Олд Траффорд. Нікому не відома Зоря в 6 передач переходить від свого штрафного майданчика до чужого – стадіон аплодує. Пауліньо, не дивлячись на спротив Феллаїні, закручує м’яч у дальній кут воріт Ромеро – голкіпер відбиває, а стадіон знову аплодує. Ібрагімович «знищує» Каменюку й з метра вбиває м’яч у порожні ворота. Зоря програє, але стадіон вкотре аплодує! За команду не соромно. Даруйте за оксюморон, але луганці дали бій Манчестер Юнайтед. Неймовірно, але факт. Хіба ці хлопці можуть не подобатися?
Юрій Вернидуб тисне руку й обіймається з Жозе Моурінью, зі своїм кумиром. Про таке перший міг лише мріяти – у четвер сон став реальністю. Зоря закохала в себе вболівальників, які до цього вечора ще не встигли пронизатися найвищими почуттями. Без солідних фінансових вливань, без рідного дому й з щорічними кадровими втратами Зоря грає у футбол. Не імітує, а грає. Казково, правда?
Календар не дає права на відпочинок після матчу з МЮ. Далі – зустріч з Шахтарем. У Вернидуба не резинова обойма – кожен футболіст на вагу золота. Але після матчу з Брагою Паулу Фонсека підтверджує раніше поширену інформацію – орендовані Зорею футболісти Шахтаря не вийдуть на поле Славутич-Арени в очній зустрічі. Журналісти в залі здивовано переглядаються: «Ех, такий матч втратив інтригу».
Ну правда ж, гра лідерів першості пройде без п’яти основних гравців однієї з команд. Який же поганий Шахтар, га? Все заради результату. Все для того, аби стати чемпіоном. Спершу створюють заборони, а потім говорять про штучний чемпіонат (даруйте, не можу не згадати Мірчу Луческу).
Зоря виходить на поле й грає в схожій до «манчестерської» манері. Бракує лише останнього пасу, останнього дотику. Зоря грає так, як може, й за неї несоромно. Достойний матч, мінімальна поразка номінальних гостей, а Динамо через кілька годин повертається на другу сходинку. Катастрофи з цього результату ніхто не робить, але виникає питання: як би зіграла команда Вернидуба з орендованими гравцями?
Формулювання запитання саме таким чином одразу ж приречене на фіаско. Відповідь на нього можна шукати в минулому (гол Малишева згадайте), а можна моделювати й придумувати. Все так і залишиться на рівні розмов. У неділю ми побачили справжню Зорю, з футболістами, які перебувають на контракті в луганському клубі, а не орендованими.
Ризики орендного процесу потрібно було оцінювати не в суботу-неділю, а ще перед підписаннями орендних угод. Наскільки відомо, там чорним по білому прописана одна простенька річ: хочете, аби наші хлопці грали в матчах з Шахтарем, то платіть. І ні слова про безкоштовну оренду – заборонено таке. Інша справа, що мова може йти про символічність виплат…
Чи знали представники Зорі про пункт у контрактах? Звісно. Чи знали вони про те, що, мінімум два рази в сезоні доведеться обходитися без половини основних виконавців? Звісно. Чому жорстко збільшили градус очевидної ситуації? А оце питання.
Зоря не може не подобатися, а Вернидуб не може не викликати поваги. Але та інформаційна війна, що була запущена проти Шахтаря загалом і Фонсеки зокрема, трохи заплямовує репутацію Зорі. Цікаво, що це робиться не внаслідок підслуханої журналістами розмови чи провокативних дій акул пера. Зовсім ні. Заяви з табору луганців доносяться цілеспрямовано й, вочевидь, несуть під собою чіткий сенс й мету – дружити з Шахтарем Зоря більше не хоче.
Причин у забороні грати орендованим шукати не слід. Така ситуація виникає не вперше, але раніше обходилось без жбурляння яєць й гнилих помідорів. Не задоволені? Ага. Що поробиш? Та нічого, можемо лише подякувати Шахтарю. Цього разу все відбулося навпаки, не лише з претензіями, а й з образами.
А все ж навіть дуже очевидно:
– гравці на контракті в Шахтарі. Їхні дії у матчі з Гірниками можуть сприйнятися неоднозначно. Згадайте лише «знамениті» протистояння Іллічівець – Шахтар;
– контракти. У документах вказаний пункт про виплати за вихід орендованих на поле. Не хочеш платити – вибачай;
– орендуєш гравця – мусиш розуміти, що він не твій. Хочеш випускати його, коли завгодно, й не дивитись при цьому в сторону помаранчево-чорних? Обійдися без орендованих. Не можеш? Вибачай.
Є, правда, один момент, який говорить «за» участь орендованих в подібних іграх:
– футболіст, який виходить у матчі проти клубу, якому належить його контракт, володіє чималою мотивацією. Мовляв, є бажання довести, що дарма віддали в оренду. Цим свого часу скористався Максим Малишев. Та цей пункт сильно притягнутий за вуха з метою знайти невеличкий баланс. Знову ж таки, все в руках виключно Шахтаря. Він може оцінити потенціал своїх футболістів не лише в очних матчах – Зоря ж не лише проти Гірників грає.
Ось у такій простій і зрозумілій ситуації Сергій Рафаїлов випалює: «Поки із досягнень Фонсеки – лише невихід до Ліги чемпіонів». Читачі завмерли в очікуванні, але продовження від Шахтаря нема. На цьому можна ставити крапку – жирну й категоричну. Миритися вже, мабуть, ніхто не буде. Ще вчора вони здавалися нерозлучними друзями, а сьогодні смачно пообливалися брудом. Та ще й на людях.
Тут варто зауважити, що першочергове рішення про конфронтацію прийняв не Вернидуб чи Рафаїлов, а Євген Геллер. Президент Зорі спочатку відмовився від контракту з Футболами («2+2 просто більше платить», – скромно сказав Рафаїлов), а тепер «дав добро» на публічні відвертості. Це не конфлікт Шахтаря і Зорі, Фонсеки і Вернидуба або Футбол 1 й 2+2. Це – конфлікт президентів. Це так само очевидно, як питання орендованих, і той факт, що у мене зараз за вікном іде дощ.
Що відбулося між Ахметовим і Геллером – загадка. Передбачити можна одне: взимку Зоря залишиться без Петряка і Ко, а Шахтар знову відправить їх в оренду. Але вже не в Зорю. Не дивуйтеся, але від цього виграють обидві сторони:
– Зоря користуватиметься лише «своїми». Це ліквідує орендне ярмо й зменшить регулярний відтік футболістів (як, наприклад, Тотовицького, Шевченка і Будківського). Сам собі пан, не інакше;
– Шахтар віддаватиме талановитих футболістів в оренду закордон. Скажімо, у Бельгію (Болбат, Малиновський, Тотовицький). За це Гірники отримуватимуть солідні гроші й позбудуться потенційного скандалу перед матчем з Зорею;
– в Бельгії набагато кращий рівень конкуренції та власне футболу, ніж в Україні, що дозволить краще розвиватися орендованим футболістам саме в бельгійських клубах.
Із цієї ситуації можна зробити лише один висновок – подібний сюжет, схоже, було сплановано давно. Він зумовлений сучасним станом речей в українському футболі: Зоря хоче бути самостійною, а Шахтар хоче заробляти на орендованих. А відтак всі задоволені, всі сміються.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться