м
Якихось три роки тому Маріуполь та Верес були на відстані один від одного по ранжиру, яка б дорівнювала відстані між містами. Команда, яка тоді ще мала назву Іллічівець, грала у Прем’єр-лізі, а Вереса не було взагалі. За два роки кожен з клубів пройшов до однієї мети, але різними шляхами. Маріупольці переродились через Першу лігу, рівняни вже напрочуд швидко та не завжди справедливо пройшли шлях від аматорів до команди Прем’єр-ліги.
(Не для цього матеріалу розмова, як Вересу вдалось умовити ФФУ видати атестат. Не виключено, що це взагалі розмова для слідчих органів.)
За кілька останніх років до Прем’єр-ліги піднімались команди, які були набагато краще підготовлені та просто більш сильніші за старожилів. Останні переживали часи перевтілення із заможних гульвіс, які могли дозволити собі платити величезні зарплати та викидати гроші на вітер, на звичайних бідняків.
З Першої ліги, навпаки, піднімались готові команди. Так було спочатку з Олімпіком, потім зі Сталлю та Зіркою, які вже під час виступів у Прем’єр-лізі втратили своє обличчя, змінивши свої успішні склади. Найкращим прикладом була Олександрія, якій вдалося вже в першому сезоні після виходу до найвищого дивізіону потрапити до Ліги Європи.
Рівень клубів Прем’єр-ліги дозволяє новачкам претендувати на хороші результати. Маріуполь вже зараз без всіляких умов, а Верес за деяких обставин, але обидві команди цілком мають можливість якщо не повторити успіх Олександрії, то хоча б поборотись за першу шістку. Як мінімум.
Після перехідного сезону в Першій лізі в Маріуполі відразу показали своє бажання не там більше затримуватись. Головний тренер команди в сезоні 2015/16 Валерій Кривенцов робив ставку на молодь та прагнув побудувати команду ледь не з нуля. При всіх чеснотах Кривенцова Олександр Севидов має більше досвіду та просто уміння швидко досягати успіху.
Під нього в Маріуполі було відновлення фінансування, почали запрошувати гравців. Клуб дозволив собі підписувати людей, яким навіть у Прем’єр-лізі не могли запропонувати такі умови. Іллічівець перетворився на стабільний та успішний проект. Головним показником стало повернення досвідчених гравців, які раніше виїжджали за кордон у пошуках стабільних виплат.
За іменами ще в Першій лізі команда Севидова могла кинути виклик міцним середнякам Прем’єр-ліги та на папері могла цілком називатись топ-6 командою в Україні.
Маріуполь, +25=6-3 61:21, 81 очко – 1 місце
Верес й досі носить горде ім’я народного клуба, проте фінансувався він точно не з внесків членів громадської організації. Головний спонсор клубу почав вкладати серйозні гроші, до складу команди перейшло багато непоганих гравців, які відразу зробили Верес претендентом на вихід до Прем’єр-ліги.
Навесні навколо рівненського клубу було багато скандалів. Все почалося звільненням/відпусткою Володимира Мазяра, а закінчилось крутим поворотом в долі клубу, який зумів вийти до Прем’є-ліги, програвши боротьбу за друге місце Десні.
Верес, +20=7-7, 62:32, 67 очок – 3 місце
Минулого літа був приклад того, як команда-новачок може втрачати своїх найкращих гравців, незважаючи на промошн. Проте Зірка та Маріуполь у цьому плані зовсім різні. Майже не виникало ситуації, за якої б приазовці відпустили кудись своїх лідерів. А найголовніше те, що у гравців не було жодного приводу залишати клуб з амбіціями, де добре і вчасно платять та будують якісь серйозні плани.
Тобто з основних гравців команду ніхто не залишив. Пішло кілька молодих хлопців, кому б вже давно треба було вирости з просто перспективних, пішли ті, у кого не було ігрової практики.
Натомість і так непоганий склад вдалось посилити кількома виконавцями. Як і в старі часи, усі головні новачки маріупольського клубу пов’язані з Шахтарем. Це або колишні гравці Гірників, або ті, хто прийшов на правах оренди. Андрій Борячук та Ігор Кірюханцев – гравці молодіжної збірної України, Максим Білий (навіть він розпочинав у Шахтарі багато років тому), В’ячеслав Чурко та Сергій Болбат хочуть реанімувати свої кар’єри після закордонних вояжів. Після останньої фрази ще більш серйозне словосполучення, ніж «реанімувати кар’єру» треба шукати для Віталія Віценця, який у свої 27 років вже встиг зав’язати з футболом через травму, а тепер хоче повернутись в гру.
Новачки: в. Гриценко, з. Кірюханцев, п. Болбат, п. Чурко, н. Борячук (всі – Шахтар, а), з. Білий (Анжи, Росія), п. Віценець
Якщо Маріуполь мав міцний успішний кістяк команди, який треба було підсилити окремими підписаннями, то у Вереса ситуація зовсім інша. Зрештою, це клуб отримав право зіграти у Прем’єр-лізі, але не команда. Команда якраз свого завдання виконати не зуміла, закінчивши сезон тільки на третьому місці.
З новим тренером Юрієм Віртом та новими обличчями у керівництві Верес, звичайно, серйозно почав займатись оновленням складу.
Верес використав проблеми Сталі, підписавши відразу кількох досвідчених гравців – Олександра Бандуру, Миколу Іщенка та Романа Карасюка. Новачками Вереса також стали Сергій Сімінін з Олександрії, Володимир Адамюк з Дніпра, повернувся до команди Михайло Сергійчук, а також прийшов у лінію атаки його партнер по Олімпіку та колишній гравець якраз Іллічівця Сергій Гринь. Також варто відзначити й братів Євгена та Геннадія Пасічів. На відміну від усіх інших гравців команди, вони виступали у Першій лізі, проте у Нафтовику-Укрнафті показували дуже пристойну гру.
Уся суть літньої трансферної кампанії Вереса в тому, що з цих 9 гравців 7-8 не просто будуть боротись за місце в основі, а будуть гравцями стартового складу. Цілком ймовірно що зі складу команди весни 2017 року залишаються тільки найкращий її гравець Руслан Степанюк, капітан Сергій Борзенко та центральний хавбек Валерій Кучеров. І далеко не факт, що їм також не будуть шукати заміни.
Для цих двох років існування Вереса уже став звичкою такий плин кадрів. Навряд чи той склад, що розпочне сезон, доживе до його завершення.
Новачки: в. Бандура, з. Іщенко, п. Карасюк (всі – Сталь), з. Сімінін (Олександрія), з. Адамюк (Дніпро), п. Є.Пасіч, п. Г.Пасіч (обидва – Нафтовик-Укрнафта), н. Сергійчук (Олімпік), н. Гринь (Шахтар, о)
Олександр Севидов вже давно працює тренером в українських клубах, тому ніяких секретів в його роботі бути не може. Маріуполь, як і колишні команди Севидова, намагається грати у тій же манері з постійним озиранням на власні тили, з насиченим центром поля та швидкими фланговими гравцями. Було б зовсім дивно, аби теперішня команда Севидова не нагадувала його Говерлу, Карпати чи Металіст.
І хоча приазоавці формально є лише новачком Прем’єр-ліги у не найкращі часи українського футболу, команди з таким сильним підбором виконавців у Севидова не було ніколи. Навіть у Карпатах чи Металісті.
Чого вартий тільки голкіпер Рустам Худжамов, який би точно був у збірній Україні, якби виступав у клубі Прем’єр-ліги. А ще він би точно був основним воротарем у будь-якій команди за винятком топ-2. За спиною у Худжамова Євген Гальчук та новачок Євген Гриценко.
Воротарська лінія є достойним прикладом того, як у Маріуполя все добре зі складом. На кожну позицію є по два сильних гравця, що відрізняє приазовців від інших середняків.
На флангах захисту можуть зіграти Олександр Насонов, Ігор Тищенко, Ігор Кирюханцев та бразилець Ерікс, якого ще не встигли заявити. В центрі боротись за місце у складі будуть Сергій Яворський, Сергій Вакуленко, Максим Білий та Євген Неплях. Всі 7-8 гравців у цьому списку гравці дуже непоганого рівня.
Й далі за лініями у Маріуполя все добре. Запрошення Чурка та Болбата посилило фланги півзахисту. Хоча й без того є Денис Кожанов, Руслан Кисіль та Сергій Горбунов. Попереду за місце у складі будуть сперечатись досвідчений Руслан Фомін та молодий Андрій Борячук. Очікується підписання Олега Мищенка, який не перший раз буде грати під керівництвом Севидова.
Надзвичайно великий вибір у Севидова й в центрі поля. Від Віценця, який повернувся у футбол, до сенегальца Роже Гоміса кожен може розраховувати на місце у складі. Безперечно, на кожній позиції у Севидова є не стільки улюбленці, скільки просто гравці, яким він більше довіряє, проте все одно не варто розраховувати, що увесь сезон Маріуполь проведе без замін.
Оптимальний склад: Худжамов – Насонов, Вакуленко, Яворський, Ерікс – Рудика, Мишньов – Чурко, Кисіль, Болбат – Фомін
(орієнтовно запасний склад, який все одно оцінюється вище за Сталь чи Зірку: Гальчук – Кірюханцев, Білий, Неплях, Тищенко – Віценець, Гоміс, Кольцов – Кожанов, Горбунов – Борячук)
У Севидова вже більше 22 гравців в команді, більше навіть 25-ти, тому доводиться відпускати тих, хто не проходить до основи. Його колега з Вересу Вірт навіть 18 поки що не назбирав. І коли він говорить, що трансферна кампанія клубу ще не закінчилась, то не вірити важко.
Більш-менш задоволеним Вірт може бути хіба воротарською лінією, де поряд з Богданом Когутом, який давно очікував на шанс зіграти в Прем’єр-лізі, з’явився досвідчений Олександр Бандура.
В захисті у Вереса зараз гравців якраз на кожну з позицій: на флангах зіграють Адамюк та Сімінін, в центрі – Борзенко та Іщенко. А що робити, коли у когось з них виникнуть якісь проблеми? Тому новачки будуть обов’язково.
У контрольних матчах Вірт показав велике бажання грати у швидкий перехід від оборони до атаки з двома форвардами. Місце Степанюка у стартовому складі не викликає сумнівів, а Гринь та Сергійчук, які перейшли з Олімпіка, повинні боротись за позицію його партнера в атаці.
З приходом Гриня значно посилюються й фланги. Проте там можуть зіграти Антон Котляр та Ростислав Волошинович. Проте найбільше очікувань стосується братів Пасічів. В Охтирці вони протягом сезону показували велике вміння швидших переходів до атаки, чим й підкупили тренерський штаб Вересу.
В центрі півзахисту очікується дует зі ще одного новачка Карасюка та Валерія Кучерова, який був провідним гравцем команди в минулому сезоні.
Проте у випадку Вереса залишається дуже багато запитань, відповіді на які дасть час, а також нові гравці, які обов’язково будуть у складі Вереса у найближчі два місяці.
Оптимальний склад: Бандура – Адамюк, Борзенко, Іщенко, Сімінін – Є.Пасіч, Кучеров, Карасюк, Г.Пасіч – Сергійчук, Степанюк
Маріуполь – потрапляння у топ-6
Верес – не нижче 8 місця
Источник: Sportarena.ua
