Зникнення Олімпіка – добре. Але йому на зміну прийдуть інші «олімпіки»

На словах це завжди легко зробити: просто прибираєш все погане, залишаєш тільки гарне й все поміняється в кращий бік. Легкий план. План, який ніколи й нікому не виконати.

Новина (чи то навіть більше – чутка) про те, що у випадку вильоту з Прем’єр-ліги Олімпік може зникнути, не стала громом серед ясного неба. Для такої фрази потрібно, щоб спершу небо було ясне, а, по-друге, щоб цей грім хтось почув. Адже звуку фактично не існує, якщо його ніхто не чує.

Хто почує цей звук щодо Олімпіка?

Звичайно, клуб в його теперішньому вигляді нікому не потрібен в Першій лізі. Найвищий дивізіон, незважаючи на усі фінансові втрати, відсутність вболівальників та інтересу з боку громадськості, — це хоч престижно якось. Колись в підручниках футбольної історії буде згадка про Олімпік, учасника Прем’єр-ліги.

Але навіщо клуб з Донецька, який проживає в Києві, в Першій лізі – для цього не знайде відповіді навіть Владислав Гельзін з усіма інвесторами клубу.

Олімпік до 2014 року був дуже цікавим самобутнім клубом з власною футбольною школою та своїм способом розвитку. Якби навіть тоді команда вийшла до Прем’єр-ліги, то в неї б не було багато вболівальників на трибунах та симпатиків в Україні, але граючи на своєму стадіоні в своєму місті, вона б мала хоч якусь душу. Але усі ці чотири роки в Прем’єр-лізі, чотири роки за межами Донецька була якась дивна суть існування клубу.

Навіть у своєму теперішньому слабкому стані Олімпіку треба дуже постаратись, аби опинитись в таблиці нижче за Карпати та Зірку, а потім ще й програти стиковий матч з третьою командою Першої ліги. Якщо це станеться, то Олімпік виявиться не потрібен навіть тому десятку людей, які зараз переживають за його долю. Десятку людей – це ніяка не гіпербола, між іншим.

Самому Гельзіну буде простіше для підтримки пам’яті заявити Олімпік на якийсь аматорський чемпіонат Києва. І нічого в плані глядацького інтересу не зміниться.

Теперішні гравці легко знайдуть собі нові команди, хоча навряд чи багато хто з них залишиться в найвищій лізі. Не буде проблем з роботою у Романа Санжара, який все ж показав себе досить непоганим спеціалістом. Засмучених та морально спустошених від зникнення Олімпіка буде не так вже й багато.

Це буде гарний день для українського футболу.

Проте уся ця радість буде короткою. Система, яка породила цей Олімпік, залишиться, а тому на його місце прийде хтось такий же, але просто з іншою вивіскою. Клуби в Україні не живуть по статкам, не заробляють грошей, а фінансуються фактично однією людиною, тому не цікавиться кількістю вболівальників та інших, хто може переживати за долю клуба.

У випадку вильоту Олімпіка йому на зміну прийдуть двоє таких же «олімпіків«. Зараз головні претенденти на це Арсенал-Київ, ФК Полтава та Інгулець. Середня відвідуваність домашніх ігор цих команд в Першій лізі: 416, 603 та 670 глядачів. Кожен з цих клубів належить авторитарним власникам, а своїх містах вони або нікому не потрібні, або вони занадто малі. Тобто збільшити інтерес та кількість глядачів на трибунах їм не вдасться.

На відміну від того ж Олімпіка новий можливий учасник УПЛ Арсенал-Київ-ЦСКА-можливо-ще-якась-назва все ж київська команда, а не переселенець з Донецька, тому зможе знайти більше вболівальників, але прямо зараз вона нічим не буде відрізнятись від Олімпіка. Для кращого ефекту можна навіть в цю назву додати Олімпік.

Зникнення Олімпіка та заміна його на когось іншого з такою ж суттю не змінить нічого, не вилікує український футбол. Колись в 2014 році на хвилі революційних настроїв хотілось думати, що буде створена якась нова гарна система розвитку в футболі. Але мрії так і залишились дурними мріями.

Тільки на словах все звучало легко. А коли дійшло до справи, то український футбол заполонили олімпіки.