Гаррі Каспаров.
Якось, коли Іванчуки вже мешкали в Шумську, Василь попросив батька відвести його в районний будинок культури, де відбувався дорослий турнір. Дев’ятирічний хлопчина почав курсувати між столиками та підказувати ходи поважним дядькам. Суворий арбітр змагань, а за сумісництвом чемпіон району з шахів, вирішив провчити малого та запитав:
— А ти вмієш грати?
— Вмію…
— То ходи, я тобі поставлю мата – і на тому буде кінець.
Розставили шахи. Василько ретельно думав над кожним ходом, а чемпіон паралельно відлучався у суддівських справах. Перший програш маестро списав на випадковість, другий теж. Ці поразки боляче зачепили його гордість. Він геть забув про суддівські обов’язки.
— Ну, якщо так, я з тобою по-справжньому зіграю, – погрозливим тоном заявив чемпіон Шумщини та вмостився навпроти маленького школяра. Нікого вже не цікавив турнір, всі вболівальники та навіть учасники оточили столик, де давав свою виставу перед численною публікою Іванчук. Хлопчик знову переміг свого суперника. Більше суддя-шахіст не захотів випробовувати долю та заявив хлопцеві: ти краще йди додому, адже в нас тут змагання для дорослих. Так, Василь дебютував на першій дошці і вперше, проте далеко не востаннє переміг чемпіона.
Він народився 18 березня 1969 року в місті Копичинці, на Тернопільщині. Як розповідає мама, вона одразу почала шукати талант, який безперечно мав бути в її сина: «Я впевнена, що мої пошуки, увінчалися б успіхом. Навіть, якщо б це були не шахи, він обов’язково добився б успіху в іншій сфері діяльності». Василь став жрецем богині Каїсси випадково. Якось батько прийшов з роботи , розставив перед шестирічним Васильком дерев’яні фігури та представив йому головних дійових осіб давньої гри. Після цього тато показав синові як самому керувати цим невеличким військом. Хлопчику найбільше до душі припали чудернацькі ходи коня. Досить швидко Василь підсів на шахи, а так як Михайло Васильович за декілька тижнів почав програвати синові та вже не міг нічому навчити своє чадо, поклав шахову науку хлопця на дружину. Мати спочатку не дуже зраділа цій перспективі, адже з шахами вона була на Ви, але педагогічна освіта далася взнаки. Вона повела Василя в бібліотеку, де саме з’явилася книжна новинка – чудовий підручник Авербаха та Бейліна «Подорож у шахове королівство». Коли Іванчук починав мандрівку сторінками цієї книги, то навіть не мріяв про те, що він колись сам стане шаховим королем.
Спочатку наука йшла досить важко, адже мати не мала зеленого поняття в шахах. Проте згодом вона зробила чудовий хід конем. В училищі, в якому трудилася на педагогічній ниві Марія Василівна, навчався студент, який добре грав в шахи. Зі спудеєм мати домовилася про бартер: вона дає йому індивідуальні уроки фізики, а він, натомість, відкриває Іванчуку таємничий світ шахів. Через рік Василь не уявляв свого життя без нових іграшок. Коли вдома вже всі спали, він тихенько вставав, брав шахи та намагався творити власні комбінації. Вже тоді Василь розглядав цю гру з мистецької точки зору. Він хотів не просто перемогти, а зробити це красиво. Неймовірна пам’ять та чудовий розрахунок варіантів часто шокували Марію Василівну. Інколи вона відправляла сина до магазину за продуктами, але досить швидко зрозуміла, що ця затія приречена на фіаско. Як правило між ними відбувався подібний діалог:
— Васильку, сходи, будь ласка, до магазину по молоко!
— Добре, мамо, зараз піду, – відповідав син, який, як завжди, сидів у дитячій кімнаті в оточенні своїх шахових вояків. Минало півгодини, мати нагадувала:
— Васильку, ти не забув, про що я тебе просила?
— Ні, мамо…
Ще через півгодини матері уривався терпець і вона вимагала:
— Коли ти нарешті принесеш молоко?
З кімнати виходив Василько і, ледве не плачучи, промовляв:
— Мамо, я зараз принесу тобі те молоко. Але ти вже втретє збиваєш мене на тридцять п’ятому ході.
На щастя, батьки розгледіли, що Бог дав синові надзвичайний талант та зробили все від них залежне, щоб він вибився в люди. Іванчуки вирішили показати своє чадо шаховим фахівцям з Тернополя лише після того, як він … загубився в лісі. Під час пікніка Василь кудись зник. Батьки намагалися докричатися до нього, проте на їхні заклики ніхто не відповідав. Аж раптом, десь у 20 метрах ходьби від місця відпочинку вони знайшли Василя, який сидів та уважно читав стару газету, в якій був надрукований шаховий етюд. Коли хлопчик побачив навколо себе «пошукову групу» то знітився та заявив:
— Мені соромно, але я ніяк не можу знайти виграш білих. Відчуваю, що він десь близько. Якби була шахівниця, я би знайшов».
Спочатку директор Тернопільського шахового клубу Геннадій Василенко вкрай негативно поставився до ідеї глянути одним оком на Василя. « Я не маю часу з ним возитися, кожен батько вважає свого сина потенційним чемпіоном світу, я ж не можу панькатися з цими усіма «майбутніми гросмейстерами», до того ж, як він буде ходити в шаховий клуб, адже Шумськ аж за 120 кілометрів від нашого файного міста», – приблизно в такому дусі відповів Геннадій Іванчуку-старшому. Проте той таки переконав тренера влаштувати оглядини синові, адже відмовити прокурору майже так само важко, як і відомому кіногерою у виконанні Марлона Брандо. Василенко доручив протестувати Василя майстру спорту з шахів Олегу Калініну. Тому виявилося достатньо кількох хвилин, щоб шокувати директора: «Хлопця треба брати. В нас таких як він нема». Спочатку директор не повірив Калініну, подумавши, що пан прокурор вже провів підготовчу роботу з майстром і той перебільшує таланти Іванчука. Васильченко сам сів грати з хлопцем і на власній шкірі переконався в потенціалі Василя. Він, к.м.с., ледве врятував нічию. «Так… Хлопець буде жити в мене, вчитися з моїм сином в одному класі. І вони ходитимуть в шаховий клуб», – запропонував вражений директор.
Шлях Василя на Олімп видався блискавичним. Вже у 14-річному віці після вражаючих результатів, продемонстрованих у внутрішніх змаганнях, він поїхав до Франції на чемпіонат світу серед кадетів (до 16 років). Різниця у віці не завадила йому розділити 3-4 місце на цьому престижному турнірі. Тренером Іванчука на чемпіонаті світу був Олексій Суетін, який відразу збагнув, який діамант опинився в його руках: «На нетривалих зборах перед чемпіонатом світу я переконався у фантастичній обдарованості Василя та його відданості шахам. Коли ми протягом двох тижнів жили в готельному номері, Іванчук розлучався з фігурами лише під час сну та їжі. Мене вразили його неймовірні ідеї та гострота сприйняття. Варто йому було показати якусь давно забуту партію, як він моментально її відтворював та супроводжував власними, оригінальними коментарями. Він прекрасно бачив можливості для комбінацій, що є свідченням його надзвичайного таланту. Можливо, Ви скажете, що я перебільшую, але коли я працював з Іванчуком, то мимохіть порівнював його з Михайлом Талем».
Через 2 роки Василь перемагає на Всесоюзному юнацькому турнірі до 22 років, набравши нереальні 11 з 13 очок. Згодом Іванчук здобуває титул чемпіона Європи серед юнаків до 20 років. Інтереси Іванчука не обмежувалися лише шахами. Один з його перших тренерів – Леонід Каплун – настоював на тому, що людина повинна бути всесторонньо розвинутою. Василь поглинав світову класику, цікавився наукою та мистецтвом. Також Каплун познайомив Іванчука з літературою, яку, м’яко кажучи, не дуже любив Кремль – Оруеллом та Сахаровим. Коли юнаку ще не виповнилося 20-ти, Суетін зробив сміливий прогноз стосовно майбутнього Василя: «Я думаю, що буквально за декілька років ми побачимо Іванчука серед тих, хто кине рукавичку Гаррі Каспарову в боротьбі за корону». Тоді він вже навчався на шаховому відділенні Львівського інституту фізкультури. В 1988 році йому прийшла повістка та він поїхав до Ковеля, де мав стати водієм ракетного тягача. Однак Василь так і не встиг прийняти присягу. З Москви надійшов наказ: «Відправити рядового Іванчука на турнір в Манілу». Він був потрібен на іншому фронті. Армія якось обійшлася без нього. Водіїв є мільйони, а ось таких майстерних шахових полководців, як він, Україна ще ніколи не мала.
В тому ж році Василь підкорив Велике Яблуко. Сенсаційно для всіх хлопець з Копичинців стає чемпіоном Нью-Йорку, набравши 7,5 очок з 9 можливих та випередивши багатьох топ-гросмейстерів світу. Тоді в Нью-Йорку тільки й говорили, що про Іванчука. Нікому невідомий хлопчина прийшов, побачив та переміг. Потім на Василя чекав один з найважчих екзаменів в житті – чемпіонат Радянського Союзу з шахів і він успішно його склав, посівши на одному з найпрестижніших турнірів світу 5-6 місця у 19-річному віці. На початку 1991 року Василь шокував весь шаховий світ. Він виграв супертурнір в Лінаресі. В Іспанії Василь так і не відчув гіркого присмаку поразки та зняв скальпи з Каспарова, Карпова, Ананда та Гельфанда. «Радянський спорт» не шкодував компліментів на адресу нової зірки на шаховому небосхилі: «Настав час задуматися над питанням: невже вічному протистоянню двох «К» настав кінець? В елітному шаховому алфавіті, який багато років відзначався одноманітністю, схоже, з’явилася ще одна літера «І»». До речі, про Каспарова та Карпова. Ігор Зайцев, тренер Анатолія розповів наступну історію. «Якось мені терміново знадобилася перша партія дебютного матчу за корону між Карповим та Каспаровим. Але роздруківки під рукою не виявилось. І тут на допомогу прийшов Василь. Він блискавично надиктував мені усі ходи. Як виявилось, Іванчук знав напам’ять усі 48 партій цього історичного матчу ».
Після тріумфу в Лінаресі на Василя чекав приємний сюрприз вдома. Тоді Львівську обласну раду очолював В’ячеслав Чорновіл. Він зробив для нашого генія набагато більше, аніж численні українські політики, які обіцяли йому золоті гори. Коли Чорновіл поцікавився житловими умовами Іванчука, той зізнався, що живе з батьками. На сесії В’ячеслав Максимович звернувся до депутатів зі словами: «Такі люди – це гордість держави, інтелектуальний капітал нації. Це вони піднімають престиж України». Промова подіяла: Чорновіл «вибив» для Іванчука чотирикімнатну квартиру.
На жаль, Василь так і не зміг зустрітися з Каспаровим у боротьбі за корону. У 2002 році Василь підійшов на відстань простягнутої руки до неї. Однак, після вражаючої серії перемог, Іванчук знову програв самому собі. Секунданти Руслана Пономарьова – Топалов та Данаїлов в підготовці свого підопічного зробили акцент на мінусах Іванчука. А Пономарьов прекрасно на них зіграв.
Коли шаховий світ поступово починав забувати про силу українського генія, він одразу гучно нагадував про себе. У 2007 році в Росії проходив чемпіонат світу з бліцу. Напередодні турніру було проведено опитування серед його учасників. Респондентів просили спрогнозувати кращу п’ятірку бліцерів світу. Лише в одному списку фігурував Іванчук. Проте Василь вкотре довів, що його зарано списали. Напередодні останньої партії у турнірній таблиці було двовладдя. Іванчук та Ананд набрали по 24,5 очки, і, за іронією долі, в останньому турі Віші білими грав проти Василя. Іванчук в напруженій боротьбі нокаутував мадраського тигра. Коли в індуса запитали, чи не здивував його тріумф українця, той щиро відповів: «Василь може все, що завгодно. Сьогодні він може грати як геній, а завтра як ненормальний». Тоді ж Іванчук започаткував приємну традицію – яскраво перемагати Магнуса Карлсена. В одній з партій чемпіонату світу Василь, пожертвувавши ферзя, змусив норвежця капітулювати.
У 2009 році після поразки на Кубку світу в Ханти-Мансійську від тоді ще філіппінця Веслі Со Іванчук заявив що йде на пенсію: «Тепер мені нічого робити у серйозних шахах, відтепер гра для мене – просто хобі». На щастя, згодом Василь передумав. В турнірі претендентів 2013 року Іванчук не претендував на високі місця. Проте, коли він зустрівся з непереможним Карлсеном, Магнус вкотре відчув на собі силу Іванчука. Після цієї партії в ідеальному норвезькому механізмі трапився збій. В останній партії він поступився Свідлеру і, щоб здобути путівку на матч за корону проти Ананда, Магнусу залишалося сподіватися на Іванчука. Карлсена влаштовувала лише перемога Василя над Крамником. В другій половині турніру Володимир набрав прекрасний хід та видавалося, що хоча б нічию росіянин зможе відстояти. Однак Крамник та численні експерти чомусь забули, що Іванчук – геній і, якщо зірки зійдуться як слід, може обіграти будь-кого. Якщо б тоді Василь не переміг росіянина, зараз ми б могли мати зовсім іншого чемпіона світу з шахів, а можливо, мадраський тигр продовжував би сидіти на престолі.
Гаррі Каспаров так прокоментував виступ Іванчука на турнірі претендентів: «Василь проявив себе справжнім бійцем. Він шахіст з першої категорії гравців. Іванчук продовжує лінію видатних шахістів минулого, які не стали чемпіонами – Керес, Корчной. Однак в деяких компонентах він їх навіть переважає. Наприклад, йому вдавалося на турнірах випереджати мене та Карпова. В останній партії турніру Іванчук бився за свою честь, за всю кар’єру. Цього Крамник, на жаль для нього, не зрозумів ».
На чемпіонаті світу з бліцу в минулому році Василь, який дещо «дрімав» першого дня, на другий суттєво накотив на фініш, взявши +6. Така фантастична гра ледь не дозволила йому зійти на п’єдестал пошани. Ну і як завжди, Іванчук не забув ефектно обіграти Карлсена. Закінчення партії подарувало неймовірні емоції, які нечасто побачиш в шахах.
Напередодні цьогорічного чемпіонату світу з рапіду та бліцу в Досі ніхто не сприймав Іванчука в якості одного з кандидатів на титул. Всі говорили про Карлсена, Грищука, Накамуру. Проте Василь, як завжди, серйозно поставився до турніру. Тривалий час в скайпі гросмейстера можна було побачити статус: «Готуюся до чемпіонату світу з рапіду та бліцу». Перший день Василь провів на хорошому рівні. Ідеальним його виступ не дозволяє назвати поразка від Ароняна в 5-му турі. З 3,5 очками Іванчук опинився в достойній компанії разом з Карлсеном, Непомнящим, Анандом, Ваш’є-Лагравом та Накамурою. Відрив від «ідеального» Коробова був досить суттєвим, але було зрозуміло, що Антон не зможе в подальшому демонструвати настільки феноменальну гру. Один український день в Досі змінився другим. Цього разу всі згадали, наскільки феноменальним шахістом є Іванчук. Недарма гросмейстер Сергій Шипов свого часу лаконічно охарактеризував нашого земляка: «Він – геній. Просто геній».
Другого дня Іванчук відстрілявся на 4,5 з 5 і вкотре залишив з носом самого Магнуса. А в останній партії ігрового дня, впіймавши на контратаці Мамед’ярова, вийшов на чисте перше місце. Третій ігровий день розпочався з партії з Непомнящим, в якій росіянин зумів здолати Василя. Після цього Іванчук дещо «поплив», проте, зціпивши зуби, встояв проти Грищука. Потім була нічия з Домінгесом. Партія в передостанньому турі з Анандом досить швидко причалила до нічийної гавані, але Василь продовжував шукати свої шанси Коли вже всі подумки викреслили українця зі списку претендентів на титул, він зумів настромити Ананда на ефектну вилку. Ця перемога означала, що в останньому турі перемога над Мелкумяном гарантувала Іванчуку чемпіонський титул. Спочатку в фінальній партії вимальовувалася явна нічия, але вірменин заліз в цейтнот. Згодом він допустив кілька помилок, якими Іванчук безжально скористався. Завіса. Василь Михайлович – чемпіон світу з рапіду. На післяматчевій прес-конференції Іванчук був як завжди оригінальним: «Мені просто неймовірно пощастило. Що означає цей титул для мене? Навіть не знаю. Все трапилося настільки несподівано. Дайте мені переварити це все». З набагато більшим ентузіазмом новий чемпіон світу розповідав про шашки. Він зараз дуже серйозно цікавиться ними. Як одну з головних причин захоплення цією грою Іванчук навів наступну: «В шашках я бачу багато нових обличь, а то, знаєте, за стільки років гри в шахи, одні і ті ж фізіономії мені трішки приїлися». Гросмейстер Еміль Сутовський на своїй сторінці в фейсбуці надзвичайно оригінально відреагував на перемогу Василя, не забувши про його захоплення шашками.
ГЕНИЙ. #какойтынафигшашист
Магнус теж віддав належне новому чемпіону: «Особливо хочу відзначити виступ Іванчука. 30 років на вершині – неймовірне досягнення». Великий та жахливий Гаррі Кімович також не залишився осторонь від епічної перемоги українця: «Мої вітання Великому Василю з перемогою! Він неодноразово дивував мене за шаховою дошкою, а сьогодні дає уроки новому поколінню. 21 рік тому Василь виграв турнір в Лінаресі. А коли він вперше там переміг, Магнус Карлсен навіть не народився. Великий український орел». Василь Іванчук – явище в шахах, ніхто й ніколи не сумнівався в його геніальності. Численні аналітики не вірили в те, що в 47 реально стати чемпіоном світу. Однак Василь вкотре, довів, що він може все. Він, як хороше вино, з роками може ставати ще кращим та заткнув за пояс всю цю «комп’ютерну» молодь. Важко знайти людину, яка на цьому турнірі не вболівала б за нього. Видавалося, що навіть суперники щиро бажали Іванчуку перемоги.
Віші Ананд дуже гарно сказав про унікальність нашого земляка: «Хто найбільш ексцентричний з моїх колег? Однозначно, Іванчук. Це дуже інтелігентна людина, однак ніколи не знаєш в якому він настрої. Одного дня він ставиться до тебе, немов до брата, а в інший може не звернути на тебе жодної уваги. Мої колеги, стверджують, що він живе на Планеті Іванчук. Якось він навіть почав вивчати турецьку мову. Не запитуйте в мене для чого він це робив. Це ж Іванчук…». У 2004 році Василь заявив, що він мріє про те, щоб всі в Україні жили щасливо. Нещодавно він дійсно зробив усіх нас щасливими. Кожен з українців підпишеться під словами Почесного віце-президента Федерації шахів міста Києва Леоніда Боданкіна: «Іванчук зробив для України, більше, ніж всі наші дипломати».
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться