Розповідь про перший день чемпіонату світу з легкої атлетики побудована на основі трьох різних історій, кожна з яких говорить лише про те, що дрібниць у стрибках у висоту не буває.
Не тільки в Україні весна відверто сміється в обличчя тим, хто на неї з якихось особистих меркантильних міркувань очікує, але й у Великобританії справжні снігові замети. Люди хочуть сонця, тепла, зелені на деревах та хочуть скинути увесь цей ттеплий одяг. Проте це в інших країнах, зокрема в Україні, нікого не здивуєш морозами та снігопадами навіть першого березня — в Західній Європи це катаклізм. Хуртовини стали величезним шоком для місцевих: хлопці в шортах, в самих сорочках та з закутаними в піджаки дітьми. Усі мерзли, немов бомжі на вулиці. Бомжі на вулиці теж мерзли.
Дехто знімав панораму в аеропорті Лутона зі снігом, який гарно кружляв у повітрі. Аж поки не стало зрозуміло, що потрібний автобус запізнюється на 15 хвилин, 20 хвилин, зрештою, на цілу годину. Аж допоки вони не охоплять тебе, в зимових заметах все гарне та романтичне.
Ірина Геращенко якраз з тих, хто напередодні чемпіонату світу застрягла в заметі. Як і більшість делегації збірної України, вона довгий час не могла відправитись до Англії, адже не всі компанії летіли з Амстерадама та Франкфурта, добратись в Бірмінгем було вкрай важким завданням.
Зрештою, основна частина делегації таки встигла до першого змагання, але якщо у інших спортсменів є шанс відпочити, підготуватись, звикнути до нових умов, то Геращенко приїхала до свого готелю всього за декілька годин до початку змагань.
Це навіть не дрібниця — це величезна проблема, з якою просто фізично не можна боротись. У висоті важливе значення має щонайменша деталь, а довгий важкий переліт та відсутність нормального перепочинку перед змаганнями виглядає передчасним вироком.
Усі свої сили Геращенко вклала в перший стрибок, вона відразу подолала стартову висоту 1.84, що дозволило їй зайняти загальне сьоме місце через меншу кількість спроб. Після першого ж переносу планки стало зрозуміло, що всі свої сили українка залишила десь в аеропорту Амстердама.
Можна було б зрозуміти, якби вона навіть не засмутилась. Через ці примхи погоди від неї вже нічого не залежало. Не можна показувати найкращі результати в такій ситуації.
До гарного швидко звикаєш. Ще якихось 8 місяців тому Юлія Левченко була просто молодою талановитою спортсменкою з великим майбутнім, а вже сьогодні її п’яте місце дивує та розчаровує.
У мікст-зоні Левченко не намагалась відразу розібрати помилки, залишивши це на потім, коли пройде перше враження та спадуть емоції. Проте вона не могла не визнати, що помилки ці були, й їх вистачало. Срібний призер у чоловіків Мутаз Баршим в своєму інтерв’ю після завершення змагань сказав, що це спорт, і не завжди вдається виграти. Левченко б легко підписалась під цими словами, якби не одне «але».
«Не було завдання обов’язково виграти, — сказала Левченко після в мікст-зоні. — Хотілось просто показати свої найкращі можливості». 1.89 — не те, що вона може. Не те, що вона стрибала протягом останніх тижнів.
Якщо вимога однієї з волонтерок йти спочатку на нагородження, а потім роздавити інтерв’ю, була радше співдпанням. «А що, вона не призерка?» — запитала жінка здивовано. «Ні», — відрізала Левченко залишками злості.
Але більш показовий момент був вже після завершення короткого спілкування, коли журналіст ВВС запитав, мовляв, що сталось. Це через затримку рейсу? Але ж ні, Юлія приїхала до Бірмінгема раніше. «У неї немає такого виправдання. Ми не знаємо, що сталось. Вона сама не знає, що сталось».
«Гмммм… — замисленно промовив британець. — Але ці стрибки — це ж не її рівень». Потім він додав «правда?», аби впевнетись, що не помиляється. Правда.
Сама Левченко запропонувала як варіант, що їй десь не вистачило досвіду. Цю звичайнісіньку відмазку можна розкласти на деталі, аби зрозуміти. За ці 8 місяців у Левченко все виходило: вона високо стрибала, прогресувала та все йшло добре. Проте в Бірмінгемі з самого першого стрибка у неї виникли проблеми з правильним розбігом, вона ніяк не могла підібрати ногу. І відсутність досвіду завадила їй заспокоїтись, швидко вирішити усі ці проблеми, з якими вона несподівано для себе зіткнулась. Десь там вже написано, що до гарного швидко звикаєш. Усі стрибки Левченко були поганими, другу висоту вона взяла лише через свій високий рівень, а розстрибалась хіба тільки до останньої спроби, але вже тоді вона настільки не контролювала свої емоції, що навіть цей стрибок не довела до кінця.
Одна чи то дуже розумна, чи то дуже нудна людина сказала, що досвід — ім’я, яке ми даємо своїм поразкам. Левченко може тепер користуватись цією фразою. Нерозуміння британського журналіста, який точно не замилений суб’єктивізмом вболівальника та місцевого журналіста, говорить насправді про те, що це була поразка.
Від самого початку претендентів на перемогу було двоє. До того, аби кинути виклик Мутазу Баршиму, нарешті доріс молодий росіянин Даніл Лисенко. Вони стрибали набагато вище за інших по ходу сезона та впевненіше протягом старту змагань. Зрештою, вони удвох залишились вирішувати долю чемпіонства.
Перший день змагань було спеціально створено таким чином, аби найцікавіший та найбільш інтригуючий вид винести окремо. Два роки тому в Портленді таким були стрибки з жердиною, а тепер — висота. В ІААФ багато говорять про зміну у підході до комерціалізації змагань. Для популярності потрібні зірки, як це своїм прикладом показав Усейн Болт, потрібні медійні герої. Розв’язка у чоловіків якраз була такою, яку не можна було прогавити, поки десь там хтось біг кваліфікацію у 60-метрівці.
Показовим моментом для списку дрібниць стало те, як суперники готувались до вирішального стрибка після двох невдач на 2.33. Баршим слухав тишу, а потім гучно крикнув, його підтримали глядачі підбадьорливими оплесками, але катарець не долетів.
Лисенко, навпаки, відразу прикрив пальцем губи, щоб показати — йому треба тиша. За деяким виключенням усі дійсно замовкли та завмерли. Молодий стрибун розігнався, високо стрибнув та не зачепив планку. І залишається лише одне запитання: а яким був би результат стрибка Лисенка, якби він до нього готувався не в повній тиші?
Але дрібниць у висоті не буває. І знову треба роз’яснити ніби звичайну фразу: усі ніби звичайні дрібниці перетворюються на серйозні проблеми.
І у Геращенко, і у Левченко, і ось тут також.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться