В лігві ворога. Як Луцьк у Львові попрощався з УПЛ

Волинь прощалася із своїми вболівальниками у Прем’єр-лізі доволі оригінально – крайній домашній матч в еліті лучани провели у Львові. Втім, луцький клуб завжди вирізнявся на тлі «статичного болота» багатьох «сумних» клубів УПЛ. Тому мало хто здивувався неузгодженості календаря Хрестоносців та розкладу змагань з легкої атлетики, які теж проводяться на луцькому Авангарді.

В результаті сталася накладка, яку важко було пояснити ультрас Волині, які планували у домашньому дербі проти Карпат бурхливо провести свою команду у Першу лігу. Ще зараннє фанами планувалося жорстке «піро», й перенесення гри з Луцька до Львова, ймовірно, врятувало бігові доріжки Авангарду від запаху горілої гуми.

Як своєрідну компенсацію моральних збитків від перенесення гри з Карпатами, Волинь запропонувала фанатам два безкоштовні автобуси, у які в день матчу разом із ультрас сів і кореспондент Sport Arena.

Загальний настрій сотні луцьких «десантників», не дивлячись на положення Волині, пригніченим не назвеш. Жарти, спроби «слему» ще під час завантаження в автобуси, скандування та пісні під час мандрівки… Із Першою лігою 17-й сектор Волині, де розміщуються ультрас, звикся ще місяць тому. Але поміж удаваної та награної байдужості помітна тривога – доля команди нікому невідома, а чутки, які ширяться між фанатами, найдивовижніші за своїм спектром. Окремі претензії є по матчу, на який їдуть ультра.

Поки фанати вантажать прапори, барабан і ще «щось», чую їхні обурення: «Чому проти Карпат гратиме тільки «зелена» молодь? Чому Кварцяний знову не на матчі і про це ніхто не говорить, він все ж лідер команди? Чому ми мусимо грати у Львові?»

Дорога Луцьк – Львів після нарешті закінченого ремонту пролітає, як футбольний матч, трохи більше півтори години. І ось наші автобуси поволі заповзають на гірку, на якій стоїть Україна. Ультра вже готується до «висадки», аж тут помічає пристойний загін поліцейських, спецпризначенців та Нацгвардії. Лексика фанатів анітрохи не змінилася за ці роки й автобусом зловісно прошелестіло: «Космонавти».

Великі сили стягнутих на стадіон силовиків розбурхали хлопців, які дорогою на свою трибуну нагадують їм скандуванням про те, що «футбол для фанатів, а не для «мусорів».

Встигаю почути про те, що сьогодні «буде жорстке піро». Не дуже віриться, бо на вході луцький «десант» так само жорстко перевіряють. Але стартові хвилини матчу перетворюються на піротехнічні перфоманси обох трибун ультрас. Поки команди нудно входять в гру, гості оповивають свій сектор в клубні червоні кольори, а господарі – в зелені. Трохи згодом волиняки запалили траурні як для заключних матчів в еліті чорні димові шашки. Їх настільки багато, що пожежник втомлюється буцати порожні картонки подалі від поля, а стюарду уривається терпець і він починає кидати згаслі шашки у відро.

Суботнього вечора публіка стадіону Україна цілком відповідала статусу матчу, від якого не очікували якихось особливих інтриг з огляду на зовсім вже юний склад Волині. Майже камерна атмосфера на стадіоні чимось нагадала матч цих команд у липні минулого року, коли Карпати і Волинь відіграли спаринг. Хоча ні – на тому контрольному матчі глядачів було трохи більше, та й склади мало в чому нагадували ті, які закінчують сезон.

У цю камерність, злагоджені співи і піротехнічні шоу вирішує втрутитися один сміливець із сектору львівських фанів. Абсолютно неадекватний хлопець у незбагненний як для свого стану спосіб переліз паркан і спробував вибігти на поле. Одна із фотожурналісток згодом переповіла, що цей «стрікер» спочатку заледве не обсмажився ще на секторі, а по тому задумав побігати полем. Після приземлення за парканом кремезного хлопчину спробував втихомирити стюард. Але сили були нерівні, на допомогу літньому чоловіку ніхто не поквапився, і тоді й стався епізод, за відео якого й будуть згадувати цей матч. «Стрікер» спробував зробити свою справу, але невдало – після кількох слів від Олега Голодюка п’яний, як чіп, хлопчина упав під овації публіки.

Другий тайм ультрас Волині почали із ефектної підсвітки напису «LSD – 6 років» (йшлося не про легендарний наркотик із 1960-х, а про назву одного із угрупувань фанатів клубу), а також загадковим скандуванням «Ей, Кварцяний, як мінералка?» Достеменно природу цього звертання з’ясувати не вдалося, але найімовірніше, ультрас упевнені, що Віталій Володимирович у ці заключні для його команди тижні в УПЛ просто самоусунувся від керівництва командою і поправляє здоров’я.

До кінця матчу настрій червоно-білих фанів м’якшає, тим більше, що попри очікування розгрому волинського «дитсадочку» від мотивованих Карпат Волинь дуже відчутно «покусала» Левів. У підсумку тільки мінімальна перемога Карпат, яка гарантувала їм місце в УПЛ на наступний сезон (принаймні за спортивними показниками). Команда вервечкою тягнеться до сектору із своїми ультрас та дякує їм за підтримку. Один із лідерів волинської трибуни показує хлопцям на клубну емблему в себе на футболці і кричить: «Будете вмирати за неї в Першій лізі, будемо їздити з вами й там!».