Серйозно?

Ні, стоп, ви серйозно?

Не минуло й місяця після заборони українським спортсменам їхати в Росію, як це рішення анульоване? Не жарт?

Якщо раптом хтось сумнівався в непрофесіоналізмі чиновників в Міністерстві молоді та спорту, то тепер жодних питань бути не може. Усього місяць тому Ігор Жданов гучно рапортував про «більш рішучі дії» та необхідність ігнорування всіх змагань на території країни-агресора, а тепер його ж відомоство потайки від ЗМІ надсилає в федерації новий наказ.

Сам міністр — активний дописувач в фейсбуці — наче води в рот набрав. На його сторінці чотирнадцять дописів за останній тиждень, але жодного — про нову державну концепцію щодо участі спортсменів в змаганнях в Росії. Було хіба таке, ще у старому стилі.

Запалу і ура-патріотизму вистачило лише на місяць?

А як ж «більш рішучі дії» та небезпека для українців змагатися в Росії? Це усе зникло та врегулювалося впродовж березня?

Звісно, ні. Просто федерації та спортсмени дохідливо пояснили пану Ігорю усі мінуси його емоційного рішення. А він, розуміючи, що може втратити спортивні перемоги (єдині здобутки на посаді міністра), дав задню. Пом’якшив своє рішення — тепер на змагання в Росію можна їздити, але тільки за власні кошти.

У найбільшому шоці, очевидно, біатлоністи. І жінки, і чоловіки втратили квоту на наступний сезон через пропуск етапу в Тюмені. Саме через небажання Жданова відпускати біатлоністів в Росію й затівалася уся ця заборона. Тоді у його відомстві ще, мабуть, не підрахували кількості змагань, які пропустять інші українські спортсмени — усі ці чемпіонати світу, фінали гран-прі та інше.

Коли підрахували — вжахнулися. Тут і боксери з ліцензіями на Токіо-2020, і борці з кваліфікацією на світову першість. Забагато ймовірного шуму та забагато ймовірних втрат.

Тому, браво, Міністерство. Ви продемонстрували не тільки непрофесіоналізм, але й відсутність державницьких інтересів. Якби пана Ігоря та усіх інших чиновників справді цікавила ідеологічна складова — заборона тривала б і далі. Бо для Української держави — це був правильний і необхідний крок. Але оскільки мова йде не про стратегічні рішення, а про ура-патріотизм та емоційність — усе змінилося. Звичайні клоуни.

А біатлоністів шкода. Вони, виявляється, звичайні цапи-відбувайли. На них банально пропіарилися, показали себе патріотами та великими борцями з допінгом.