Люди готові на все, аби тільки їм не було нудно. Люди готові на все, аби тільки не думати. Часто обидві речі вони замінюють розмовами. Можна говорити про які завгодно дурниці: погоду, життя інших людей, телевізійні передачі, а це все одно буде вважатись більш веселим заняттям, ніж просто мовчати та думати.
Здебільшого у спорті треба мовчати, щоб зберігати концентрацію. Процес розмови серйозно відволікає від головного, від того, що відбувається на полі. Проте у бейсболу свої правила. Це стосується не тільки самої гри, яка за своєю структурою, механікою руху та взагалі будь-чим не схожа на інші види спорту.
Мовчання в бейсболі означає не відсутність концентрації чи навіть відсутність проблем. Навпаки, тиша вбиває. Коли герой Бреда Пітта після чергової поразки у майбутньому легендарної команди почув у роздягальні звуки, він зайшов туди, биткою розбив магнітофон та дочекався повної тиші. Він змусив усіх замовкнути та сказав: «Це звук поразки». Насправді найперше що кидається у вічі під час живого перегляду бейсболу: розмови на полі та тиша.
Допоки гра розпочалась колоритний гравець третьої бази однієї з команд постійно жартував, намагався завести свою команду та збити з пантелику суперника. Як тільки його команда почала сильно програвати, він замовкав. Тиша — означає проблеми.
У бейсболі повна тиша може ще й викликати проблеми. Оскільки ця гра сама по собі не надто динамічна, то розмова постійно тримає в тонусі. Адже у тиші можна задуматися та пропустити важливий удар.
Бейсбол не має нічого спільного з іншими видами спорту.
***
Погожого, такого схожого на літній, ранку, коли сонце тільки підіймається в чисте небо та обіцяє теплий день не хочеться робити нічого важливого. Природа кличе до себе. Хочеться просто сісти на сонечку (а потім, коли стане спекотно перейти у холодок) та насолоджуватись спокоєм. Люди відпочивають: готують м’ясо на вогні, вживають спиртні напої та просто весело проводять час. Хтось з присутніх починає грати у футбол чи у колі гамселить якомога високо волейбольного м’яча. Усе це супроводжується підколами жартівників компанії друзів, грубим чоловічим гиготінням та стриманим жіночим смішком, який залишає її «справжньою ледьою».
Немає нічого дивного у тому, що подія, яка анонсувалася «пікнік» насправді й була пікніком. Так, буквально у декількох метрах від мангалу та пластиковими склянками з алкоголем грався матч чемпіонату України по бейсболу між командами АТМА (Київська область) та Західний Вогонь (Рівне). В Україні рівень розвитку бейсболу не може називати його чимось іншим, ніж хобі та приємним проведенням часу за межами постійної роботи. Тому й навколишні деталі не надто дивують. Нехай і статус матчу має такий заголовок.
Уся організація здається супер аматорською.
Ще до постійних розмов та змішаного запаху шашлику/коньяку першим враженням є поле для гри. Саме поле, адже назвати це стадіоном буде приниженням для домашніх арен Джаянтс, Ред Сокс чи Пайретс. Діти у епоху до вайфая та варкрафта шукали саме такі пустирі, аби побігати у футбол. Лише дві речі змушували подумати, що цей клаптик землі бейсбольне поле: натягнута за спиною беттера сітка та пітчерська гірка.
Усе інше звичайний пустир. І це — як потім виявилось — найкраще місце для проведення бейсбольних матчів у Києві (як потім розповів гугл це поле реконструювали на початку весни, а до цього був жах). Добре, що в Україні є бейсбол, але сумно, що улюблена гра відбувається у таких умовах. Бейсбол заслуговує на краще.
— Що немає м’ячів? Та ну як. А куди вони поділись? Хлопці, а ну шукайте. Їх же було два.
Господарі матчу грали у білій формі, яка у кого була. Половина складу була схожа на Тайгерс (тільки з буквою P замість D), інша половина — на Метс. Західний вогонь тут відрізнявся одностроєм у формі та бейсболках. Гравці АТМА мав кожен свою з логотипами команди МЛБ.
Враження пікніку та аматорства підсилювали трибуни. Сторонніх глядачів майже не було. Безперечно з усіх більш-менш відомих видів спорту бейсбол найменш популярний, але це було достобіса мало. Людей з 40, більшість з яких були представниками федерації бейсболу, організаторами події чи родичами та друзями гравців. А як виявилось потім, навіть запасними гравцями команди. Не надто перебільшеним враженням було те, що будь який чоловік поряд зі стадіоном того дня міг переодягтись та зіграти за місцеву команду.
***
Критикувати завжди легко, а за визначенням Гомера Сімпсона «та весело!». Порівнювати українських аматорів та професіоналів з Вищої ліги бейсболу було б великою несправедливістю.
Ще до першої подачі навколишні події викликали постійне запитання, гучність якого тільки збільшувалась. «Що це все таке?». Потім розпочалася гра. Уже у першому інінгу Західний вогонь використав усіх дев’ятьох беттерів, а кількість помилок у простих ситуаціях просто спантеличувала. WTF?
Оскільки в Україні немає культури бейсболу, то з молоком матері увібрати в себе жагу до гри неможливо. Бейсболом починають захоплюватись пізніше. Але спершу його треба зрозуміти, інакше вважатимеш, що треба просто якнайдалі відбивати м’яча. Насправді ж на беттері гра тільки розпочинається, його дії не найцікавіші та не найважливіші. І поки той, хто хоче зрозуміти вид спорту до цього не дійде — він ніколи не дізнається всього.
Справжній бейсбол — це філдінг та бейсраннінг. Гра АТМА — Західний вогонь й показала, що рівень відрізняється саме у захисті. Майже усі гравці обох команд зробили хоч по одному хіту. Механіка рухів беттерів була красивою та по-справжньому професійною: робота усім тілом, крок першою ногою, перенесення битки, направлені удари в поле. Проте все це могло бути протилежним за іншої роботи захисту.
Помилялись — дуже багато помилялись — пітчери, кетчери та аутфілдери. Досвідчений тренер Західного вогню ще у першому інінгу буквально вимагав від своїх гравців двох речей: «Болли не чіпаємо. М’ячі, які летять вниз не чіпаємо.». Молодий пітчер АТМА подавав не дуже добре, постійно помилявся й кетчер команди. Тому беттери Західного вогню й не повинні були замахуватись на сінкери та інші схожі подачі, адже кетчер мав проблеми з ловлею, а тим часом відбувались перебіжки на базах. Та й подавали ж усі пітчери далеко не 100 миль/год блискавки.
Але у захисті вистачало й проблем у філдінзі. Прості м’ячі здебільшого були проблемою. Аутфілдери більшу частину гри відверто нудьгували, зважаючи на те що навіть банальне вибивання в інфілд дозволяло займати бази та робити перебіжки.
У бейсраннінгу також більш кращими та організованими були гості, але також через постійні підказки тренера. Самі раннери мало рішень приймали, а якщо вони й були, то не завжди правильними. Проте робили підкати та стрибали на базу усі дуже красиво. Поряд з відбиванням це й робить шоу. Проте в бейсбол без гри у захисті й справді виглядає веселою забавою.
Найбільш дикий епізод стався у одному з пізніх інінгів, коли пітчер гостей намагався пропустити на базу сильного беттера за допомогою уока, але примудрився кинути повз рукавицю кетчера.
Гірше не буває.
***
Тим гравцем, якого пітчер Західного вогню пропускав на базу був той самий балакун з початку тексту. З поміж інших він виділявся тим, що тримав биту з лівого боку, а ще тим, що він кубинець. Проте цей досвідчений гравець третьої бази не тільки говорить російською мовою майже без акценту, але й пише у соцмережах. Його колоритні слова були окрасою матчу та помітно, що його знають та поважають інші гравці.
— Хлопці, ми сьогодні виграємо, — сказав він після перших двох відбивань у гостей. — У них всього два нормальних беттера — та й ті з Києва!
Київська АТМА справді здалася якщо не поспішно зібраною командою з усіх місцевих вільних гравців, але щось схоже. Багато з них виступають за команду Джмелі у європейській Інтерлізі, а інші за ЯЯ Бетен (фото саме з їх матчу у суботу, 21 травня). Але організації та командної роботи АТМА явно не вистачало. Це справді нагадувало гру друзів, які зібрались на пікнік.
***
Ця гра у Парку Дружби Народів не була великим видовищем з точки зору самого бейсболу. Західний вогонь переміг з непристойним рахунком 23:5. В суботу він переміг 9:2, а другій грі в неділю — 12:5.
Проте ледь не найважливіший висновок щодо цієї гри та й взагалі бейсболу в Україні ще не зроблено. У розмовах гравців та нечисленних вболівальників постійно з сумішшю заздрощів та поваги якось навіть магічно звучало слово Кіровоград.
— О, зараз ми будемо робити камбек. Вийшов гравець з досвідом виступів у Кіровограді, — безперечно ці слова пролунали з третьої бази, коли у киян відбулася зміна стартового пітчера на релівера.
Дві з чотирьох команд дивізіону А вищої ліги чемпіонату України є представниками однієї структури у Кіровограді. Це також дві найсильніші команди країни, у погоні за якими постійно й перебуває рівненський Західний вогонь. Тобто без Кіровограду робити висновок щодо українського бейсболу не варто.
Але ж дуже хочеться!
Майже так само як хочеться, щоб на цьому розвиток не закінчився.
Хоча усе говорить про те, що краще вже не буде. (Ніколи не хотілось помилятись більше).
ВІДЕО одного з найемоційніших моментів матчу
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться