Збірна України не відіграла погано. З іншого боку, збірна України не зіграла добре. Команда Олександра Косенка зіграла на своєму рівні — як маленька команда проти великої. Це, втім, не відміняє прекрасної роботи тренерського штабу над захистом українців: ще на чемпіонаті світу було помітно, наскільки міцною є оборона синьо-жовтих. Обидва матчі проти Іспанії підтвердили цю думку — чемпіони Європи з проблемами проходили захист, хоча моментів за 80 хвилин гри у Києві створили вдосталь.
З іншого боку, нічого особливого Україна не показала в атаці: команда Косенка, як і раніше, вправна при розіграші стандартних положень, але не більше того. Швидкі контрвипади були рідкістю у цих матчах, а реалізовувати перехоплення та стрімкі атаки у цій команді може далеко не кожен. Поки жодних ідей, як грати на рівних з топ-збірними, у тренерського штабу Косенка нема.
Якщо Іспанія у цих двох матчах намагалася діяти по-різному, то Україна нічого особливо не змінювала. Основний акцент синьо-жовта команда робила на грамотну гру в обороні — і певний час така тактика приносила результат. Втім, як слушно відзначив Олександр Косенко: «Якщо ти притискаєшся до своїх воріт, то рано чи пізно пропустиш». У цих матчах Україна занадто глибоко сідала на свою половину поля, за що була покарана (хоч і тільки в одному матчі). За рік, що залишається до наступного чемпіонату Європи, Косенкові треба придумати, як саме грати проти континентальної топ-четвірки, інакше далі чвертьфіналу синьо-жовті знову не пройдуть.
Напередодні двобою головний тренер збірної України Олександр Косенко розповідав про бажання грати агресивно та важливість нав’язання іспанцям своєї гри. Уже після першого матчу тренер синьо-жовтих кардинально змінив риторику: «У будь-якій грі все одно грають на результат. Не можна бути задоволеним грою, якщо нема результату».
І хоча паралельно тренер визнав, що у другому таймі його команда сіла на свою половину поля здебільшого через чудову гру іспанців, уже зі стартових хвилин було видно, що Україна планує лише огризатися. У жодному з двох матчів не йшла мова навіть про гру в центрі поля — навіть коли Іспанія дозволяла грати, Україна все одно надавала перевагу захисту.
Уже за підсумками другого матчу Косенко визнав, що його команда вдало грає в захисті, але поки погано діє першим номером. Матчі з Іспанією, звісно, не створені для того, аби тренувати контроль м’яча, але якісь намагання українці зробити б могли. Однак поки п’ята команда Європи й досі діє у матчах з першою четвіркою наче маленька команда, навіть не намагаючись показати зуби у позиційній грі.
Проблемою, однак, у цих товариських матчах стала навіть не так гра від захисту, як оце маніакальне бажання здобути результат. Безперечно, перед своєю публікою усім хочеться не програти Іспанії, але намагаючись тримати свої ворота на замку, українська команда трохи перегнула палку. У виконанні підопічних Косенка можна згадати лише декілька ефектних спалахів, тоді як уся інша частина ігор проходила у в’язкій боротьбі на половині синьо-жовтих. «Boring» — кричали б глядачі у США, а у Палаці спорту просто мовчали.
Товариський статус ігор не змушував приймаючу сторону запрошувати міжнародних арбітрів, тож недивно, що обидва матчі відсудили українські рефері. І усе б нічого, якби тільки не велика кількість спірних рішень, прийнятих на користь синьо-жовтої збірної. Шукати чорного кота у темній кімнаті, звісно, не потрібно — українська сторона навряд «попросила» арбітрів про допомогу. Їхня упередженість була, скоріш за все, покликом серця, якого рефері високого рівня мають уникати. У наших, як бачимо, з цим виникли проблеми.
Найяскравіше ця упередженість суддівства вилізла на поверхню у першому таймі другого матчу. Усе дійшло навіть до того, що тренер збірної Іспанії грозився забрати команду з поля. Чому? Приводом стала відмашка Віталія Дзюби, за яку рефері покарали гравця збірної України лише попередженням. Іспанці ж вимагали вилучення, і це недивно — епізод відбувся перед їхньою лавою запасних. Однак і до того судді неодноразово закривали очі на порушення синьо-жовтих, як-от на непомітний удар Сергія Журби по ногах Хосе Фернандеса на початку матчу. Цей удар був не тільки підлим, так він ще й відбувся перед очима одного з арбітрів — жодної реакції не було.
Домашнє суддівство, як прийнято називати подібні речі, аж ніяк не пішло на користь Україні. Гравці синьо-жовтої команди відчули, що можуть дозволити собі трохи більше, ніж суперник, але якщо цього разу їх ніхто не покарав, то наступного — такий трюк не пройде.
На прес-конференції за підсумками першого матчу Олександра Косенка запитали, чому на останні хвилини синьо-жовті не перейшли на гру з п’ятим польовим гравцем. Запитання цілком логічне, зважаючи на те, що в України стабільно виникають проблеми з грамотною реалізацією зайвого гравця в офіційних матчах. Однак сам Косенко так не вважав: «Ми не будемо штучно грати вп’ятьох. Можна на тренуванні так грати, але в грі зовсім інший рівень напруги. Коли ти програєш мінімально, тоді ти повинен пробувати цю тактичну схему». Окрім того тренер наголошував, що не потрібно ризикувати зайвий раз, якщо це навіть товариський матч.
Наприкінці другого матчу Іспанія, наче навмисно, виконала майстер-клас з грамотної реалізації кількосної переваги на полі. За п’ять хвилин Фурія Роха тричі реалізувала більшість, змарнувавши при цьому ще декілька гольових нагод. При цьому у діях іспанців не було зайвої метушні та нервів — усі знали, хто і куди має забігати, і кому потрібно віддавати пас.
Коли ж іспанці забили третій гол і вперше вийшли вперед, п’ятого польового гравця випустила збірна України. Наслідок? Ні, жодного моменту не було створено. Натомість синьо-жовті пропустили ще один гол, знову показавши свою безпорадність у грі «з пустими воротами». Зважаючи на наближення відбіркового раунду на Євро-2018, де Україні точно доведеться грати першим номером, і, можливо, доведеться випускати «зайвого» польового гравця, синьо-жовтим пригодяться записи останніх хвилин другого матчу у виконанні іспанців.
Футзал
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться