Хто такий Бен’ямін Вербіч та навіщо він Динамо

Словенець, який грає в данському клубі, – це вже викликає деякі запитання. В класичному Копенгагені часів виходу до плей-оф Ліги чемпіонів вистачало легіонерів. Проте, як і в більшості інших команд місцевого чемпіонату, легіонерами здебільшого були шведи, латиноамериканці та африканці.

Тепер географія гравців данського гранда значно змінилась. Після чергового розпродажу провідних гравців останнього літа Копенгаген (Людвіг Аугустінссон перейшов до Вердера, Матіас Йоргенсен – до Хаддерсфілда, а Андреас Корнеліус став гравцем Аталанти) частину з зароблених на трансферах грошей вклав в покупку гравців з усіх куточків Європи. Грек Зека, чех Міхаель Люттнер, кіпріот П’єрос Сотіріу, словак Деніс Вавро – усі вони додали команді різнобарвності прапорів.

Але це не перша партія таких трансферів Копенгагена, і якраз Бен’ямін Вербіч влітку 2015 року був першим досвідом придбанням гравця з незвичним для данського футболу паспортом. Копенгаген окрім перемог цінує ще й зароблені гроші, тому для нього важливо купувати гравців, яких потім можна буде перепродати до більш багатів клубів.

За Вербіча словенському Цельє Копенгаген заплатив 1,5 мільйонів євро, а продав Динамо за 4 мільйони. Спортивний директор клубу на запитання, чому було прийняте рішення відпустити гравця саме зараз, був лаконічним: «Ми отримали дуже гарну пропозицію».

Свого часу Вербіч переходив зі Словенії після двох неймовірних сезонів, в яких йому вдалось забили 25 голів в 64-х іграх місцевого чемпіонату. Але в Копенгагені було все не настільки легко від самого початку.

Головний тренер команди Столе Сульбаккен довіряв багато часу потратив на те, щоб ввести словенця до стартового складу та навчити грати у потрібній команді футбол. Він завжди мав талант, проте часто ефективність залишалась далеко позаду ефектності. Зрештою, гола статистика говорить, що Вербіч не завжди потрапляв до стартового складу, майже ніколи не грав 90 хвилин та не був настільки помітним гравцем у успіхах команди на внутрішній арені та в Лізі чемпіонів.

Взимку 2017 року Вербіч добре попрацював на зборах, повернувшись зовсім іншим гравцем. Він почав постійно грати, багато забивати та створювати гольові моменти. З нового сезону словенський вінгер взагалі перетворився на одного з лідерів команди, хоча й Копенгаген зараз не показує результатів хоча б минулого сезону (виліт в Лізі чемпіонів від Карабаха, поточне 6-е місце в чемпіонаті Данії). Проте шукати якогось конфлікту в особистих досягненнях Вербіча не варто. Тобто він не став сильнішим, бо команда стала гірше виступати. Усе виглядає так, немов прийшла зміна поколінь, й якраз Вербіч став першим успіхом в цьому процесі.

З березня 2015 року він грає за збірну Словенії, в останньому відборі на чемпіонат світу 2018 року був основним гравцем, забив 2 м’ячі в 10 іграх, хоча при цьому сама команда відіграла не найкращим чином.

Головного прогресу Вербіч досягнув якраз восени. Його навіть включили до збірної групового етапу Ліги Європи за 3 м’ячі та 2 результативних передачі у 5 іграх.

Коли Андрій Ярмоленко залишив Динамо перед закриттям літнього трансферного вікна, у клубу не було часу на пошук заміни. Навпаки, в Динамо зробили навіть дивно мудре рішення на той час – відшукати заміну всередині команди. Є талановитий Віктор Циганков та Дерліс Гонсалес, який ось-ось повинен розкритись, повернувся в команду Олег Гусєв, згадалось, що Микола Морозюк розпочинав саме у півзахисті.

Пройшло три місяці, а ситуація не змінилась: Циганков ще й досі талановитий, Гонсалес ніяк не може заграти, Морозюк колись грав у півзахисті, а Гусєв колись був футболістом. Проте ніхто з них новим Ярмоленком не став. Більше того, ніхто з них за ці чотири місяці не став гравцем стартового складу.

Найпершим завданням скаутської системи клубу був пошук крайнього півзахисника. Це не обов’язково повинен бути гравець рівня Ярмоленка – такого знайти просто неможливо для теперішнього Динамо, – але новий гравець був конче потрібен.

Однією з проблем Вербіча в Копенгагені було те, що йому ніяк не могли знайти місце на полі. Його пробували на обох флангах та навіть на позиції другого форварда, проте від початку теперішнього сезону він майже завжди грає зліва в півзахисті – це його місце. У першому інтерв’ю прес-службі Динамо він назвав себе лівим півзахисником, й матчі за Копенгаген це підтверджують.

Важливе зауваження: Вербіч – правша.

Незважаючи на цей факт, саме зліва він почуває себе більш комфортніше. За останні 10-12 років інвертовані вінгери стали популярним явищем в футболі, гравцям такого типу подобається мати різні варіанти розвитку атаки. Вербіч непогано володіє лівою ногою, аби прокинути м’яча по флангу та потім зробити передачу до штрафного майданчика, але не настільки впевнений в ній, коли треба зміщуватись в центр та пробивати. Граючи на лівому фланзі він може й робити передачі, й зміщуватись в центр для удару.

Якщо обов’язково потрібні порівняння, то він насправді схожий за манерою гри з Ярмоленком, тільки грає на іншому фланзі.

В матчі групового турніру Ліги Європи, зокрема, з Локомотівом він забив гарний м’яч: отримав на куті штрафного майданчика, підіграв під праву ногу та закрутив м’яч в дальній кут.

Він любить отримувати м’яч в ноги, а не на хід. В багатьох ситуаціях Вербіч готовий сідати глибоко на свою половину поля, аби прийняти м’яча, розвернутись до воріт суперника та швидко розганятись звідти. Для словенця немає проблеми в тому, щоб обігравати опонентів один в один, шукати інші способи загострення гри: бити по воротах, робити передачі до штрафного майданчика.

Правою ногою у нього виходять особливо гострі передачі, він виконує стандарт, а також має добре поставлений удар за далекої відстані.

Інколи у Вербіча виникають проблеми ментального характеру. Він може нервувати, отримувати картки та направляти свою енергію в не зовсім потрібному напрямку. Можуть виникнути проблеми з тим, щоб доборотись до кінця, коли суперник не піддається на якусь обманну дію чи мінімально порушує правила.

Вербіч дуже сильно відіграв у сезоні перед трансфером до Копенгагена з Цельє, але зараз він все одно перебуває у найкращій формі в своєму житті. Важливо отримати гравця у момент його прогресу, надалі розвивати його найкращі якості. Але є й одне застереження, перестраховка більше, адже перші півтора року Вербіч не грав у Копенгагені на такому ж високому рівні.

Поки в Динамо був Ярмоленко ніхто й не думав про якісь проблеми на флангах. Справа грав Андрій, а всі інші повинні були очікувати на свій шанс зліва. Тепер виявилось, що і Гонсалесу, і Циганкову більше подобається саме на правому фланзі, тому більш проблемним виявився лівий край.

Безперечно, Вербіча придбали посеред сезону за гроші, які перебільшують його трансферну вартість, аби отримати вже готового гравця на проблемну позицію. Це не означає, що він відразу стане основним виконавцем в команді, хоча має фактично відкритий шлях для цього.

На лівому фланзі захисту непогано себе проявив Йосіп Піваріч, який швидко може зігратись з Вербічем через різні функції на полі. Словенець більше любить йти до центру, не грає по всьому флангу, залишаючи місце для підключень захисника.

Ще один важливий момент, який може допомогти Вербічу в Динамо, той, що минула команда постійно грала 4-4-2, й він не буде тактично губитись в Динамо. Якраз Хацкевичу й потрібні такі гравці, які зможуть загострити самотужки на фланзі, віддати передачу чи пробити по воротах. І не тільки під час контратак (це завжди легше), але й в позиційних атаках.

Потенційно трансфер Вербіча дійсно виглядає непоганим підсиленням Динамо.