Україна та не Україна. Як відрізняється підхід до легкої атлетики

Треба залишатись чесними: надія не медалі для України зникла ще в перший день змагань, коли Ірина Геращенко та, в першу чергу, Юлія Левченко не змогли показати свої найкращі стрибки, хоча остання точно була серед претенденток.

Проте після цього чемпіонат не закінчився для України — попереду ще були виступи багатьох інших спортсменів. А для широкого загалу він тільки розпочинався, якщо брати до уваги, що в перший день було розіграно тільки три комплекти нагород. Усе найголовніше мало відбутись з п’ятниці по неділю.

Не день України. Як Левченко та Геращенко не дострибнули до медалі

Керівництво ІААФ добре придумало з цим спеціальним днем для топових видів спорту. Президент організації Себастьян Кое давно говорив про необхідність ввести якісь зміни, зробивши легку атлетику більш комерційно привабливою. Зосередженість на стрибках у висоту разом з бігом на 3000 метрів були гарним аперитивом для головних страв.

Проте з розрахунком зібрати повен зал не вийшло. Навпаки, уже в п’ятницю увечері глядачів на трибунах Арени Бірмінгем було набагато більше, ніж в четвер. Шанувальники легкої атлетики все ж звикли ходити не на 1-2 змагань, а цілком вміють слідкувати за декількома одночасно. Тому перший день якраз і був аперитивом, його вибрали не всі, очікуючи на приготування основних страв. До того ж ті, хто приїхав спеціально на чемпіонат, мабуть, розраховував на повні вихідні, тобто друга половина п’ятниці — неділя включно.

Кількість глядачів у другий день була зовсім іншою. Це були не тільки спортсмени з делегацій, які в цей день не приймали участі у змаганнях, але й інші вболівальники. До речі, про спортсменів з делегацій: під час денс-кам Юлія Левченко та спринтерка Христина Стуй потрапили в об’єктив, потанцювавши під веселу музику. Вони обидві вже тоді вилетіли, але своїм веселим виглядом дали зрозуміти, що життя не закінчується на одному турнірі.

Та ж Стуй в ранковій сесії через прикрість не зуміла пробитись в півфінал змагань, буквально через те, що не викинула вперед голову. Для неї це було б дуже потрібно психологічно, зважаючи на травму та важку роботу для повернення на високий рівень. Проте на той час вони вже були вболівальниками, які активно підтримували своїх.

Після закінчення виступів у своєму п’ятиборстві юна Аліна Шух якраз відзначала підтримку усіх, включно зі своєю командою. Проте найбільше слів радості у молодої дебютантки чемпіонату світу були через місто та країну, де проводились змагання. «Минулого року так було в Лондоні. Постійна підтримка, навіть коли в секторі залишаються тільки багатоборки, які штовхають ядро, все одно на трибунах вдосталь людей — це просто супер».

Великобританія — спортивна країна. Звичайно, тут — так, правильно, на відміну від України — люблять та знають легку атлетику. На відміну не тільки від України, але й від багатьох інших країн світу, де проводяться різноманітні змагання. Любов проявляється постійним шумом та повними трибунами, знання — точним розумінням ситуації. Коли треба було, глядачі вибухали емоціями, а, наприклад, перед фіналом 60-метрівки зробили тенісну тишу.

На представленні спортсменів трибуни оплесками зустрічали не тільки британців, але й інших іменитих спортсменів, за яких вони особливо хотіли вболівати. Звичайно, така увага і така підтримка буде приємним моментом для спортсменів.

Треба поставити це риторичне запитання в нікуди: а що було б, якби такий турнір проводився в Україні?

І тут інший бік спортивної нації. Де проводити його? Найкращим місцем залишається зал в Сумах, де проводяться чемпіонати України. Проте слово за Анною Ярощук-Рижиковою, яка вкрай важко дихала після свого фінішу в півфіналі на 400 метрів. До списку фіналістів вона не кваліфікувалась, проте двічі на цьому чемпіонаті поновлювала особистий рекорд, а до того пройшла на чемпіонат світу, показавши ще один найкращий персональний час.

«У чому секрет… — нарешті видихнувши промовила вона. — В умовах змагань. Нове покриття, гарний зал — все це дає можливість показувати все найкраще».

На чемпіонаті України в Сумах кілька тижнів тому Ярощук-Рижикова не змогла пробігти настільки добре. Там були інші об’єктивні причини, але й місце проведення змагань має значення.

Чи хотілось більшого, ніж просто виконати показати все найкраще? Звичайно. Спортсменка сама сказала, що ніби віддала все, але також киває на те, що поряд з нею бігли інші спортсменки, які літом змагаються з українкою на дистанції 400 метрів з бар’єрами. Вони до фіналу пробились. «Я знаю, в яких умовах працювали вони, та, якби побачили, де готувалась цього сезону я, — не вижили б».

Ще одне риторичне запитання: а який би результат вона показала за інших умов для роботи протягом зими?

Поки що саме Шух та Ярощук-Рижикова справили найбільше враження серед усіх українських спортсменів, хоча зайняли далеко не найвищі місця. Проте та ж бігунка показала свій рекордний час: не можна вимагати більше, навіть від самого себе. Хоча вона — і це було помітно відразу після забігу — хотіла більшого. Шух завершила багатоборство на сьомому місці, була вкрай незадоволена бігом на 800 метрів. Проте у неї також було кілька непоганий виступiв в інших дисциплінах, гарні результати та особисті рекорди.

«Я знаю, в яких умовах працювали вони, та, якби побачили, де готувалась цього сезону я, — не вижили б».

Чемпіонат світу для України не закінчується. Олексій Касьянов продовжує боротьбу в семиборстві. Він знову десь близько до призових місць (як в Лондоні влітку), тягнеться-тягнеться, але поки ніяк не може дотягнутись. Пройшла перший раунд на 60 метрів з бар’єри Анна Плотіцина. Також є сподівання щодо естафети 4 по 400 метрів. «Це завжди непередбачувано, там тільки США сильніші від усіх», — сказала учасниця цього забігу Ярощук-Рижикова.

Чемпіонат світу точно не закінчується для усіх. Навпаки, традиційно саме в середній день найбільше подій та нагород. Немає сумнівів, що і для вболівальників це важливий день. У ці сніжні для Бірмінгема дні людей ще більше збереться, адже йти може бути більше нікуди.

Ще одна цікава особливість, яку не можна пропустити повз увагу. На відкритті представник міста хвалився, наскільки молодий середній вік жителів Бірмінгема, але при цьому на трибунах частіше за все люди або похилого віку, або вище середнього. Так, легкою атлетикою зараз менше цікавиться молодь, адже її змагання не настільки динамічні, до чого звикає нове покоління. Саме тому ІААФ хоче якось збільшувати привабливість та рейтинги через такі спеціальні дні, яким був четвер, та спробу створення медійних зірок типу Усейна Болта. Без цього популярність не буде зростати, а лише зменшуватиметься.

Ех, нам би їх проблеми.