людей з абсолютно різних частин України, при цьому ні на секунду не заглядаючи у прописку.
Тож, по суті, для харківського вболівальника на перший план у матчах Локомотив — Кажани та Шахтар — Карпати вийшов рівень гри, і команди не підвели глядачів, продемонструвавши два чудові матчі. За це фанати віддячили як своїх, так і львівських, і донецьких чудовою атмосферою на трибунах. Тож незадоволених не повинно бути залишитися: Локомотив вкотре переконався у відданості своєї публіки, Шахтар отримав чудову підтримку з боку донецьких переселенців, яких вдосталь у Харкові, а львівські команди відчули повагу, з якою їх прийняли в гостях. Можна сказати, що це саме той момент, коли й гості почуваються як вдома.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться