Перед початком відбіркового циклу в Ісландію ніхто особливо не вірив. Успіх на Євро-2016 сприйняли за випадковість, а в групі з Хорватією, Україною і Туреччиною Вікінги очевидно не були головними фаворитами на тріумф. Та й вони, власне, не рвалися на перші ролі – роль аутсайдера притаманна ісландцям.
У вересні минулого року в Києві ісландські футболісти повторювали, що вони потрапили у дуже рівну групу, вийти з якої буде вкрай складно. «Першим в підсумку опиниться той, хто набере максимальну кількість очок вдома», – безперестанку казали Вікінги.
***
Невідомо, чи вірили самі ісландці у можливість виходу на чемпіонат світу на старті відбору, але перед останнім туром доля путівки знаходилася повністю в їхніх руках. Для виграшу групи та дебютного виходу на світову першість Ісландії достатньо було просто обіграти в Рейк’явіку Косово. От і все. Домашні очки, знаєте. Те, про що ісландці говорили увесь час.
У перемозі над збірною Косово ніхто не сумнівався. Але й особливих криків про ймовірний історичний тріумф не було – ісландці не звикли радіти через те, чого у них ще нема. Тому до гри з Косово вболівальники та гравці підходили з максимальною відповідальністю. Усі розуміли, чим це повинно закінчитися, але ніхто не хотів кричати про це раніше часу.
А навіть якщо хтось і сумнівався у перемозі Ісландії, уже з перших хвилин сумніви повинні були розвіятися. Ущент заповнений Лаугардалсвьоллур не вщухав ще перед стартовим свистком, але одразу після нього тиск трибун тільки посилився. Посилився в десятки разів. Тиск був настільки потужним, що косовари декілька разів з ним банально не справлялися – і в простих ситуаціях помилялися, вибиваючи м’яч в аут.
Ісландці, однак, подій не форсували: вони були впевнені у своїх силах, поступово розгойдуючи суперника. «Ми не повинні відступати від своєї гри навіть у найважливіші моменти, адже тоді ми перестанемо бути собою», – скаже після матчу головний тренер Вікінгів Хеймір Хадльгрімссон, а його команда все ж заб’є ще до перерви. Геній Гільфі Сіґурдссона створить гол, який дозволить усій Ісландії видихнути з полегшенням.
Сіґурдссон включив режим супермена ще декілька разів у другому таймі, а один з таких епізодів завершився другим голом господарів – Гільфі класно розібрався з суперниками і віддав результативний пас. 2:0 – це уже точно була крапка. І байдуже, як там тривала гра в Києві: ні українці, ні хорвати уже не могли завадити ісландцям. Свої шанси суперники втратили ще раніше.
Натомість Вікінги з нетерпінням очікували фінального свистка. Історичної миті, коли країна з населенням в менш ніж 350 тисяч жителів вийде на чемпіонат світу. З кожною наступною хвилиною все більше людей заглядало на годинник, а додатковий час увесь стадіон провів стоячи. Як єдиний механізм. Подібні речі в Ісландії налагоджені досить потужно.
Коли ж фінальний свисток пролунав, в небі над Рейк’явіком спалахнули феєрверки. Тож навіть той, хто не перебував на стадіоні, у ту ж мить дізнався головну новину року в країні – збірна Ісландії з футболу вийшла на чемпіонат світу.
Зрештою, небайдужих до успіхів національної команди серед ісландців не так і багато. Попри незначну місткість стадіону (лише 10 тисяч), досить багато фанів спостерігали за історичною грою з-за сітки – відсутність трибун з двох боків дозволяє дивитися гру безкоштовно, – а окрім того у столиці були організовані перегляди матчу на великих екранах у чотирьох різних місцях: у трьох житлових масивах та на центральній площі.
Final whistle and first emotions. Iceland, it was unforgettable. #Russia2018 #WorldCup pic.twitter.com/vmfQJrmYgF
— Alex Mandziy (@OleksiyTheFirst) October 9, 2017
У той момент, коли феєрверки замайоріли в небі, гордість за свою країну відчув мабуть кожен ісландець. Чогось подібного з ними ніколи не траплялося. Ось чому на трибунах люди і плакали, і сміялися, і просто обіймалися – емоції переповнювали Вікінгів, які ще досі не звикли до подібних успіхів своєї збірної. Вони все ще сприймають себе аутсайдерами, демонструючи свою скромність, хоча зараз цього робити зовсім не треба.
Ісландці все ще сприймають себе аутсайдерами, демонструючи свою скромність, хоча зараз цього робити зовсім не треба.
«Ми завжди скромні, – пояснив на прес-конференції Хеймір Хадлтгрімссон, а потім одразу додав. – І чогось подібного ви не знайдете ніде. Збірна Ісландії – це найкраще місце для роботи. Нема кращого місця, ніж це».
Головний тренер привів на прес-конференцію усіх своїх помічників, разом з якими він хотів розділити цей момент. Зараз вони переможці та тріумфатори, хоча такої мети ісландці перед собою не ставили. «Успіх – це не лише перемоги. Успіх – це продовження руху вперед».
Зважаючи на те, що уболівальники відмовлялися відпускати гравців впродовж 15 хвилин після фінального свистка, та й самі футболісти не поспішали йти геть – рух в Ісландії продовжується. А значить, ця збірна уже досягла успіху. І можна лише уявити, яку величезну сторінку в історії пишуть ці футболісти. Вірніше, навіть уявити це досить складно – адже їхня історія лише набирає обертів.
***
Після тривалого святкування на стадіоні, вболівальники масово перемістилися на головну площу столиці, де уже заздалегідь була змонтована сцена і де уже виступав якийсь популярний місцевий ведучий. Безперечно, усі чекали приїзду головних героїв вечора, але поки їх не було багатотисячний натовп розважала музична група, котра виконувала популярні народні пісні.
Народ охоче підспівував, та коли приїхали футболісти стали зрозуміло, що раніше ніхто насправді не шумів. Це була лише своєрідна підготовка до основного дійства. Гравці збірної піднялися на сцену під загальні овації, але під час їхнього виступу на площі панувала суцільна тиша.
?
This is insane. Amazing. Icelandic players and fans do a clapping chants after qualifying to #Russia2018WC. pic.twitter.com/lgJohLbKZn
— Alex Mandziy (@OleksiyTheFirst) October 9, 2017
«Тсссс, – намагалися вгамувати натовп декілька найбільш відданих фанатів. – Тссс». І уся ця купа людей справді замовкла. Замовкла, аби потім видати максимальну потужність звуку на знаменитому ісландському войовничому кличі, а згодом – на неймовірно популярній пісні «Рейк’явік» репера Емс’є Гауті.
«Світ скоро буде нашим, а поки Рейк’явік наш, – викрикував репер у натовп. – Дайте шуму для цих сучих синів». І вболівальники відривалися ще більше, хоча на сцені теж відбувався фурор: гравці ледь не слемилися, просто отримуючи насолоду від усього того, що відбувається.
Провівши на сцені більше ніж півгодини, ісландські герої відправилися назад у автобус, аби поїхати святкувати кудись окремо. Натовп від них більшого і не вимагав, тим більше фанати й самі з нетерпінням чекали продовження вечора в різноманітних пабах. У цю ніч Рейк’явік не спить – Рейк’явік точно їхній.
«Це щось неймовірне. Таке можливе тільки в нас», – сказав мені тренер Хадльгрімссон, спускаючись зі сцени на центральній площі. І він аж ніяк не перебільшував – подібне єдинство усіх ланок можливе лише в Ісландії. Тут рівні усі – від гравців до водіїв автобусів. Бо усі вони причетні до однієї великої спільної історії.
І тепер перед збірною нова чиста сторінка – дебютний чемпіонат світу. Висота, якої декілька років тому ще ніхто навіть і уявити не міг. Але зараз це уже реальність.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться