А зараз дітки сіли всі рівненько, рученятка склали гарненько і починаємо слухати видатного оратора та італійського куратора!
Я сказав, сіли рівненько!
Я сказав, тихо всім!
Я сказав, слухати!!!
Вірите, це нагадувало урок суворого вчителя, який, вочевидь, не має часу панькатися із деякими неслухняними учнями.
Все розпочалося із банального мочилова Мирослава Ступара. Два тижні тому той, виявляється насмілився в інтернеті зазіхнути на святе – знання правил гри САМОГО Куратора! Мноспектакль із назвою: «Ступар, хто ти такий, я тебе морально розчавлю і знищу» присутні мали слухати добрячих 30 хвилин. Для підсилення свого «мочилова» Колліна розпочав пошук необхідного файлу. Його лептоп був піключений до великого екрану в приміщенні і пошук файлів зрозуміло відтворювався там теж. На хвилинку я відволікся, щоб попросити оператора зняти екран, після чого почув грізний спіч:
— Містер Андріюк, якщо вам так цікаво, то накажіть операторові, нехай стане в мене за спиною і знімає все з екрану мого монітора.
— ???
— Ну вам же цікаво, що в мене в лептопі.
— ???
Мене вмочують фейсом об тейбл, просто лише за те, що займався своїми професійними обов’язками? Ну окей, потерпимо.
***
Знаючи, на який вибух італійських емоцій перетворився попередній прес-клуб (а був він, нагадаю, 22 серпня 2015), саме після моїх простих запитань, я вирішив дати можливість колегам спершу поставити запитання по грі. Мов риба у воді Колліна «розчісував» ці теми в притаманному йому стилі. Вершиною стала заява, мовляв арбітр Абдула судив матч Шахтар-Динамо в рідному йому Харкові у присутності сім’ї та дітей на трибунах. І саме тому він припустився подвійної помилки та не призначив пенальті в ворота Динамо. Це я вам скажу, якесь ноу-хау в правилах суддівства. Але схоже, воно працює лише в Україні і лише на прес-клубах видатного куратора.
Ще кілька хвилин і лунає нове одкровення від куратора: «Я скромна людина! Але не можу витерпіти, коли мене хтось так критикує, як це робить Ступар».
В моїй голові цієї миті все перевертається, про статтю в інтернеті із трактуванням правил гри Колліна готовий говорити цілий прес-клуб, а безліч вбивчих запитань у моєму фільмі «Золотий свисток» наче не існує.
Далі колега-Бебех вирішує запитати про зарплату. І знову маніпуляції. Вислухавши Колліна вчепився до стартових слів запитання від Романа і почав банально заговорювати зуби. В який момент Рома повернувся до мене і стисло поділився цими своїми спостереженнями.
Суворий вчитель не впустив нагоди відшмагати і колегу:
— Вам цікаво те, що я розповідаю?
— Так. Звісно, мій вчителю
— Тоді я продовжу
***
Час діяти, вирішив я, але мої запитання традиційно не вписувалися в заздалегідь зрежисований сценарій прес-клуба.
— Останнє питання лунає заява модератора-Васильєва
— У мене їх 10, парирую я…
Вирішую почати з головного і не помиляюся. «В Україні ви вже працюєте 6 років і три місяці. Але досі жоден наш арбітр не судив ЧЄ, ЧС і навіть матч ГТ ЛЧ. І навіть, якщо ви скажете що їхній рівень…»
На цих словах та сама «скромна людина» починає мене просто перебивати!
Розуміючи, чим це все зараз завершиться, я тричі намагаюся закінчити речення і питання і Колліна мене тричі вперто перебиває.
І схоже це був день одкровень, заради яких мені варто було чекати 1 годину 20 хвилин. Відповідь Колліни: «Оцінку мені дає ФФУ і її керівник – Андрій Павелко». Стрілки знайдено, напрямок руху – визначено. Лептоп в руки, місію заговорювання зубів – виконано.
Новини на цьому не завершуються:
— Коли українські арбітри востаннє судили груповий етап Ліги Чемпіонів?
— 18 років тому. Це був Василь Мельничук і це був матч Атлетик-Русенборг.
— 18 років тому? 18 років тому ГТ ЛЧ не існувало. Про що ми можемо говорити?
Зауважте, це слова людини, яка судила фінальний матч – МЮ-Баварія саме того сезону 1998-99 і яка звісно ж мала судити групові стадії та плей-оффи на шляху до фіналу. Але ніколи куратору в цих деталях копирсатися, потрібно розмову відрубати і не збиватися з запланованого сценарію.
Варто було бачити тієї миті вираз обличчя Лучіано Лучі. Людина, яка просиділа весь прес-клуб без жодного слова. Людина, у якої наче камінь з серця обвалився, з радісним обличчям помахала мені рукою зі словами: «Bye, bye!» Відскочив, пощастило. Андріюк не встиг розпитати у нього, як той добірним матюччям крив Маковея у будинку футболу і це лишилося йому безкарним.
***
Розуміючи, що Колліна банально рятується втечею я врешті не витримую і починаю сипати питаннями:
— чому результати тестів арбітрів записуються від руки?
— чому українських арбітрів на матчі возить клуб-господар?
І ось він, черговий «геніальний» хід Колліни. Він зупиняється, ніби зробивши мені поблажку і починає довго розповідати про… результати тестів. Показує прилад, показує мої світлини зі спортивного блога на цю тему. Чергове заговорювання зубів, аби всі забули про головне питання і відволікти від уваги.
Бо саме Колліна відповідальний за професійне зростання українських арбітрів. Зростання, яке вже н-ний рік лишається на одному рівні. Бо саме Колліна може і зобов’язаний боротися за своїх же арбітрів. Підвищити їм оплату праці, для уникнення спокус підкупу, припинити панібратство, кумівство, загадкові вилучення непотрібних та навпаки – підвищення потрібних арбітрів у класі, досягти аби арбітрів не возили клуби-господарі на матчі і відкинути всі підозри у фальсифікації фізичних тестів.
— Why are you ugly? Be calm! (Чому ти такий огидний? Будь спокійним!) — на прощання шокує мене куратор.
Огидний?! Шановний старший офіцер комітету арбітража УЄФА, любитель зйомок у рекламі та ікона стилю. Це якось не дуже в’яжеться з вашим іміджем вихованого та гречного хлопця.
***
Вочевидь, згідно логіки куратора, той хто покірно слухає його менторство і схвально киває головою, той не «ugly», а звісно ж «sweety». А той, хто хоче дістатися правди, має чіткі запитання стосовно його прямих і професійних обов’язків це звісно ж – «бридка потвора».
Харизматичний арбітр і надія арбітражного корпусу України зразка 2010 року, після простої перевірки, виявився звичайнісінькою людиною із хамською поведінкою, не вмінням тримати удар і вести цивілізований діалог.
Цього прес-клубу я чекав рік і три місяці. В те, що буде наступний чесно кажучи, вже не вірю. Ступар не помилився, коли вважав, що для Колліни ми — «бананова республіка». Не марно ж італієць, присвятив йому так багато пресклубового часу! І дав всім нам зрозуміти, у нього завжди знайдуться крайні. Цього разу, вибір Колліни впав на президента ФФУ – Андрія Павелка. В цьому дійсно є правда, саме нинішнє ФФУ і Павелко улітку 2015 продовжували контракт із Колліною, знаючи про його нульовий результат для українських арбітрів на міжнародному рівні.
Колліна поїхав, питання – лишилися. Кому їх адресувати? Може ви підкажете, Андрію Васильовичу?
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться