Невірний напрямок

Андрій Сеньків – про розставання Зірки та Сергія Лавриненка, яке важко зрозуміти.

Сергій Лавриненко, fcgornyak.dp.ua

Український футбол не піддається логіці, його неможливо пояснити, а тим більше – аналізувати. Більшість рішень пов’язані із закулісними іграми, незрозумілими домовленостями й процесами, які не бачить звичайний вболівальник. Президенти клубів не думають про заробіток грошей, а використовують своє дітище в основному для лобіювання власних інтересів.

У наш час вплив футболу на маси зменшився – це пов’язано із відтоком капіталу та економічними проблемами у власників ФК. Звідси і зменшення зарплат, і відтік легіонерів, і відсутність вагомої трансферної діяльності. Людям тепер, по великому рахунку, плювати на футбол. І президентам, відповідно, також. Сенсу вливати в клуб серйозні фінансові потоки мало – точніше, його просто нема.

Клуби потроху вчаться жити по розрахунку, предметно підходячи до управлінням бюджетом. Тому й футбол суттєво здав, а через це зникає глядацький інтерес. По-іншому бути не може – як живе країна, так і живе футбол. Дисонанс, який спостерігався ще два роки, вивітрився в сторону Казахстану й Азербайджану, а футболісти опускаються на землю – тепер вони, як і ми, прості смертні. Що говорити – далекі відстані від Львова до Дніпропетровська чи від Запоріжжя до Луцька команди долають звичайними потягами, інколи навіть із пересадками. Ласкаво просимо в реальне життя, шановні!

shakhtar.com

Вихід Зірки в Прем’єр-лігу став в один ряд із логічним ланцюжком подій в українському футболі. Провінційна команда з гравцями, які довгий час виборювали місце в еліті, з тренером, який прекрасно знає скромні можливості своїх виконавців, з президентом, який дивиться на світ не крізь рожеві окуляри. Це точно не Севастополь чи Говерла, які навіть у Першій лізі могли похвалитися рядом легіонерів і зіркових українців. У Кроповницькому все дешево й сердито. Як і повинно бути.

Так принаймні здавалося. Однак після двох стартових турів щось в Зірці змінилося. У президента Максима Березкіна звідкись з’явився цар у голові, він поставив команді цілі з амбіціями рівня «топ», про що заявляли самі гравці. Мовляв, Зірка повинна боротися за вихід у першу шістку. Звісно, при нинішніх реаліях (коли виділяються лише Динамо та Шахтар) це цілком реально, але команді, яка тільки-но потрапила в УПЛ, треба обережно й плавно підходити до таких заяв. Не все одразу.

Березкін чекати не захотів. Він прийняв безкомпромісне рішення лише після одного провального матчу – 2:4 з Олімпіком стали каталізатором звільнення директорів клубу Сергія Ольшевського та Саміра Гасанова. Не став керівник тягнути й зі звільненням головного тренера Сергія Лавриненка. Словом, людям, які довго і скрупульозно будували команду, вказали на двері, так і не давши спробувати сил на найвищому рівні.

olimpik.com.ua

Цікаво, що Лавриненко не лише не став ображатися, а й не виключив, що залишиться у тренерському штабі вже нового тренера. «Чи залишуся я в клубі? Це рішення буде приймати президент. Може, запропонують залишитися. Може, скажуть: «Спасибі, до побачення». Все буде залежати від рішення керівництва», – слова Лавриненка дають зрозуміти, що принципової позиції він не займає. Що скажуть, те і робитиме.

Через це Лавриненка шкода ще більше. Він схожий на командира загону, який готовий виконати будь-яку вказівку згори. А там, нагорі, цього не цінують, шукаючи іншого командира. Того, хто здатен на більше.

Є, правда, одне питання – чи можна здобувати більше при такому скромному кадровому потенціалі? До прикладу, прийде умовний Ігор Рахаєв, і це принесе Зірці перемоги в кожному матчі? Потрібно ж ще детально вивчити кожного футболіста, його можливості й потенціал. Вірогідно, що наявні кадри не влаштують нового боса, й він розпочне глобальну перебудову.

Це Сергія Лавриненка все влаштовувало. Це він працював з тим, що йому дали. Це він не скаржився на те, коли забували його ім’я й називали Миколою. Він же ж скромний тренер скромної команди зі скромними можливостями. Але при всій своїй скромності Зірка показувала змістовний футбол, із контролем м’яча, коротким пасом й постійним тиском на ворота суперника. Ці хлопці домінували більшість матчу й з Олімпіком, й з Волинню. Вони грали краще, але забивали менше. Футбол буває таким, тим паче для новачка вищої ліги. Це не означає, що вибраний тренером рух був невірним. Після кількох матчів здається, що навпаки – результат ось-ось мав прийти.

fcvolyn.net

Все, чого не вистачало Зірці, – це реалізації моментів, концентрації до фінального свистка й фізичної витривалості. Наче багато – аж три пункти, але вирішити їх можливо кількома штрихами. Зрозуміло, що останній – робота тренерів по фізичній підготовці й фізіотерапевтів, а от перші два приходять виключно з досвідом. Як додати краплинку холоднокровності футболістам, які більшість кар’єри провели у нижчих лігах? Лише кількістю зіграних матчів.

Є, правда, інший варіант – запрошення кількох досвідчених бійців, яких не бракує на українському ринку вільних агентів. Березкін готовий саме на такий крок, але вже для іншого тренера. Отут і виникає головна абсурдність ситуації – замість того, щоб доукомплектуватися, звільняють людину, яка побудувала команду. Й, по суті, починають все спочатку.

Цим рішенням президент може здійняти невеличкий бунт – серед футболістів не було тих, хто б підтримував відхід тренера, адже вони з того ж тіста, що і наставник. Лавриненко на всіх рівнях чудово розумів можливості й бажання своїх підопічних. Вимагав рівно стільки, скільки вони могли дати, без зайвих амбіцій. Тепер все може змінитися: високі, а головне – безпідставні амбіції вимагають відповідних вимог.

Сергій Лавриненко, fcvolyn.net

Завдання «першої шістки» потребували тренера з іншими амбіціями. Не реаліста, а мрійника, або іншою мовою – «максималіста». Щоправда, розмови про максимальні завдання дуже часто не співпадають з тим, що відбувається на полі. Краще скромно заявити про «40 очок», або сказати про «поживемо-побачимо», аніж безпідставно викидати у простір гучні слова.

Здається, проект під назвою «Зірка» вибрав неправильний напрямок. Замість того, щоб рівномірно пройти шлях від пункту «А» до пункту «Б», тут вирішили перестрибнути один із перехідних етапів, а такі рішення зазвичай відкидають тебе назад до стартового пункту. Або й взагалі вибивають з маршруту.



Источник: sportarena.ua

Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться