Станислав Горуна, Google
Каратист Станіслав Горуна поділився своїми думками щодо політичної ситуації в Україні. Спортсмен вважає, що війна з Росією — це суто політична справа.
— Збірна з карате їздила в Москву. Було незручно?
– Щоб розірвати шаблони, скажу, що російська аудиторія більш ніж прихильна до української команди. Російські трибуни вболівали за всіх українських спортсменів. Це хороший показник. З багатьма людьми там спілкувався.
Ніхто жодного слова не сказав про політичну ситуацію, не намагався створити провокацію чи якісь закидони.
Люди займаються своїми справами, і всі інформприводи, які переважно створюються штучно, людей мало хвилюють. Тому це був приємний сюрприз. Все було дуже привітно.
— Ти чекав іншого?
– Я не чекав – кілька років перед тим їздив у Росію на змагання. І там була аналогічна ситуація. Але більшість моєї команди чекала іншого. Про це в Україні нам постійно казали: «Будьте обережні. Ні з ким не вступайте в політичні дискусії». Нас більше тут накрутили й напружили, ніж це насправді було там. Тому всі були в тонусі.
Війна, яку ми зараз маємо, є суто політичною. На жаль, вона є. Це не війна між націями, народами, а війна політиків. Лідери держав мають ресурси і вплив, щоб цю війну підтримувати. Тому якби не воля Путіна, тільки Путіна, то війни між Україною та Росією не було б. Тому «Путін – х***о», якщо що.
— Я очікував, що людина з оселедцем на голові буде більш радикальною до росіян і ситуації.
– Наш народ дуже бойовий, він ніколи не здається. На цьому психотипі нашої ментальності оті всі маніпуляції й створюються. Нам дають те, чим можна маніпулювати. Нам дали ворога, тим більше – такого історичного. Й постійно підсилюють це в інформаційному плані. Не думаю, що так важко зараз в чомусь розібратися, хоча медіаефір зараз перенасичений різними штуками. Справді можна загубитися і зрозуміти, що ти шукаєш не там, де треба.
Простіше сприйняти за правду те, що почув першим. Тим більше, коли це резонує з якимось внутрішніми переконаннями. Простіше сприймати ситуацію, коли є конкретний ворог, є чорне та біле. Чим більше отримуєш інформації, яка співпадає з твоїми сприйняттями та переконаннями, тим глибше починаєш в це вірити і керуватися стереотипами.
— Назви один приклад, чому ситуація в Україні прямо зараз не лише чорна та біла.
– Все дуже залежить від конкретних обставин. Мотивація людей, які живуть на місцях, є різною. Особистою, меркантильною, патріотичною. Нема добрих і хороших людей. Просто всі діють в своїх інтересах. Для себе зрозумів це після Революції, коли почалося загострення зовнішньополітичних стосунків з Росією. Контактував тоді на змаганнях з російськими спортсменами, тренерами і вони самі не розуміли, що відбувається. Це дало розуміння того, що люди там і тут не мають упередженого ставлення один до одного. Ці упередження сформовані лише ззовні. Люди, які потрапили під вплив цієї інформації, сформували упередження стосовно народу, а не держави.
За діяльність держави відповідають конкретні люди, а звичайні – не мають до цього ніякого відношення. В Росії лише наближені до нас території в курсі, що відбувається на Донбасі, а решта – навіть не знає. Недавно був на семінарі в Томську. Там не всі були в курсі, що в нас йде збройний конфлікт, уявляєш? В тому регіоні не треба інформувати про це людей. Вони чули, але не знали, що це триває досі.
В Європі так само. Коли починалося, було багато новин про це. А зараз питають, чи вже все нормально, бо їм нічого про це не говорять. Кажу, що іде війна, кожен десь когось вбивають. Вони в шоці. От що робить інформаційний простір, він нам каже, що добре, а що – погано. Я знаю лише те, що насправді ми нічого не знаємо. До нас інформація доходить лише у вигляді, готовому для нашого споживання. А як все відбувається насправді, ніхто не знає. Тому не люблю вникати в такі дискусії. Впевнений, що ні я, ні мій співрозмовник ні фіга в цьому не орієнтується.
— Нема відчуття, що боїшся думати так, як і більшість?
– Є таке. Інколи навіть думаєш – невже я не такий, як усі? Не хочеться в загальному розумінні цього слова бути «сєпаром». Краще вже промовчиш, щоб не почувати себе некомфортно. Тим більше, якщо можеш спровокувати якийсь мініконфлікт.
У червні цього року Горуна виграв золоту медаль на Європейських іграх. 30-річний українець тріумфував в категорії куміте до 75 кілограм. У фіналі Станіслав Горуна переміг представника Азербайджану Рафаеля Агаєва — 4:0.
Источник: Ua.tribuna.com
Источник: Sportarena.ua
