«Ви мені вибачте, але це абсурд для епізоду, в якому присутня чоловіча боротьба»,- саме так прокоментував своє вилучення у матчі попереднього туру Младен Бартулович. Тиждень тому в Одесі хорватський легіонер Ворскли доволі брутально відмахнувся в боротьбі з одеситом Гадрані і уже за декілька секунд побачив перед собою червону картку, яка не просто залишила полтавський клуб у меншості, але й позбавила його одного з ключових гравців напередодні матчу з Динамо.
Не зміг зіграти у поєдинку проти чемпіона України через дискваліфікацію й основний центральний оборонець Ворскли Сергій Сімінін, який встиг отримати п’ять попереджень у дев’яти стартових турах. Якщо ж до числа дискваліфікованих додати декількох травмованих гравців, то вимальовується не найкраща картина – тренерському штабу полтавчан насправді довелося поламати голову над тим, кого випустити на цей матч. Очевидно, що в інших умовах на полі з перших хвилин не з’явився б Артем Громов, який відбігав увесь матч з температурою. Очевидно, що за наявності в складі Сімініна і Пердути, зовсім по-іншому виглядала б захисна лінія Ворскли. Проте навіть такі очевидні проблеми зі складом не пояснюють раптового відходу полтавської команди від притаманного їй жорсткого стилю гри – у попередніх дев’яти матчах підопічні Василя Сачка заробили двадцять вісім жовтих карток, тоді як сьогодні за весь матч назбиралося лише дванадцять порушень правил проти гравців київського Динамо.
Напевне, найбільш очевидною ілюстрацією надзвичайно інертної гри Ворскли під час єдиноборств слугує друге взяття воріт Олександра Ткаченка – Олексій Дитятьєв не наважився зіграти проти Віторіну Антунеша у карному майданчику своєї команди, просто зробивши крок в сторону і демонстративно піднявши руки вгору. Разом з тим, варто згадати ще й не менш в’ялу гру у відборі (або радше імітацію цієї боротьби) Армена Даллку, який не надто наполегливо зіграв проти Олега Гусєва, дозволивши тому спокійно віддати пас на португальського захисника Динамо, а той з задоволенням скористався подарунком захисників Ворскли, подвоївши перевагу киян.
Не набагато краще зіграла оборона господарів і в моменті з першим голом гостей – ніхто не зустрічав Андрія Ярмоленка на підступах до штрафного майданчику полтавської команди, йому дали абсолютно вільно виконати націлений пас зовнішньою стороною стопи на Мораеса. Бразильцю, правда, спершу не дав відзначитися той таки Дитятьєв, у падінні заблокувавши політ м’яча, але саме форвард Динамо виявився набагато проворнішим і, поки захисник Ворскли підіймався на ноги, встиг записати на свій рахунок результативну передачу на Віталія Буяльського.
Ситуація на табло була б куди гіршою, якби не самовіддана гра молодого воротаря Ткаченка. Вихованець Динамо, що тепер захищає рамку воріт полтавського клубу, напередодні матчу сказав, що, з моменту свого дебюту в вищому дивізіоні українського футболу, він мріяв зіграти саме проти рідної команди. 22-річний воротар був чи не єдиним гравцем Ворскли, який не боявся йти до кінця, боротися до останнього. Подекуди навіть ціною власного здоров’я, Олександру доводилось доволі часто підчищати провали оборонців: під час третього пропущеного голу він зіткнувся з захисником своєї команди і на полі вперше з’явилися лікарі. Того разу все обійшлося і Ткаченко продовжив гру, проте ненадовго: уже за декілька хвилин він вийшов з рамки воріт, зменшуючи кут обстрілу під час виходу сам на сам Ярмоленка, і неправильно згрупувався – в підсумку під овації стадіону найкращого гравця Ворскли у цьому матчі винесли з поля на носилках.
Після матчу Василь Сачко розповідатиме про те, що «Динамо, напевне, провело свою найкращу гру», а його команда підійшла до даного матчу з проблемами. Півзахисник Ворскли Володимир Чеснаков скаже, що «можливо, почнемо грати більш розкуто, після того як тягар відсутності поразок із нас спав». І з ними обома неможливо не погодитися – Динамо й справді зіграло дуже солідно, а на полтавчан таки тиснув нуль у графі «поразки».
Тим не менш, програвати можна по-різному: можна до останньої секунди тероризувати карну зону суперника в надії на рятівний гол, можна увесь матч самовіддано захищатися проти набагато сильнішого опонента, але все ж пропустити, а можна просто інертно відіграти увесь поєдинок, не продемонструвавши ніякого бажання щось змінити на полі. І саме такі поразки найгірші, бо після них відвертаються вболівальники, команда втрачає своє лице, такі програші дуже б’ють по амбіціях і цілях колективу.
Можна багато розмірковувати над тим, як склалась гра, якби на дванадцятій хвилині Антон Шиндер відкрив рахунок у матчі, а не влучив у стійку, але це лиш демагогія. Ворскла повністю провалила цю гру, надавши занадто багато свободи своєму супернику і зігравши проти нього занадто м’яко. І якщо команди рівня Чорноморця чи Говерли не користуються такими подарунками, то Динамо лишень чекає подібної можливості проявити себе у всій красі.
Цей розгромний програш не тільки став першим для підопічних Василя Сачка у цьому сезоні, але й відкинув Ворсклу від боротьби за третє місце, від якого її тепер відділяє п’ять очок. Разом з тим, в останніх трьох турах першого кола на полтавчан очікує виїзд у Львів та Олександрію, а також домашня гра проти Зорі – не надто легкий календар, щоб повернутися у боротьбу за першу п’ятірку турнірної таблиці, не кажучи вже про «бронзову» сходинку. На щастя для Ворскли, перед цими поєдинками український чемпіонат піде на невелику паузу, пов’язану з іграми збірних. За наступні два тижні Василь Сачко повинен підняти бойових дух своїх підопічних і змусити їх грати так само безкомпромісно, як і до сьогоднішнього поєдинку, бо піднімати руки вверх і уникати єдиноборств – це явно не те, що можна назвати «чоловічою боротьбою».
Sport Arena
Источник: Sportarena.ua
