Дім – місце, де на тебе завжди чекають. Аби додати вартості цим звичним словам, треба говорити їх з особливою інтонацією. У іншому випадку вони виглядають просто, немов статус у соцмережі.
Збірну Україна формально грає домашній матч з Косовим у Кракові. Проте мало хто справді буде називати це грою на своєму полі. Українців тут ніхто не чекав. Вони тут нікому не потрібні.
Ці слова не були перебільшенням ще днів з десять тому. Тоді поліція Кракова сказала, що не готова до прийому більше, ніж 999 глядачів на стадіоні. Вони ніби-то застерігають можливі конфлікти та не хочуть зіткнень на основі політики за участю українців, поляків, косоварів, сербів та людей з усіма іншими паспортами. У Кракові навіть не розглядали можливість змінити своє рішення та не відповіли на ноту протесту ФФУ.
Влада міста добре знає українців, які навряд чи багато туристичних грошей привезуть на відміну від проблем. Навіщо недільного дня вживати якісь заходи застереження, коли грають дві чужі країни. Керівники ФФУ не врахували цього моменту, що полякам у кращому випадку все одно на Україну, а то вони й підніжку готові зробити.
Якщо у Коньї знали, навіщо до їх міста приїхали українці, то жителі Кракова про це навіть не здогадуються. Зрештою, тут їх поява менш помітна, зважаючи на велику кількість заробітчан та просто туристів з різних країн. Деякі навіть дивуються, дізнавшись про якийсь футбольний матч. Тобто офіційна гра? «А чого у нас?»
Проте українці у Кракові, Польщі та інших містах Східної та Центральної Європи добре знають про цю гру. Ще за день до гри навколо стадіону збирались українці, намагаючись купити квитки. Можна тільки уявити здивування тих, хто приїхав з Відня та чув з віконця, що білети на гру не продаються. Такі люди не розвертаються та не їдуть назад. Вони будуть чекати та намагатись пройти на стадіон завтра.
На це залишаються лише теоретичні шанси. Зрозуміло, що ніхто нікого не пустить. Поліція та влада міста не поміняє своєї думки. Щодо цього матчу ще довго буде лунати німе запитання – чому саме Краків? Тобто ясно чому. Але для риторичних запитань відповіді не потрібні.
По місту немає ніяких згадок щодо гри. Навіть поблизу стадіону про це не здогадатись, якщо не знати напевне. Лише всередині стадіону до даху над трибунами підвішені прапори України, ФІФА та Косова. Афіш немає. Газети про гру не згадують. Було б дивно, якби їх цікавила ця маловпливова тема.
«Добре, що цей матч відбудеться хоч де-небудь, – говорив на передматчевій прес-конференції головний тренер Косова Альберт Буньякі. – Але ми б краще зіграли гру в Україні». Від місця проведення матчу шанси його команди не набагато змінюються, але все завжди хочеться грати з глядачами.
Для збірної України це взагалі хвороблива тема. Розпочинала відбірковий турнір команда Андрія Шевченка за порожніх трибун з Ісландією, потім була виїзна на полі Туреччини, де вболівальників України не було чути навіть у сусідньому секторі. А тепер ще й гра з Косовим в таких умовах. Ніби якась невидима сила ставить палки в колеса Україні, аби вона не мала змоги поїхати на чемпіонат світу в Росію.
Відразу після того, як стало відомо про місце проведення цієї гри, було прийнято рішення не повертатись до України. Зайвий переліт точно не потрібен команді, яка грає на третій день свій наступний матч. І так команда майже не проводила нормальних тренувань через такий графік, а з перельотом довелось би тільки поновлювати сили.
Проте й цей один переліт вийшов тяжким. Польські прикордонники ретельно перевіряли делегацію на митному контролі. Не тільки прості люди, але й гравці команди на кшталт Дениса Бойка та Романа Зозулі вимушені були відвідати спеціальну кімнату в куті аеропорту.
І ці поляки були не дуже раді.
На стадіоні українська делегація також відчувала себе не дуже комфортно. «Відразу помітно, що ми господарі», – прозвучало в журналістському автобусі, коли ніхто не знав, де стадіон та як потрапити в середину. Та й футболісти явно не відчували домашнього статусу гри. На прес-конференції Андрій Шевченко ледь не більше часу говорив англійською мовою, відповідаючи на запитання.
Альберт Буньякі за кілька годин до нього взагалі підкорив присутніх своїм знанням різних мов. Він без перекладу розумів запитання українською мовою, відповідав англійською та допомагав перекладачу, коли у неї виникали якісь проблеми.
Збірна Косова, за словами Буньякі, також хотіла б зіграти в Україні. Там би у неї теж був би статус гостя, але того гостя, якого приймають у себе з радістю, нехай інколи навіть несправжньою. Проте це все одно краще, ніж знайомий знайомого.
Одним з правил поводження з гостями є іноді навіть дуже формальні слова, мовляв, будь, як вдома. Але усі навколишні події примушують говорити зовсім по-іншому: поводь себе, немов ти в гостях. Насправді воно так і є.
Порожній стадіон, виїзд до Туреччини та нейтральне поле – чудовий розклад стартових матчів.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться