Гіркоту поразки Олександрії від БАТЕ (1:2) можна було помітити на обличчі Володимира Шарана ще й через 3 дні, зокрема під час матчу його команди проти Ворскли (0:1). Тренер, як і вся команда, не встигли забути, як уже фактично тримали в руках квиток до Ліги Європи, але подарували його білорусам.
Тепер же Олександрія починає сезон майже з нуля. Доки команда зосереджувалася на груповому етапі Ліги Європи, то набрала лише 4 очки в 7-ми матчах УПЛ.
«Якби не травма Старенького, нам вдалося б повернути Гітченко на поле. Я такого збігу обставин не пригадую»
— Влітку ви говорили про зміни у підготовці до другої спроби Олександрії в Лізі Європи. Цього разу ви були вже однією ногою в груповому етапі, але потрапити туди не вийшло. Що здобула ваша команда під час цього єврокубкового походу?
— В цілому я дуже задоволений від виступів своєї команди — ми додали дуже багато позитивних емоцій і людям, і собі. Звичайно ж, і досвіду набралися. Ми гідно виглядали і в дуелі проти БАТЕ, і в матчах проти Астри. У ці дні після програшу білорусам я зробив висновок, що аби виходити в групу, треба ще більше працювати. Нічого нового футбол не видумав. А у нас ще все попереду.
— Перед матчем у Борисові відомий в Україні білоруський тренер Олег Дулуб казав, що матчі плей-офф складаються із чотирьох таймів, кожен з яких має свою специфіку. І щоб пройти далі, треба знати алгоритм проходження таких дистанцій. Він мав рацію?
— Аякже, тут досвід отримали і гравці, і тренери. Ми дивилися за всіма матчами БАТЕ, і чогось особливо в цій команді не побачили. Нічого, крім хороших індивідуальних дій кількох гравців. І вони вартують тих грошей, за яких їх купили. Того самого Іваніча виокремлю. В принципі, я переживав якраз за те, що індивідуальна майстерність все може вирішити в одному чи другому матчах з білорусами. Про те, що моя команда гратиме якісно, я був переконаний.
В результаті так і вийшло — колективна гра була на рівні, і якби не обставини, що склалися із складом і травмами під час матчу, то ми б по-іншому і про інше з вами зараз розмовляли.
— Захисники почали вилітати у вас у серпні один за одним…
— Так, Басов після виїзної гри в Борисові не міг ступити на ногу. Я навіть не уявляю, як він догравав там матч. Вдома констатували в нього тріщину. Шендрік ніяк не може вилікувати запалення сухожилля. Довгий час не могли дізнатися діагноз і причину, возили його по всій країні. Тільки нещодавно лікарі Шахтаря розповіли, в чому справа, і Антон почав лікування. Зараз він поїде в Сербію на відновлення.
— Кадрові проблеми не завжди очікувані. Ви передбачали інші варіанти ротації?
— Готувалися до всього, а от на травму Гітченка оперативно не змогли дати відповідь — вже просто не було кому закрити цю позицію. Банаду ми спробували в центрі оборони проти Карпат. Він виглядав непогано, але однаково це не його місце, і зігратися з Бондаренком також ще потрібен був час. Для мене взагалі основним перед початком чемпіонату вважався Шендрик. Він спокійний і в конструктиві грає краще, ніж усі захисники. Я сподівався в чемпіонаті варіювати центрбеків залежно від суперників, знаючи що кожен краще вміє. Але вони всі почали «вилітати».
— Після перерви в матчі-відповіді БАТЕ було не впізнати. А ви що ви казали своїм гравцям?
— Попросив витримати темп. Був впевнений, що якщо це станеться, ми гру принаймні не програємо. Темп витримували, ніхто не казав «сідати» назад. Хоча мене вже Олег Венглинський на телебаченні встиг звинуватити в тому, що я програв цей матч, не випустивши Запорожана і т.д. Але Андрій взагалі не тренувався — я взяв його на заміну для моральної підтримки капітана своїм хлопцям.
Я йому це пояснив перед грою, а вже в другому таймі він почав проситися навіть на поле. «Богданыч, что делать? Давайте я выйду». Я не міг на це піти, адже Андрій не тренувався, зробив би ривок і впав. Він перед матчем нагнутися навіть не міг. Звичайно, в той момент всі хотіли виходити і допомагати. Цю гру ми б не програли, якби не травма Гітченка. Так, могло БАТЕ зрівняти, могло бути вилучення чи ще травми, але втрата Гітченка стала роковою.
— Невже в тому епізоді не можна було спинити кров у Гітченка? Ви там майже всією командою Андрія на ноги піднімали.
— Це також мало свої обставини. Зараз Гітченко поїхав додому, у нього дуже глибока рана. Тоді лікар зупинив спочатку кров. У цей же момент травмувався Старенький. Доки Гітченко йшов до нас, прибіг четвертий арбітр і вказав, щоб кров змили з обличчя. Андрію полили воду на голову, а це неправильно — кров знову пішла. Якби лікар був на місці, а не клопотався із Стареньким, все могло б бути інакше. Після цього Гітченка вже не випускали на поле, а я мусив проводити заміну, бо грали б в меншості довго. Я такого збігу обставин не пригадую. І ми отримали відразу два голи за чотири хвилини.
— Ви помітили, що на Старенькому було пенальті ще перед першим голом Іваніча?
— Так, ще під час матчу, без відео, було зрозуміло, що його тримали і завалили під час кутового. Арбітр не свиснув, але пенальті чистий був. Там ще інший момент був, який варто відзначити. Перед травмою Гітченка Паньків витягнув дуже складний удар Родіонова з кільком метрів у протихід. Згадувати є про що.
Шкода старших хлопців в команді. Вони вже розуміють, що нового такого шансу в їхній кар’єрі може й не випасти — зіграти в груповому етапі єврокубків. Я їм пояснив, що рано думати про завершення. На вік я надалі не буду дивитися, якщо люди працюватимуть так, як раніше. Головне — зараз разом братися скорочувати розрив у чемпіонаті, який утворився, поки ми в єврокубках билися. В клубі є стабільність, ми знаємо куди йдемо.
— Це правда, що радість БАТЕ була приголомшливою, і вони заледве не рознесли вашу роздягальню?
— Так, наче Лігу чемпіонів виграли. Тренера підкидали вгору. А перед цим Єрмаковича мали звільняти. Вони після нас поїхали в Солігорськ і винесли лідера — місцевий Шахтар з рахунком 4:0.
«Перед грою з Ворсклою чого тільки ми не говорили, які слова не підбирали, але було видно, що хлопці пригнічені»
— Ви мали після дуелі із БАТЕ зустріч із президентом Олександрії?
— Так, Сергій Кузьменко зайшов до нас в роздягальню, подякував за Лігу Європи. Я, можливо, у цей момент був на інших емоціях перед деяким хлопцями. Бо побачив, що рівноцінної заміни лідерам команди не відбулося. Зараз у нас є декілька днів, і в частині команди можливі організаційні зміни. Не виключаю, що хтось піде, а хтось прийде. У найближчі дні все вирішиться. Я для цього після гри проти Ворскли у Києві перебував, проводив відповідні зустрічі.
— У Олександрії пауза в чемпіонаті, напевне, буде вдвічі корисною, ніж решті команд.
— Це правда, трохи втоми накопичилося, передусім емоційної. Перед грою з Ворсклою чого тільки ми не говорили, які слова не підбирали, але було видно, що хлопці пригнічені. У перерві сиділи так, ніби ми вже програли матч. Попросив по-чоловічому дограти поєдинок і ми майже врятували гру. Дуже пощастило в кінці Полтаві. Але нас навіть нічия не влаштовувала з огляду на турнірну таблицю.
— Спарингів, я так розумію, не гратимете у цей період?
— Ні, в нас і так було забагато переїздів і матчів. Нікуди їхати не плануємо, а 3 вересня проведемо матч основи і молодіжного складу. До матчу проти Динамо ще встигнемо дати навантаження команді.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться