Якщо за декілька останніх років в Україні й з’явилось щось справді позитивне, то його не так багато. Одним з таких гарних моментів можна вважати появу нової трансферної політики, якою в останні десь 2,5-3 роки користується Зоря.
Й до весни 2014 року луганці запрошували до свого складу легіонерів, прогресували в своєму розвитку. Але, як і інші клуби того часу, Зоря користувалась можливостями своїх меценатів, які не жаліли дурних грошей на запрошення новачків та величезні зарплати.
Господар клубу Євген Геллер був головою бюджетного комітету Верховної ради з 2012 по 2014 роки, тому в нього з’явились впливові друзі, для нього багато дверей було відкрито, Зокрема, і двері, які дозволяли тісну співпрацю з Шахтарем. Хоча луганський клуб запрошував новачків і з інших місць, але всім було відомо, що головне підсилення надходить на дуже вигідних умовах з Шахтаря: Олександр Караваєв, Максим Малишев, Руслан Малиновський, Пилип Будківський, Микита Шевченко й інші.
З втратою влади Партією Регіонів Геллер також перестав бути головою бюджетного комітету, втратив зв’язки з Рінатом Ахметовим, а більша частина його підприємств залишилась на непідконтрольній Україні території Донецької та Луганської областей. Звичайно, ніякого фінансування Зорі на такому ж рівні, що й до 2014 року бути не могло.
Зоря цілком могла піти шляхом Металіста чи Дніпра (нехай останні існують формально), Волині чи Чорноморця, які вилетіли з УПЛ, хоча б Ворскли, яка й досі обіцяє зарплати, але платить за своїм власним бажанням. Зоря стала одним з небагатьох клубів, хто дійсно підлаштувався під умови нового існування, та намагається забезпечувати себе грошима. Упродовж останніх років Зоря дійсно стала клубом, у якого є якісь власні операційні гроші, а не тільки надходження від меценатів.
Двічі поспіль луганці потрапляли до групового турніру Ліги Європи, отримавши непогану суму від УЄФА, проте головним джерелом надходження коштів є продаж футболістів. Сьогоднішню Зорю вже можна сміливо називати вітриною для молоді.
Ситуація з молодим голкіпером команди Андрієм Луніним показує, наскільки в клубі готові серйозно займатись цим питанням. Безумовно, він залишить команду влітку, адже Зорі потрібно закривати бюджет. Команда не зуміла зайняти третє місце в чемпіонаті, тому не забезпечила собі участі в груповому турнірі Ліги Європи, а для нормального існування ці декілька мільйонів євро конче необхідна сума.
Якщо дивитись на події, які розпочались ще під час січневого трансферного вікна, то помітно, яка над трансфером Луніна працюють усі. Генеральний директор Зорі Сергій Рафаїлов час від часу коментує ситуацію, називаючи імена топ-клубів, які ніби готові придбати 19-річного голкіпера, в закордонних ЗМІ постійно з’являється інформація, що він з кимось веде перемовини. Батько Луніна говорить, що він його єдиний офіційний агент, проте інші представники постійно коментують ситуацію.
За два сезони у складі Дніпра та Зорі Лунін показав свою перспективу, але усі ці постійні розмови викликані лише заради одного – йому набивають ціну. Для українських футболістів це доволі нова ситуація, проте десь в Хорватії, наприклад, такими речами займаються вже давно. У цьому багато нового та незвичайного для українського футболу, але все одно це цілком нормальна ситуація. Продавати гравців потрібно якомога дорожче.
Юрій Вернидуб став ще одним представником Зорі, хто зумів прийняти зміни в ситуації. Інколи йому, можливо, йти проти себе, вибирати до складу тих, кого треба, а не тих, кого він насправді хоче, але й сам тренер прекрасно розуміє, що краще працювати в такій ситуації, ніж аби клуб повторив історію інших.
Зоря може продати не лише Луніна. Є ще Юрі
На початку сезону 2016/17 Вернидуб дуже критикував молодого нігерійця Денніса Бонавентуре. У першому турі він забив двічі, а потім на деякий час випав зі стартового складу, тому що сам Вернидуб сказав, мовляв, Бонавентуре потрібно щось робити зі своїм характером. Потім тренер назве нігерійця легіонером з найбільш важким норовом в історії клубу. У другій частині сезону Денніс почав грати постійно, причому майже завжди на позиції центрального нападника. Вернидуб практично не міняв його, незважаючи на те, що інколи він грав слабко.
У Зорі до цих змін у нього був свій підхід до роботи з новачками. Майже ніхто не отримував місця у складі просто так, потрібно було заслужити місце в основі через роботу та характер довести своє бажання грати в стартовому складі. Тут ситуація була дещо іншою, адже Зоря ростила Бонавентуре не для себе, а на продаж. Так би Вернидуб зовсім інакше його виховував, ймовірно, 18-річний гравець увесь сезон би в дублі провів, отримуючи якісь рідкі можливості.
Але обставини змінились. Підхід змінився.
З Луніним вийшла схожа історія. Хіба що у нього характер зовсім інший у порівнянні з Бонавентуре, проте дії Зорі були абсолютно однаковими. Спочатку молодий воротар, який тільки-но перейшов з Дніпра, конкурував з Олексієм Шевченком, а потім почав грати майже без змін. Звичайно, Лунін — талановитий голкіпер, але навіть сам Вернидуб на початку сезону говорив, що йому потрібно там щось доводити. Поки не стало зрозуміло, що Луніна потрібно ростити не для себе, а на продаж.
Можна виховувати багатьох інших гравців, зокрема Ігоря Харатіна чи інших молодих гравців з Дніпра Максима Луньова чи Євгена Чеберка, але тільки не Луніна. За ним дивляться скаути, його рекламують агенти, тому Луніну потрібно грати завжди.
Якраз Шевченко після свого переходу в Карпати взимку розповідав історію про те, як йому Зоря пропонувала новий контракт: почекай, Луніна продамо, а потім ти знову будеш основним голкіпером.
Здається, на початку цих змін у Вернидуба були якісь сумніви щодо таких умов вибору складу. Проте його ж ніхто не примушує ставити слабких гравців, навпаки, і Бонавентуре, і Лунін якраз талановиті футболісти, просто їх період дозрівання потрібно було прискорювати. Другий важливий момент в тому, що самим лише створенням розсади в клубі не займаються, Зоря хоче грати в Лізі Європи та має амбіції на футбольному полі.
Лунін має піти, але потім повернутися до Зорі
Саме тому й виходить дуже цікавий симбіоз, який вирізняє Зорю серед інших середняків українського футболу.
Продажем Юрі і Луніна Зоря точно не заспокоїться. Навіть в теперішньому складі команди є бразилець Сілас, той же Луньов, Давід Фопала, який грав майже у кожному матчі навесні, хоча нічого такого не показав, аби отримати стільки практики. Зрештою, важливо продати Луніна ще й для того, аби показати іншим молодим гравцям з України та інших країн, їх агентам, що той випадок з Бонавентуре не був якимось особливим, а клуб дійсно допомагає молодим футболістам прогресувати та переходити до більш сильних клубів.
Інколи мова йде не тільки про зовсім молодих гравців. Малиновський саме після успіхів в Зорі поїхав до Бельгії, а Караваєв — до Туреччини. Якраз перший новачок луганців цього літа Заурі Махарадзе, мабуть, перейшов до Зорі саме задля того, аби потрапити на цей шлях. Ще раніше в одному зі своїх інтерв’ю колишній воротар Олімпіка говорив про бажання спробувати свої сили десь у закордонному клубі. Але навряд чи зараз він міг отримати саме те запрошення, яке хотів з потрібною зарплатнею. Інша річ після Зорі, а ще й після збірної Грузії. Участь у збірній це також важлива частина майбутнього контракту.
Зоря вже остаточно перейшла на цю систему функціонування, й продаж Луніна хоч кудись потрібен у якості символічного підтвердження. Не тільки, щоб Махарадзе та його агент зрозуміли. Так що трансфер обов’язково буде. Його продаватимуть-продаватимуть, а потім нарешті продадуть.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться