А скільки міжнародних матчів відбулось у вашому місті цього року?
Швидкої правильної відповіді на це запитання немає ні в кого. Або цих матчів взагалі не буде. Насправді таке запитання варто задавати спеціально, щоб поставити співрозмовника у неприємне положення. Нехай навіть він цікавиться спортом та слідкує на всіма головними подіями.
Але існують міста, де негативна відповідь має інший фундамент. Наприклад, там протягом двох днів проходить відразу дві гри Ліги чемпіонів: жіночої волейбольної та чоловічої баскетбольної. І всі про це добре знають.
***
Найменше, що очікуєш побачити у Южному – міжнародні матчі найвищого рівня. Повернувшись у три сторони на центральній площі міста, прекрасно помітно, де воно закінчується. З двох боків не так вже й далеко на обрії звичайний пустир, попереду – море. За офіційними даними у Южному проживає близько 30 тисяч чоловік. Зважаючи на те, що від початку Южне розвивалось саме як місто з багатоквартирними будинками та компактним розміщенням працівників Одеського припортового заводу, загальна площа населеного пункту становить 10 квадратних кілометрів.
Таксі до будь-якої місця коштує 20 гривень. Така ціна справедлива ще й тому, що до саме місто можна обійти пішки за лічені години.
Проект Южного з’явився у 1975 році. Саме містечко своїм спокійним ритмом життя може сперечатись з ким завгодно. Проте саме тут протягом двох днів грають два євркубкові матчі команди з волейболу та баскетболу.
Безперечно любов до спорту виникла не на рівному місці. Тут немає ніякого парадоксу – обидва Хіміки є фактично дітьми Одеського припортового заводу, який виступає потужним меценатом. Пошук відповідей на запитання не залишає можливості дивуватись парадоксам – 30-тисячне містечко з двома єврокубковими командами.
***
Волейбольний Хімік менш відомий за баскетбольний тільки через те, що жіночий волейбол менш популярний за чоловічий баскетбол. Насправді, саме волейбольний Хімік – найбільш успішна команда міста. Волейболістки з Южного виграли шість поспіль чемпіонатів України та постійно грали у єврокубках.
Але матч проти Динамо з Краснодара був особливим навіть для місцевих вболівальників та клубу – Хімік дебютував у Лізі чемпіонів.
Особливий статус мала гра й через суперника. Українців та росіян й досі розводять у багатьох міжнародних змаганнях, проте з цього сезону федерації деяких видів спорту почали менше звертати на це уваги. Кілька тижнів тому саме у Южному відбулась гра баскетбольної Ліги чемпіонів між Хіміком та російським Автодором. Перш за все після жеребкування команди вже не розводили, а потім дозволили грати на полі в один одного.
У Динамо були проблеми з тим, щоб їхати до України. З серпня представники краснодарського клубу шукали можливості переносу ігор на нейтральні поля, хоча в Хіміку були не проти зіграти в Краснодарі, аби тільки домашня гра відбулась в Южному. Спорт – надто важлива частина міста.
Зрештою трохи раніше баскетбольний Хімік зіграв з Автодором, обірвавши майже 2,5-річний відрізок без міжнародних ігор російських команд в Україні, тому Динамо більш спокійно приїхало до України. До того ж в Южному зустріли суперника більше у спортивному плані, ніж як представника країни ворога чи агресора.
Швидше за все тут немає ніяких інтриг та позицій, справа лише в тому, що Южне аж занадто тихе місто з напрочуд спокійним ритмом життя.
***
Спорткомплекс Олімп гості міста називають найбільшою пам’яткою Южного. Щоправда гості міста – це здебільшого любителі спорту та взагалі самі спортсмени. Але вони недалеко відійшли від правди, тому що Олімп насправді вирізняється серед усіх будівель.
На матч з волейболу прийшли 1500 глядачів, аби підтримати свою команду. Традиційно для Южного на одній з трибун були хлопці з барабанами. Ведучий ходив з мікрофоном та протягом усієї гри вимагав підтримки для дівчат. Швидше за все на баскетболі у Хіміка більш активна підтримка, проте й тут трибуни реагують на події та вміють переживати за своїх.
Півтори тисячі глядачів можуть сприйматись, немов якесь буденне явище. Але це волейбол у невеличкому місті. 5% жителів Южного відвідали гру.
Любителі поговорити на тему відвідуваності в українському спорті обов’язково скажуть, що у Южному просто немає інших розваг. Потім вони додадуть, що містоутворююче підприємство за багато років просто змусило місцевих жителів ходити на спорт. Проте все це відмовки. Кожен відповідає на одне запитання: хочу чи не хочу. В Южному чомусь хочуть ходити на жіночий волейбол.
Аби придбати квиток на матч, треба було деякий час постояти у черзі перед касами.
***
Чекати перемоги від самого матчу було важко. Гості були безумовними фаворитами і цього матчу, і взагалі виходу до наступного етапу змагань. Як говорять у таких випадках, мав зробити усе можливе й неможливе, аби поборотись за перемогу. І команда насправді зробила навіть неможливе, але проблема у тому, що можливого у Хіміка не так вже й багато у порівнянні з суперником.
Хімік розпочав з 0:7 та великої кількості помилок на прийомі, в пасі та атаці. У дівчат взагалі нічого не виходило, тому головний тренер команди Андрій Романович швидко почав робити заміни. Перш за все, зв’язка команди Алла Політанська та ліберо Аліна Степанчук зібрались після провального відрізку, що допомогло команді поборотись ще у першому сеті.
Програшний перший сет був сигналом для того, що здаватись не треба – у Хіміка є всі шанси боротись. Налагодження гри у прийомі та пасі призвели й до атак. Почали ефективно атакувати Катерина Дудник, Анастасія Чернуха та сербка Міна Томіч. Непогано під час ротації виходили центральні блокуючі на чолі з Інною Молодцовою.
Хімік виграв другий та третій сет. Це був не стільки подарунок надії на чудо, а великий подив. Не повинні були южненці нав’язати боротьбу.
Проте у четвертому сеті та на тай-брейку це завзяття, з яким дівчата вступили в боротьбу з суперником, привело до неприємностей. Перш за все втомились Дудник та Чернуха, якій почали багато помилятись, до нестабільності стартового відрізку матчу повернулась Політанська. А тай-брейк і взагалі перетворився на провал, адже одна лише Дудник просто не прийняла 7-8 подач.
Новий головний тренер команди Андрій Романович сам загнав себе у ситуацію, коли не міг приймати правильне рішення. З одного боку, він не дав відпочити основним гравцям на початку четвертого сету, бо був шанс зачепитись за перемогу, а команда справді грала добре. А потім просто не було варіантів у п’ятому сеті змінити гру, адже гравці з лавки були просто не готові до виходу на майданчик у такий час.
Поразка, якої очікували, виявилась неприємною, зважаючи на те, що справді був шанс перемогти.
***
Вболівальники залишали матч розчарованими, але без негативних емоцій. Ця гра не мала вигляд якогось свята волейболу, все було досить буденно та звичайно. Безперечно у Южному вже звикли до таких ігор команд, але все одно глядачі завжди ходять на ігри та підтримують своїх.
Домашня атмосфера у залі та навколо – ще одна ознака Южного. Маленьке місто зрівнює жителів. У супермаркеті чи просто на вулиці завжди можна зустріти зірок Хіміка, концентрація баскетболістів та волейболісток на одного жителя міста дуже висока. Що й говорити про тісні відносини, якщо, наприклад, сербка Томіч є подругою колишнього гравця баскетбольного Хіміка та збірної України Артема Пустового, а капітан команди Дар’я Степановська – дружина головного тренера баскетбольної команди Віталія Степановського. От ще одна любов у маленькому місті.
У маленькому місті всі знають один одного. Усі підтримують. А у Южному ще й люблять спорт.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться