facebook.com/UkraineNationalFootballTeam/
Максим Сухенко, Юрий Конкевич, Sport Arena
«Пацани, розходимось. Схоже нам знайшли заміну! Тисячі вірних халяві відвідали матч збірної. Всі як один, в жовтеньких курточках і з логотипом пивної компанії на шаликах. Більшість людей, яких під поліцейським конвоєм провели від вокзалу до стадіону (в Харкові. – прим. ред.), і близько не уявляють, що таке активний фанатизм» – це слова із найвпливовішої сторінки Facebook та сайту українських ультрас. «Стара школа» жорстко відреагувала на підвищення активності нового вболівальницького об’єднання, яке створилося на початку цього року, і все більше протиставляє його традиційному вболіванню. І, схоже, шар негативу навколо цієї теми лише зростає…
Проект, який отримав яскраву та патріотичну назву – «Вірні збірній», насправді виявився складним симбіозом. Це поєднання ідеологічно-політичних складових (бажання політичної верхівки взяти під контроль частину ультрас для забезпечення подальшого успіху на виборах) з фанатами, які пішли всупереч загальній позиції ультрас не співпрацювати з ФФУ, приправлене фінансуванням Андрія Мацоли з «російським корінням». Частина фанатів з часом презирливо назвала проект «Вірні пиву» або ж «Вірні халяві», вважаючи, що спільні фан-марші і поїздки вболівальників із футбольними функціонерами за рахунок спонсора не личать справжнім фанатам, і в такий спосіб футбольна (і не тільки) влада роблять ультрас підконтрольними собі. Чи насправді все так?
У «Вірних збірній» відразу поставили не стільки на залучення «кузьми», скільки на фанатів та ультрас
«Вірні збірній» дійсно змінили картинку вболівання в Україні, принаймні на матчах збірної, які ще збирають повні стадіони в нашій країні. Фанати, які їздили донедавна на матчі синьо-жовтих, не мали якогось конкретного організаційного пулу. Дочекавшись жеребкування групи відбору на ЧЄ та ЧМ, вони самостійно шукали перельоти і проживання, воювали за квитки на матч і т.д.
Але навесні 2017-го дещо змінилося. Новий фан-рух раптово щедро допомагає фанатам діставатися гостьових матчів команди Андрія Шевченка. Спочатку – в Хорватії, куди десь на 50-ти автобусах поїхало біля 1500 чоловік, потім – в Фінляндію (теж автобусами), а останнього разу вже в Ісландію, куди вболівальників доправляють літаком. Але там, де з однієї сторони все «радісно та чудово», з іншої знаходяться гіркі реалії.
«В Ісландії ми вперше реально подивилися один на одного, наче перебували в різних таборах. Десь відсотків 70 у «Вірних збірній» – це «ліві» на секторі люди. Решту візуально впізнав. Часто перетинався з ними і на матчах в Україні, і за кордоном. В принципі, нормальні хлопці, але вони зробили свій вибір. Думаю, більша частина «движів» все ж не піде за «Вірними збірній». Хтось у той рух потрапив випадково, хтось «купився» на халяву, частина свідомі, що за збірну треба вболівати виключно «культурно» і без надміру агресії. Але виглядає рух трохи штучно. Пацани роблять тільки те, що їм скажуть. Якоїсь ініціативи чи креативу немає», – розповідає Sport Arena доволі відомий вболівальник-блогер Роман, якого також «підряджали», аби й він катався на матчі й писав про «вірних».
Роман додає, що коли запитав у харківських хлопців, чому пішли за офіціозом, ті відповіли: «А як ми по-іншому вивеземо 30 людей в Європу? За свої кататися можуть 5-6 фанатів, а так…»
Ще перед подіями на Майдані в 2014-му у фанатських колах розпочалися розмови стосовно того, щоб мати свого представника в керівництві ФФУ. Ультрас бажали брати участь у Виконкомі чи Конгресі ФФУ, аби мати майданчик для озвучення своєї думки. Цю ідею підтримав і Андрій Павелко під час виборів президента федерації. Але оскільки самі фанати не змогли спочатку домовитися і щось створити, а з початком Майдану та війни на сході їм стало не до цього, то ідею з фанатським представництвом у ФФУ підхопив і видозмінив її віце-президент Вадим Костюченко.
«Раніше він працював із вболівальниками у Динамо, дотепер тривають розмови про його участь в організації «тітушок» для Антимайдану. Методи роботи Вадим Костянтинович мав, м’яко кажучи, суперечливі, намагаючись фактично покінчити з незалежним фанатським рухом Динамо.
У цей час на сцену вийшли вихідці з динамівського сектору Олександр Глущенко та Дмитро Гончаренко. Вони заснували Асоціацію вболівальників України, яка стала першою, але невдалою спробою організації альтернативи неформальним вболівальникам. Тут все зводиться до того, що ідея провалилась, коли стало відомо – ідея проекту належить Вадиму Костюченко.
А на початку 2017-го в продовження (чи навіть замість) асоціації вболівальників вже з’явилися «Вірні збірній». Спершу здавалося б, чудовий і мирний проект національної федерації і одного з її спонсорів. У багатьох країнах національні збірні мають свої офіційні фан-клуби. Часто це великі комерційні проекти, участь у яких коштує вболівальникам недешево. Але прикметно, що у «Вірних збірній» відразу поставили не стільки на залучення «кузьми», скільки на фанатів та ультрас. Так звані «представники» ВЗ їздили країною, зустрічались із «движами», і до них передусім потягнулися ті, кого за різними причинами виключили з цих самих «движів».
Лідери рухів більшості українських команд, які декілька тижнів тому збиралися, щоб обговорити питання співробітництва із «Вірними збірній», вирішили, що підтримка і співробітництво з організаціями на кшталт ВЗ суперечить ідеології класичного фаната. Частина ж ультрас Динамо і частина харків’ян прийняли рішення співробітничати з ФФУ і її пивним спонсором.
«Про Мацолу нічого поганого сказати не можу. Сам по собі чоловік здається патріотом, але ми чогось впевнені, що його тупо юзають в ФФУ. Присмокталися до нього і використовують. Так, йому потрібен і піар його пива, і власний, але федерація, отримавши завдяки його чартерам фанатський ресурс і вплив, переслідує інші цілі, – розповідає Роман. – Цікаво, що організацією більшості заходів «Вірних збірній» займається менеджмент саме «Першої приватної броварні», і зазвичай це дівчатка, які далекі від футболу».
Навіщо все це? Принцип «розділяй та володарюй»
Розкривши оболонку «Вірні збірній» відразу в декількох місцях, можна впритул наблизитися до головної сутності цього фан-руху. Нажаль, до чистого вболівання він фактично не має відношення – все набагато прозаїчніше та «політичніше».
Вище вже згадувалося про події Майдану 2014-го, де саме ультрас українських клубів, об’єднавшись в єдине, були однією з самих рухомих та впливових сил. Фанати вирішували долю багатьох моментів як на Майдані, так і після стали рядами йти в АТО, поступово стававши героями для звичайного люду.
Проте що для одних – добре, для інших – зло. В даному випадку ультрас стали частиною невмирущої формули «хто нам сьогодні помагає, завтра – заважає». І у вищих кабінетах поступово почали розуміти, що якщо вчора фанати допомагали скидати Януковича, то завтра вони можуть скидати когось іншого.
І тут зовсім випадково (без іронії, справді випадково) на футбольній карті України виник Мацола зі своєю «Першою приватною броварнею». Пан Мацола аж занадто щиро хотів приймати участь в житті нашого футболу (хоча сама ППБ, по ствердженню різних джерел, частково знаходиться у володіннях Московської пивоварної компанії), що відразу погодився взяти під опіку цілий фан-рух. Фан-рух, який політичним контекстом та приходом Мацоли остаточно визначився з курсом – розділяй та володарюй.
Оскільки ультрас так просто не прибрати/знищити чи т.п., політична верхівка вирішила його розділити на «хороших» (правильних фанів) та «поганих». Загалом – одні і ті ж люди, але з різними принципами. «Хороші» поступово приєднуються до нового фан-руху під стягами ФФУ, організовано їздять підтримувати збірну та не висловлюють суперечок різним нововведенням. «Погані» ж – всі інші, хто не одягає жовті куртки та противиться системі іменних квитків.
На даному етапі «Вірні збірній» вже виконали першопочаткову мету – загалом українські ультрас вже розділені на два табори – хто «за» та «проти» «Вірних збірній». Реалізована і ще одна ціль – табір «хороших» вже під контролем влади, вболіває «правильно» та без непотрібних ексцесів. Ну а третя ціль – «така як треба» суспільна думка «хороших» фанатів при реалізації наступних ініціатив в регулюванні фанатської діяльності. А головне – під час наступних виборів, коли позиція та дії ультрас можуть зіграти (і зіграють) величезну роль.
«Стратегічно проект «Вірні збірній» має на меті убезпечити Порошенка від можливого спротиву ультрас під час президентської кампанії. Про те, якою силою можуть бути ультрас, ми показали і зимою 2014-го, і під час війни», – провадить Роман.
Нажаль, але все це дуже нагадує російське ВОБ («Всероссийское объединение болельщиков»). Утворення та організація під дахом національної федерації, керовані в суб’єктивній площині акції та квоти квитків від РФС в розмірі декількох тисяч та багаточисленні підозри в зливі інформації – цим запам’ятався ВОБ в Росії, діючи з 2007-го по 2016 роки. Частину цього шляху вже пройшли і «Вірні збірній».
У німців замість пива – кола
Організований фан-рух національної збірної, звичайно ж, придумали не в ФФУ і не в Росії. Наприклад, взяти Німеччину – фан-клуб Бундестіму виник в 2003 році під «крилом» Coca-Cola. Це був період кризи німецького футболу: збірна не була успішною, а фанати «наламали дров» під час французького мундіалю в 1998-му. Тому за кілька років до домашнього чемпіонату світу (ЧС-2006) німці створили фан-клуб збірної, щоб контролювати своїх ультрас.
«Головною метою цього руху було позбавлення насильства і расизму на поєдинках Бундестіму та чемпіонату Німеччини», – про фан-рух німецької збірної Sport Arena розповідає журналіст німецького інформагентства DPA Улі Рітінгер. Улі добре відома тема розмови: він працював на двох останніх мундіалях і Кубку Конфедерацій в Росії.
Через назву головного спонсора офіційних уболівальників Бундестіму інші фанати іноді називають їх ще «кока-кольщиками». Coca Cola – один з головних спонсорів DFB (німецького футбольного союзу). «Щоразу, коли чиновник DFB говорить про збірну, його кожне друге слово – «Coca Cola». «Кока» платить багато грошей і за це отримує всю рекламу», – пояснює Рітінгер.
Поїздки на ігри збірної Німеччини проходять для членів фан-клубу в режимі «все включено». Фактично уболівальник купує своєрідну турпутівку з перельотом в базове місто, розміщення в готелі (від 4 зірок), рейси в міста, в яких грає збірна, квитки на матчі. «У вашому basecamp кожен день щось відбувається – барбекю, лотереї або спортивні заходи, на які привозять гравців збірної. І навіть, якщо ви втратили свій паспорт, поруч завжди виявиться супервайзер від Coca-Cola, який допоможе з оформленням нового», – розповідає Улі і додає, що часто на таких «пластикових» вболівальників боляче дивитися. «Вони приїжджають на все готове, в готелі їх чекає пакет з атрибутикою, сердечками і кульками, на стадіоні – роздруковані «речівки» і тексти пісень. Але найтрагічніше для збірної – це мовчазні стадіони під час матчів. Адже учасниками такого розміреного фан-руху часто бувають люди, далекі від справжнього футболу». Разом з тим Улі розповів про те, як зустрів в ПАР на ЧС-2010 німкеню, яка купила тур «кока-кольщиків» на мундіаль для себе і 16-річного сина. До того ця пара насилу змогла відвідати лише один матч збірної Німеччини.
Щоб стати членом фан-руху Бундестіму, треба заповнити реєстраційну форму з персональними даними. Членство коштує 30 євро на рік плюс 10 євро для вашої дитини у віці до 18 років. Груповий квиток (не менше 10 осіб) коштує 22,50 євро на рік. Учасники отримують 20% знижку на всю атрибутику німецької федерації, можливість першим купити квиток на гру збірної. Причому на виїзні матчі у членів фан-клубу є ексклюзивне право покупки.
У той же час гучних протестів проти «пластикових уболівальників» збірної не спостерігається. Справа в тому, що ультрас і традиційні фанати вже давно або не відвідують матчі збірної, або роблять це вкрай рідко. «Більшість німецьких фанатів підтримують тільки свою місцеву команду і справами збірної не цікавляться. Головна причина цьому не стільки діяльність фан-клубу, а занадто спокійна і нудна атмосфера на стадіоні під час поєдинків Бундестіму», – вважає Улі.
Аналогічно ігнорують «кока-кольщиків» в Німеччині й журналісти. Більшість взагалі не має жодних стосунків з фан-клубом. «Хтось, в тому числі і я, ігнорують його якомога енергійно. Наразі для нас відсутні негативні наслідки такої позиції у вигляді позбавлення акредитацій або неможливості спілкування з футболістами збірної. Але ми зробили так, що DFB прийняла нашу позицію і не наполягає на якихось особливих відносинах з головним спонсором», – розповідає журналіст.
Чи витримають в майбутньому українські ультрас?
Тим часом футбольну тусівку готують до анонсованого ФФУ закону про вболівальників, який запровадить безумовний вхід на стадіони за паспортами. Поруч із негативною думкою «олдскул», які вже отримали імідж «націоналістів» та «фашистів», влада матиме позицію «вірних збірній», які представляють різні регіони країни та є ветеранами АТО і впливовими журналістами.
А тут наспіли й декілька гучних подій, які негарно показали футбольних фанатів для широкого загалу. Наприклад, червневий казус на фіналі аматорського Кубка України, після якого виявиться, що учасниками бійки на центральній трибуні Олімпійського були харківські фанати. Ті самі, які… згодом найактивніше проявляють себе в складі «Вірних збірній». Через декілька днів Металіст-1925 вибачиться, всі помиряться, але картинку про «неадекватних фанатів» буде створено якнайкращу… А у серпні в центрі Києва на підґрунті надуманих звинувачень про дружбу з ультрас Спартака сталася бійка між фанатами Динамо і Чорноморця.
Тому саме від позиції ультрас нині залежить, чи вдасться політикам знову почати використовувати футбольних фанатів у своїх цілях і чи вдасться владі та ФФУ придушити найбільш незалежну частину українських вболівальників.
Источник: Sportarena.ua
