«Всі клуби працюють на збірну України, вона — вершина українського футболу» — це збита до крові фраза, яку при нагоді каже кожний другий український тренер. Коли питання стосується взаємодії клубів та збірної (збірних) України, обличчя тренерів завжди наповнюються патріотизмом (хоча, нажаль, іноді за патріотизмом ховається і лицемірство) і починається розмова про збірників: хто, скільки і яких футболістів відправляє під національні знамена?
Напевне, всім прихильникам луганської Зорі приємно «втерти» носа конкурентам, адже луганчани в цьому сезоні напрацювали на вісім гравців лише в національній збірній (а загалом у всіх збірних — 12). А фани Карпат з гордістю скажуть: «А у нас найбільше гравців в збірних крім топ-3 (Динамо, Шахтар, Дніпро)). І кожний з них — луганчан, львів’ян, киян, донетчан і дніпрян — правий. Але хто «правіший» і хто найкраще працював на благо збірних України в 2015 році — ми й розглянемо в подальшому тексті.
Хто, де і в які збірні?
Але спершу трохи нагадаємо, про які збірні України йдеться. Кожного року в Україні існує вісім збірних команд, починаючи від U-15 і закінчуючи національною командою. Загалом це перша збірна, «молодіжка» та шість юнацьких команд. Ми ж розглянемо ситуацію крізь призму вікових рамок викликаних гравців, які в 2015 грали в таких командах:
— збірна України футболістів 2000 р.н. (U-15, тренер — Олександр Головко)
— збірна України футболістів 1999 р.н. (U-16, тренер — Олександр Петраков)
— збірна України футболістів 1998 р.н. (U-17, тренер — Володимир Циткін)
— збірна України футболістів 1997 р.н. (U-18, тренер — Олег Кузнецов)
— збірна України футболістів 1996 р.н. (U-19, тренер — Олександр Головко)
— збірна України футболістів 1995 р.н. (U-20, тренер — Олександр Петраков)
— збірна України футболістів 1994 р.н. (U-21, тренер — Сергій Ковалець)
— національна збірна України (тренер — Михайло Фоменко)
Наймолодша збірна, складена з 15-річних юнаків, формується кожного літа, а старші вікові категорії кожної зими в січні переходять на щабель вище (U-16 — в U-17, U-17 — в U-18 і т.д.).
Лише команду U-19 можуть чекати різні шляхи. Цей колектив або припиняє своє існування після Євро U-19 (або одного з його відбіркових етапів — дивлячись, куди дійде команда), або перетворюється в збірну U-20 (знову ж таки, тільки лише після виступів на Євро U-19). Так сталося із збірною 1995 р.н. Олександра Петракова. В 2014-му році вона могла припинити своє існування як команда U-19 (адже збірна U-20 в чистому вигляді — величина дуже непостійна, і зазвичай гравці з U-19 далі переходять прямо в «молодіжку»). Але через те, що хлопці Петракова на Євро-2014 здобули путівку на ЧC-2015 (U-20), команда продовжила своє життя на півроку в образі U-20. Тому всю весну 2015-го року команда Петракова лише готувалася до мундіалю, де в червні дісталася 1/8-ї фіналу. Але закінчивши виступи на ЧC-2015, ця команда була розпущена: кращі її гравці пішли в «молодіжку», а хтось повернуся в команду на базі колективу U-19 1996 р.н. (восени цього року вона формально перетворилася на U-20, зіграла один матч (із Польщею), і по словам нового тренера збірної U-21 Олександра Головко, U-20 буде жити і навесні).
Битва титанів: Динамо бере верх за рахунок юнаків, Шахтар відповідає представництвом старших
Взагалі ідея розкрити цю тему виникла з єдиного, але «вічного» питання: «Хто кращий — Динамо чи Шахтар?» Гранди українського футболу сперечаються не лише на полі, а й в інших сферах, де одна з найпрестижніших — представництво в збірних України. Відразу ясно одне: Динамо та Шахтар — «впереди планети всей», і по кількості збірників щось протиставити «китам» частково може лише Дніпро. Але хто №1 — кияни зі своєю академією великих динамівських традицій та прогресом останнього сезону, чи донетчани зі своїм закордонним підходом в підготовці молоді та напрацюваннями останнього десятиліття?
«Насправді Шахтар пасе задніх у перегонах із Динамо: загалом кияни делегували у збірні 71-го футболіста, а донеччани — 48»
На перший погляд може здатися, що першість по збірникам в 2015 році утримує Шахтар. Дуже вже привабливий в останні рокі прогресивний результат шахтарівської академії, вихід команди U-19 до фіналу юнацької Ліги, ріст молоді (Матвієнко, Коваленко, Сарнавського, Малишева) та стабільність «зубрів» національної збірної (П’ятов, Кучер, Ракицький, Шевчук, Степаненко).
Але насправді Шахтар відверто пасе задніх у перегонах із Динамо. Загалом кияни делегували в 2015 році в усі збірні України 71-го футболіста (8 голкіперів, 20 захисників, 31 півзахисників та 12 форвардів), а Шахтар — 48 (5, 19, 17 та 7 відповідно). Різниця разюча, згадуючи напрацювання «шахтарів» за минулі роки та домінування над Динамо в період із 2010-го по 2014 рік. Але тут більше дався взнаки регрес донетчан у роботі на юнацько-молодіжному рівні. Якщо не брати до уваги молодіжну та національну збірні, в інших шести командах (юнацьких) Динамо на голову вище Шахтаря: 55 проти 33-х — це на 40 відсотків більше! Ні в одній з юнацьких збірних донетчан не було більше, ніж киян, а порівну їх було лише в одній збірній — U-20 1995 г.р.
Клубне представництво в збірних України
| 2000 (U-15) | 1999 (U-16) | 1998 (U-17) | 1997 (U-18) | 1996 (U-19) | 1995 (U-20) | 1994 (U-21) | Національна | |
| BRW-ВІК (А) | 1 | 5 | ||||||
| Волинь | 1 | 2 | 1 | |||||
| Ворскла | 2 | 1 | 1 | 1 | ||||
| Говерла | 2 | 3 | ||||||
| Динамо | 10 | 10 | 12 | 10 | 14 | 5 | 8 | 10 |
| Дніпро | 9 | 5 | 7 | 4 | 1 | 1 | 7 | 8 |
| ДЮСШ-15 (А) | 1 | |||||||
| Зірка | 1 | |||||||
| Зоря | 1 | 2 | 2 | 1 | 8 | |||
| Ілічівець (Д2) | 1 | 2 | 6 | |||||
| Карпати | 2 | 10 | 4 | 5 | 7 | 3 | 2 | |
| Кремінь (Д3) | ||||||||
| Кристал (Д3) | 1 | |||||||
| Металіст | 6 | 6 | 2 | 2 | 3 | 4 | ||
| Металург Д | 1 | 1 | 2 | 2 | 1 | |||
| Металург З | 1 | 5 | 1 | 3 | 3 | |||
| Оболонь-Бровар (Д2) | 1 | 1 | ||||||
| ОК ім. Піддубного (А) | 2 | 2 | ||||||
| Олександрія | 1 | |||||||
| Олімпік | 2 | 1 | ||||||
| Скала (Д3) | 1 | 1 | ||||||
| Суми (Д3) | 1 | |||||||
| Тернопіль (Д2) | 1 | |||||||
| ФК Львів (А) | 5 | |||||||
| Торпедо (А) | 3 | |||||||
| Черкаський Дніпро (Д2) | 1 | 1 | ||||||
| Чорноморець | 2 | 1 | 2 | 1 | 3 | 1 | 3 | |
| Шахтар | 4 | 7 | 6 | 5 | 10 | 5 | 13 | 8 |
Примітка. Д2 — перша ліга, Д3 — друга ліга, А — аматори
Так, тут може знайтися відмовка «2015-й — це просто невдалий рік для певних вікових категорій». Нажаль для Шахтаря, це не так. Якщо поглянути на динаміку викликів до всіх юнацьких збірних, то у всіх шести донетчани поступаються киянам. Збірна U-15 — 10 проти 9-ти, U-16 — 10-7, U-17 — 12-6, U-18 — 10-5, U-19 — 14-10. При цьому Шахтар у чотирьох юнацьких збірних не є навіть другим базовим клубом після Динамо, поступаючись місцем Дніпру і Карпатам.
По суті, імідж Шахтаря в плані представництва збірників врятували лише три речі: успіхи молоді 1994-1996 р.н., вихід Шахтаря U-19 до фіналу юнацької ліги чемпіонів та консерватизм Михайла Фоменко. Перший та другий фактор дали можливість делегувати чимало пристойних гравців у збірні U-19, U-20 та U-21 (а деякі з них — Коваленко, Борячук, Гриценко, Сарнавський, Зубков — грали в 2015 році в двох збірних, викликаючись в старші команди (Коваленко взагалі протягом року отримував виклики в чотири (!) різних збірних)). Фактично, представники Шахтаря забезпечили надійність воротарської позиції в U-19 та U-20, Качараба часто був вожаком оборони (хай навіть Тарас півсезону викликався з Говерли, котрою був орендований), а півзахисники суттєво додали потужності атакуючій ланці U-19 та U-20 (а той же Коваленко у складі U-20 взагалі став кращим бомбардиром ЧС-2015 з п’ятьма голами).
Та й успіхами в U-21, враховуючи «шахтарівське» минуле Юрченко та Зінченко, донецький клуб може бути задоволений (восени 2015-го Юрченко, Зінченко разом з Коваленко складали основу півзахисту «молодіжки»). На фоні донецьких вливань динамівське представництво не було таким яскравим в секторі U-19 — U-21. В U-19 ключовим з динамівців був лише захисник Лук’янчук, основним кіпером може вважатися Солдатенко. В U-20 важливу роль відігравав хіба захисник Бурда, а в U-21 поки лише натякають на статус кіпер Бущан та форварди Хльобас та Хобленко.
Третій же фактор — консерватизм Фоменко — поки допомагає втриматись на плаву представникам Шахтаря в національній збірній. Голкіпер П’ятов, захисники Шевчук та Ракицький, а також хавбек Степаненко провели левову частку матчів 2015 року в основі і були незмінними (той же Шевчук з 10-ти матчів пропустив всього один тайм). Якби не тверда рука тренера, знайшлася б і цим хлопцям конкуренція (Бойко, Каменюка, Сидорчук та Рибалка).
Загальне представництво клубів у збірних (всього та по амплуа)
| Всього | Голкіпери | Захисники | Півзахисники | Нападники | ||
| 1 | Динамо | 71 | 8 | 20 | 31 | 12 |
| 2 | Шахтар | 48 | 5 | 19 | 17 | 7 |
| 3 | Дніпро | 41 | 3 | 10 | 20 | 8 |
| 4 | Карпати | 29 | 3 | 9 | 13 | 4 |
| 5 | Металіст | 22 | 1 | 11 | 6 | 4 |
| 6 | Металург З | 13 | 2 | 5 | 5 | 1 |
| 7 | Зоря | 12 | 1 | 3 | 5 | 3 |
| 8 | Чорноморець | 11 | 1 | 1 | 6 | 3 |
| 9 | Ілічівець | 8 | 0 | 4 | 1 | 3 |
| 10 | Металург Д | 7 | 1 | 2 | 3 | 1 |
| 11 | BRW-ВІК | 6 | 1 | 2 | 2 | 1 |
| 12 | Ворскла | 5 | 0 | 0 | 2 | 3 |
| 13 | Говерла | 5 | 0 | 1 | 1 | 3 |
| 14 | ФК Львів | 5 | — | 1 | 3 | 1 |
| 15 | Волинь | 4 | 1 | 0 | 2 | 0 |
| 16 | ОК ім. Піддубного | 4 | — | 2 | — | 2 |
| 17 | Олімпік | 3 | — | 1 | 2 | — |
| 18 | Торпедо | 3 | 1 | 1 | 1 | — |
| 19 | Оболонь-Бровар | 2 | 1 | — | 1 | — |
| 20 | Скала | 2 | 1 | — | 1 | — |
| 21 | ДЮСШ-15 | 1 | — | 1 | — | — |
| 22 | Зірка | 1 | — | 1 | — | — |
| 23 | Кремінь | 1 | — | 1 | — | — |
| 24 | Кристал | 1 | — | 1 | — | — |
| 25 | Олександрія | 1 | — | 1 | — | — |
| 26 | Суми | 1 | — | — | 1 | — |
| 27 | Тернопіль | 1 | — | 1 | — | — |
| 28 | Черкаський Дніпро | 1 | — | — | — | 1 |
Питання базису
І хоча Шахтар смакує лише вершки, Динамо спокійно із задоволенням з’їдає весь торт. 71 проти 48-ми — кияни явно краще попрацювали на збірні в 2015 році. Саме Динамо було базовим клубом у семи з восьми збірних, програвши передову позицію лише в «молодіжці» (8 «біло-синіх» проти 5-ти «оранжево-чорних»). В збірній U-20 Олександра Петракова між грандами зберігається паритет — по п’ять чоловік. Але в даному випадку базовим клубом у Петракова вважалося саме Динамо, тому що кияни мали більше ігрового часу та місць в основі, ніж донетчани.
При тому варто зауважити, що Динамо було не просто базовим майже для всіх збірних, а й постачав туди гравців у пристойних кількостях — від 10-ти до 14 чоловік. Лише в дві збірні — U-20 та U-21 — кияни делегували менше десяти гравців (5 та 8 відповідно). Шахтар же, навпаки, лише в дві збірні — U-19 та U-21 — відправляв більше десятьох представників.
«Дніпро міг бути другим базовим клубом в збірній U-21, але всього на одного футболіста програв Динамо — 7 проти 8-ми»
Що цікаво, що на юнацькому рівні 2000 — 1997 р.н. Шахтар навіть потіснили на третє місце в списках базових клубів. Так, в U-15 слідом за Динамо найбільше делегував Дніпро (9 чоловік), в U-16 — Карпати (10), в U-17 — Дніпро (7), в U-18 — Карпати (5) (хоча Шахтар теж має 5 чоловік, але вони явно поступаються карпатівцям у проведеному ігровому часі). А в комплектуванні U-15 донецький клуб взагалі не входить в першу трійку базових клубів — за Динамо та Дніпром розташувався… Металіст.
До речі, Дніпро міг бути другим базовим клубом і в збірній U-21, але всього на одного футболіста програв Динамо — 7 проти 8-ми. Проте загалом Дніпро не дуже відстає від «китів», в загальній кількості делегуючи в 2015 році в усі збірні 41 футболіста (Шахтар — 48).
Базові клуби збірних України
| Збірні | Базові клуби | ||
| 2000 р.н. (U-15) | Динамо — 10 (0-4-5-1) | Дніпро — 9 (1-3-4-1) | Металіст — 6 (0-2-3-1) |
| 1999 р.н. (U-16) | Динамо — 10 (2-3-3-2) | Карпати — 10 (1-3-5-1) | Шахтар — 7 (0-4-2-1) |
| 1998 р.н. (U-17) | Динамо — 12 (1-2-7-2) | Дніпро — 7 (0-2-3-2) | Шахтар — 6 (0-2-2-2) |
| 1997 р.н. (U-18) | Динамо — 10 (2-3-4-1) | Карпати — 5 (0-2-2-1) | Шахтар — 5 (0-3-2-0) |
| 1996 р.н. (U-19) | Динамо — 14 (1-4-6-3) | Шахтар — 10 (1-3-5-1) | Карпати — 7 (2-0-3-2) |
| 1995 р.н. (U-20) | Динамо — 5 (0-2-2-1) | Шахтар — 5 (2-0-3-0) | Металіст — 3 (0-2-0-1) |
| 1994 р.н. (U-21) | Шахтар — 13 (2-4-5-2) | Динамо — 8 (1-3-1-3) | Дніпро — 7 (0-2-4-1) |
| Національна | Динамо — 10 (1-3-5-1) | Шахтар — 8 (1-3-3-1) | Дніпро — 8 (1-2-3-2) |
Примітка. В дужках вказані кількість гравців за позиціями (голкіпери, захисники, півзахисники, форварди).
Монополія Карпат та медаль для Чорноморця
Не зважаючи на статус топ-3 (Динамо, Шахтар, Дніпро) та вагому роль у комплектуванні збірних, уваги заслуговують і менші клуби. Слідом за топ-3 найбільше у вісім «синьо-жовтих» колективів делегували Карпати — 29 футболістів, Металіст — 22, Металург З — 13, Зоря — 12 та Чорноморець — 11. Зупинимось на тих, у кого показник вище 10-ти збірників.
Ясно, що тут «на коні» перебувають ті клуби, які останніми роками зробили ставку на своїх вихованців, яких у 2015 регулярно викликали в юнацькі за молодіжну збірні. Таким завжди був запорізький Металург зі своєю потужної «кузнею талантів», також добрий результат мав Металіст завдяки чималій академії та минулорічним напрацюванням. Пожинають плоди кропіткої праці і Карпати. Але особливо приємно спостерігати в когорті передовиків Чорноморця, який за останні два сезони пережив чимало струсів та залишився лише зі своєю молоддю.
Так, «моряки» не можуть хизуватися великою кількістю збірників — всього 11 на вісім збірних. Але в даному випадку одеситів можна порівняти з тією мурахою, перед якою хизувався слон в одній з байок. Там силач-слон запевняв, що підіймає колоду в півтора рази важчу, ніж він сам, але мураха «обіграла» слона — її підкорюється вантаж в 25 разів важче її самої! Такою «мурахою» і виглядає Чорноморець порівняно зі «слонами» — Металургом, Металістом та Карпатами.
«В підготовці збірників на юнацькому рівні Чорноморець можна порівняти з мурахою, перед якою хизувався слон»
Так, Металурга вже майже нема, а Металіст переживає великі труднощі. Але раніше академії цих клубів були серед кращих в Україні з чималими ресурсами, які дозволили в 2015 році мати харків’янам представників у шести збірних (крім U-18 та національної), а запоріжцям — у п’яти (крім U-15, U-18 та національної).
Чималих успіхів досягли й Карпати, у яких навіть основна команда на 50 відсотків складається з власних вихованців, а один з них — Мар’ян Швед — був проданий в іспанську Севілью. Проте треба враховувати, що у Карпат є свої козирі в рукаві, які значно полегшують конкуренцію з іншими клубами на юнацькому рівні. Коли той же Металіст, Металург та Чорноморець мають лише по одній ДЮСШ чи академії, Карпати мають і те, й інше. Клуб паралельно розвиває дві структури, а команди ДЮСШ та академії паралельно грають у вищій лізі ДЮФЛ. І саме з них Карпати відправляли в збірні 16 чоловік — більше половини від загальної кількості. Крім того, Карпати являються справжнім монополістом, збираючи всі вершки з просторів західної України (інші західні клуби, звідки викликалися футболісти — Волинь, Тернопіль, Говерла, Скала, ФК Львів та BRW-ВІК — мають не більше шести футболістів).
Тому Чорноморець порівняно з Карпатами, Металістом на Металургом на дитячо-юнацькому рівні виглядає «мурахою», але більш ніж достойно відповідає опонентам. В умовах роботи лише з власними ресурсами з невеликих просторів (Одеська та Вінницька обл.) та скромного фінансування, «моряки» рівномірно розвивають всі вікові групи та постійно мають футболістів, які викликалися в усі збірні, крім національної! Крім топ-3 на рівні з Чорноморцем таке досягнення мають лише Карпати. Одесити, не зважаючи на певну критику, продовжували працювати у вибраному напрямі, що під кінець року дав хороший результат: в U-19 буквально вистрілив «школяр» Мусолітін, його партнером Марковським вже цікавилися зарубіжні клуби, Кабаєв був основним в U-20 на ЧС-2015 в Новій Зеландії, а молодь 1994-1995 р.н. (Філімонов, Данченко, Петько) досягла чималих успіхів у Прем’єр-лізі. Можливо, май одесити трохи більше часу, був би їх представник і в національній збірній…
Діаманти з трясовини
Найбільше спостерігаючи за національною та молодіжними збірними, у вболівальників складається стереотип, що збірні тримаються лише на топ-3 при певній (не дуже значній) підтримці середняків УПЛ. Але насправді картина більш різнобарвна. Всього в збірні України в 2015 році своїх представників делегувало аж 28 клубів: 14 клубів — з Прем’єр-ліги, 6 — з першої ліги, 3 — з другої ліги, а також 5 аматорських колективів (любительські ФК, ДЮСШ та училища фізкультури). Разом всі клуби не з еліти делегували 37 гравців у вісім збірних, що становить 12% від загальної кількості (309). А якщо порівнювати з іншими лише топ-3, то частка «інших» буде дорівнювати 55%.
Клуби першої та другої ліг проявили себе традиційно у постачанні збірної. Мінімальна норма була виконана за рахунок сильних самородків, які змогли засвітитися на короткий період: Іван Гребенюк (Суми), Артем Довбик (Черкаський Дніпро), Олег Тракало (Тернопіль), Ігор Алантьєв (Кремінь), Олег Квич та Олег Білик (обидва — Скала). Ясно, що тут окремо стоїть маріупольский Ілічівець, де грає перспективна молодь Шахтаря. Але Ілічівець є давнім сателітом Шахтаря, і саме ця прогресивна молодь (Дуць, Мігунов, Безбородько) — це все орендовані гравці донетчан.
«Не маючи професійної команди, BRW-ВІК мав найбільше збірників серед ДЮСШ та академій»
Занурюючись в трясовину, приємно звернути увагу не на професіоналів, а на ДЮСШ та любительські колективи, що спрямовані на роботу з юнаками. Саме там починають сяяти майбутні діаманти, правда, це сяйво часто не знаходить свого продовження. В 2015 році з аматорських колективів викликалося 19 чоловік, серед яких найбільшу діаспору мав BRW-ВІК з Володимир-Волинського (Волинська обл.). Ця ДЮСШ продовжує бути унікальною в своєму роді: школа збирає талановитих вихованців та успішно працює з ними, перебуваючи на дуже хорошому рахунку в ДЮФЛ, але не має свого продовження у вигляді команди в професійних турнірах.
Хоча це не заважає найкращим з BRW-ВІКу знаходити успішне продовження кар’єри. З шести збірників володимиро-волинської команди троє перейшли у проф. клуби, причому — в клуби Прем’єр-ліги! Захисники Шкіндер та Бондар опинилися в Олександрії та Дніпрі (правда, Бондар — транзитом через друголіговий Нікополь-НПГУ), а форвард Антонюк був зауважений Ворсклою. От у чому, а у роботі з юнаками лучанам не докорити. А разом з цим вони утримують першість серед непрофесіоналів у постачанні гравців до збірних України.
Представництво в збірній України серед професійних ліг та аматорів
| 2000 (U-15) | 1999 (U-16) | 1998 (U-17) | 1997 (U-18) | 1996 (U-19) | 1995 (U-20) | 1994 (U-21) | Національна | |
| Клуби Прем’єр-ліги | 33 | 42 | 44 | 29 | 41 | 28 | 47 | 36 |
| Клуби першої ліги | — | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 9 | — |
| Клуби другої ліги | 1 | 0 | 1 | — | 1 | — | — | — |
| ДЮСШ та аматори | 7 | 2 | 10 | — | — | — | — | — |
Максим Сухенко, Sport Arena
При підготовці матеріалу використані дані офіційного сайту Федерації футболу України та сайту Золотий талант України.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться