Ейфелева вежа. Головна туристична мекка, і просто найвідоміша споруда Франції – саме бажання сфотографуватися на її фоні й є однією з основних причин приїзду туристів в Париж. Як не крути, та Ейфелева вежа була, є і буде першим номером у must do списку будь-якого мандрівника. Побачити таку величну споруду на власні очі, дорогого коштує.

Однак що робити, коли споглядання на цю вежу триває щоденно з раннього дитинства, і цей вигляд так глибоко засів в печінку, що інколи хочеться розвалити її до фундаменту? По-перше, вітаю в клубі парижан – туристи та жителі інших міст з подібною проблемою ніколи в своєму житті не стикнуться. По-друге, зразу розчарую: оптимальної відповіді немає, а зруйнувати вежу ніхто не дозволить. При своєму розумі, як мінімум. Втім, різноманітні варіанти «втечі від Ейфелевої», звісно, існують. Один з них, наприклад, запропонував відомий французький письменник Гі де Мопассан, який щоденно обідав всередині вежі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що це єдине місце в Парижі, з якого її не видно.

Схоже, нинішня влада міста разом з представниками УЄФА прислухалася до давніх порад письменника, і саме тому вирішила зробити фан-зону прямо в підніжжі споруди: нехай вболівальники, що приїжджають в Париж надовго, хоч трохи від неї відпочиватимуть, тоді як для інших фанатів таке розташування навпаки створює можливість вперше в житті поглянути на Ейфелеву вежу. Одним словом, в мінусі знову залишилися місцеві жителі, яким щоденно доведеться курсувати за найбільш туристичним маршрутом Парижа. Зрештою, розрахунок іде на те, що величезний екран і пиво повинні якось полегшити страждання парижан.

Страждають столичні мешканці, втім, не тільки через локацію фан-зони: їх ставлення до національної збірної Франції можна сміливо прирівняти до ставлення до Ейфелевої вежі. Проїлося, коротше кажучи. І це далеко не означає, що парижани не люблять свою збірну, аж ніяк – вони просто не готові підтримувати її на шаленому рівні у кожному матчі. Переконатися у правдивості цього твердження можна було у фан-зоні під Ейфелевою вежею під час матчу-відкриття чемпіонату Європи: французькі вболівальники не спромоглися ні разу видати хоч якісь спільні аплодисменти, а про вигуки та пісні взагалі мовчу. Прихильники Ле Бле трималися поодинці, або ж невеликими групами, тому попри значну кількісну перевагу, вони поступалися румунам у шумовій підтримці.

Потрібно, втім, відзначити, що вболівальницька торсида збірної Румунії стала одним з найбільших сюрпризів вечора – величезна кількість румун приїхала підтримати Трикольорових на Євро, окрім того чимало французів та представників інших країн-учасниць вболівали за андердогів. Завдяки такій непоганій масовості, яка, однак, абсолютно розчинилася на фоні французів, румунам вдалося справити позитивне враження.

І якщо представники цих двох країн були головними дійовими особами безпосередньо під час гри, то до того господарями фан-зони себе повинні були відчувати британці. Причому не конкретно англійці там чи ірландці, а всі разом – фанати з Сполученого Королівства в буквальному значенні захоплюють сусідню Францію. І коли в Марселі все уже дійшло до бійок та перших арештів, то в Парижі поки набагато спокійніше: британці поводять себе дружелюбно, ніяк навіть не реагуючи на свідоме небажання деяких французів переходити на англійську мову. Пиво, що лилося ріками, мало б якось позначитися на поведінці британців, але абсолютно усі без виключення преспокійно поводили себе як перед, так і під час гри – жодних ексцесів.

Врешті-решт, у цій фан-зоні банально неможливо влізти у щось або ж створити якусь неприємну ситуацію. Сили жандармерії, що охороняють безпеку вболівальників, настільки потужні і усюдисущі, що навіть і думки не повинно виникати про вчинення якогось демаршу. Що цікаво: окрім звичайних патрульних копів та служб охорони, територією фан-зони також ходять й полісмени при повному спорядженні, тобто мають при собі і гумовий кийок, і табельну зброю, і бронежилет. Спостерігаючи за кількістю правоохоронців, виникає підозра, що десь поруч повинні ховатися навіть декілька снайперів. Можливо, навіть на Ейфелевій вежі. Найбільша іронія полягає в тому, що подібна підозра цілком може виявитися реалістичною. Не жартую.

Зрештою, перекреслити святковий настрій не під силу навіть величезній кількості людей в уніформі – врешті-решт, вони теж полюбляють дивитися футбол, тому під час гри усі очі були прикуті до екранів. Якщо ж розбирати ситуацію, що була до старту матчу, то, як мінімум, у цій фан-зоні усе виглядає доволі-таки дружелюбним, та водночас аж занадто спокійним: жодних п’яних тіл, жодних напружених ситуацій. Спокій і доброта царює під Ейфелевою вежею.

Можна було б навіть сказати, що у повітрі панує любов, однак насправді у повітрі панує пилюка. Пилюка, що вряди-годи навіть заважає дихати. І найсумніше те, що нічого з цим не поробиш, адже це не прорахунок організаторів. Паризька фан-зона розміщена на Марсовому полі, по боках якого була гарно утрамбована галька. Тепер ж, зрозуміло, про ніяку красу мова не йде, а природнє покриття перетворилося з красивого додатку у своєрідного створювача пилюки. Дрібниця, але факт.

Такою ж дрібницею можна назвати фактичну відсутність українських вболівальників у паризькій фан-зоні під час матчу-відкриття Євро. Врешті-решт, синьо-жовті свій перший матч проведуть в Ліллі, тож основний масив вболівальників повинен прибути саме туди. Причому довгий час здавалося, що окрім мене нікого більше з українців під Ейфелевою вежею нема, та вже ближче до кінця матчу вдалося познайомитися з молодиками з Івано-Франківська, а потім наткнутися на молоду сімейну пару, кожен з членів якої був обмотаний українським прапором.

От що не можна назвати дрібницею, так це кінцівку матчу-відкриття: вирішальний гол Дімітрі Пайє змусив французів пробудитися, навколо полилося пиво і навіть загорівся один фаєр. Втім, такий багатообіцяючий початок не знайшов свого продовження – уже за хвилину на Марсових полях знову стало спокійно. Тільки-от на лицях французів панувала самовдоволена посмішка, а не дикий відчай та розчарування.

Втримавши перемогу, французи ще довго не покидали фан-зону – тепер прийшла їхня черга радіти. Нікого не відлякувала навіть величезна тінь Ейфелевої вежі, що нависла над Марсовими полями: парижани пили пиво і насолоджувалися теплим вечором. А працівники фан-зони, тим часом, полегшено видихали і приступали до прибирання території – дебютний день Євро пройшов під величезним знаком «ура» для його головної фанатської локації. Втім, це лише початок, і після видиху обов’язково має настати вдих.