П’ять питань щодо співпраці Красникова і Динамо

Якби в українському футболі були кардинали, Красникову личило б це звання. Дуже багато навколо цього імені пієтету – і щирого захоплення трансферними успіхами, і віддання належного селекційній передбачливості. Але й негативу вистачає.

Нині персон такого рівня небагато лишається у чемпіонаті України. Хтось зав’язав із футболом і насолоджується щасливою «пенсією», радіючи, що найпродуктивніші свої роки віддав конкурентному та добре оплачуваному турніру. Хтось поїхав по низькосортних заробітках, тому що насправді ні українські тренери, ні тим більше футбольні менеджери не мають гідного лоббі на світовому ринку. А значить – не мають і шансів заявити про себе на міжнародному рівні.

У Красникова – інша історія. Лозаннське відлуння на кілька років загнало його в екзил, а на час повернення виявилося, що проектів рівня цієї персони в Україні просто нема. Образно кажучи, він у футболі навчився закупляти дорогі іномарки із «білими» документами, а вийшовши на вулицю – побачив дорожній корок з архаїчними розвалюхами та «євробляхами».

Фактично, у Красникова в клубному футболі України могло бути тільки два шляхи: або Шахтар, або Динамо. Утім, відносно обох варіантів було більше питань, ніж відповідей. Гірники останніми роками не здійснюють дороговартісних трансферів, динамівці – клуб із довгою і складною історією полеміки з Металістом. В одному місці зібрати воєдино всі складові успіху (час, амбіції, стосунки та ресурси) ніяк не вдавалося.

Співпраця з комітетом збірних здавалася перспективною, однак у ФФУ є ліміт на складні кадрові рішення. Може бути це і це, але не все разом та одночасно. Тому натуралізація Марлоса стала дійсністю, а інших латиноамериканців – ні. Якщо сприймати цю співпрацю як ситуативне виконання менеджером дуже складного доручення, то маємо результат. Але у випадку, коли розраховувати на довготривалу перспективу – побачимо, що це «феррарі», покликане курсувати гарно асфальтованою стометрівкою у країні тотального бездоріжжя.

Кажуть, двічі в одну річку не вступиш. Історія неодноразово заперечує це категоричне твердження, як і багато-багато інших. На тисячу правил – тисяча й один виняток. Але за умови, якщо річка справді та сама. Створити Металіст-2018 на базі іншого клубу теоретично можливо, однак за умови співпадіння усіх інших факторів успіху. Тому стосовно співпраці Красникова з Динамо є кілька дуже важливих, визначальних запитань.

№1 – а чи є ресурси для здійснення селекції «а-ля Харків»?

Металіст, звісно, витрачав менші суми, аніж Шахтар чи Динамо, але все одно для купівлі футболістів гідного рівня потрібен бюджет 15-30 мільйонів євро на одне трансферне вікно. У нинішньому чемпіонаті України ніхто не дозволяє собі витрачати такі кошти. До того ж, у Динамо підростає непогане покоління доморощених гравців 1995-2000 р.н. Багато хто з них грає саме тому, що нема Ленса, Драговича, Віди, Велозу.

№2 – чи означає ця співпраця суто класичний для Красникова вектор?

Найсильніша сторона роботи цього менеджера – купівля латиноамериканських гравців. У Динамо ж остання колонія південноамериканців зникла ще в довоєнні часи. Дерліс наразі – одинична персоналія, та й то – куплена у європейському чемпіонаті. З українськими гравцями тандем Красников-Маркевич також вів селекцію, однак (чи в силу тренерського бажання, чи в силу можливостей Металіста в конкуренції з Динамо та Шахтарем) це були або ветерани, або не потрібні супер-грандам більш молоді футболісти. Складалося враження, що українці в тій команді – данина лімітним вимогам, а якби їх не було – на кожне місце без проблем знайшли б сильного зарубіжного відповідника.

№3 – чи означатиме ця робота всю повноту кадрових дій?

Тому що у Металісті Красников керував кадровим добором. Він міг визначати вектор селекції, набирати потрібних клубу гравців та вести пряму роботу з головним тренером. Той функціонал називався за посадою «спортивним директором». Це дуже суттєво відрізняється від «заввідділом селекції», «скаута», «селекціонера» чи, тим більше, посередника на окремих трансферних угодах. Тому лише коли буде офіційно затверджено співпрацю та оприлюднено посаду й службовий розподіл нового співробітника, можна буде здогадуватися, наскільки великим насправді буде вплив особи.

№4 – наскільки великим буде перезавантаження у клубі?

Прихід нового топ-менеджера означає зміни в роботі всіх структурних підрозділів. Спортивний директор може працювати у зв’язці зі своїм головним тренером та заввідділом селекції. Він може запросити знайомих скаутів та агентів. Чи буде так у цьому випадку?

№5 – це ситуативне кадрове рішення чи частина чогось більшого?

Для того, щоб добре поповнювати річний бюджет, необхідна група Ліги чемпіонів. Щоб пробиватися в Лігу чемпіонів, потрібні нові гучні придбання. Щоб туди пробиватися, оптимальна опція – золоті медалі. Золоті медалі означають збільшений бюджет. Пул спонсорів, готових вливати кошти в футбол, дуже обмежений. Ми знаємо ці імена краще, ніж форбсівський список мультимільйонерів. То чи можливий несподіваний фінансово-політичний альянс?!