Щоб краще зрозуміти всю подальшу історію, уявіть собі безхатченка. Людину, яка кочує з місця на місце, не маючи змоги винайняти квартиру або ж знайти хоч якесь більш-менш пристойне житло. Такі особи, як правило, поділяються на два різновиди: одні намагаються пристойно виглядати, тим самим жадаючи залишатися частиною соціуму, інші ж – давно змирилися зі своїм становищем і єдину втіху знаходять у чарці.
Побачивши обох таких безхатченків разом, середньостатистичний перехожий з відразою гляне тільки на другого – на ньому брудний, порваний і абсолютно різношерстий одяг, від нього тхне потом та перегаром, а шкіра уже настільки забруднилася, що важко визначити, яким є її природній колір. Інший безхатченко, той, що стоїть поруч, більше схожий на просту людину, яка з невідомих причин вскочила в якусь халепу, але не більше того: його очі не блищать від алкоголю, а спортивний костюм хоч і виглядає поношеним, але ще придатний до користування.
Уявили?
***
За п’ятнадцять хвилин до початку гри між Говерлою та Металістом біля ужгородського стадіону Авангард не намічалося ніякого аншлагу – попри теплу сонячну погоду, лишень декілька десятків місцевих любителів футболу стояли в черзі за квитками на футбол. Таку картину, на жаль, не можна було назвати несподіваною: на останню гру осінньої частини чемпіонату України в Ужгороді прийшло менше п’ятисот вболівальників.
З іншого боку, перший домашній матч команди після довгої паузи завжди створює чималий ажіотаж серед місцевих фанатів. Запитайте про це хоча б у Олександрії, яка у цьому сезоні провела вісім поєдинків на стадіоні Ніка, але, незважаючи на хороші результати підопічних Володимира Шарана, найвідвідуванішою все одно залишається дебютна гра проти запорізького Металурга (поєдинок з Шахтарем виносимо за дужки).
В Ужгороді, однак, на такі речі не зважають: на стадіон люди йдуть за залишковим принципом. От, типу, коли геть нема чого робити – так можна і на футбол сходити, пива випити, покричати на гравців і отримати якесь моральне задоволення. А от коли є чим зайнятися, то інших справ потіснити на другий план футбол не може. Зрештою, воно й не дивно: футболісти в Говерлі змінюються з такою швидкістю, що пересічний уболівальник геть не знає, хто там перед ним бігає і кого йому підтримувати. Парадоксально, але в заявці ужгородської команди на другу половину теперішнього сезону є всього лиш один футболіст, який грав під керівництвом Олександра Севідова у сезоні-2012/13. Це воротар Дмитро Бабенко, в активі котрого тільки два матчі в футболці ужгородського клубу в цьому сезоні.
Кругообіг гравців в Говерлі, втім, не є основною причиною, чому вболівальники не ходять на стадіон. Так, звісно, зараз можна було б згадати слабкі результати команди, адже кому цікавитися на перманентні поразки свого клубу? Але справа не тільки в цьому: клуб Говерла настільки безвідповідально підходить до сервісу на Авангарді, що дивує взагалі той факт, як люди продовжують туди ходити.
Перше, що впадає в очі, коли наближаєшся до стадіону – це стюарди. Вони повинні просканувати квиток уболівальника (або надірвати його, адже турнікети на українських футбольних аренах – це рідкість), перевірити вміст сумки і впустити на територію стадіону. Стюарди – це обличчя домашньої арени будь-якого клубу, і те, наскільки вправно вони виконують свої обов’язки, демонструє рівень профпридатності керівництва команди. Хто зустрічає вболівальників в Ужгороді? Молоді хлопці чи дівчата, які привітно усміхнуться кожному, хто заходить на стадіон? Якби-то, помрійте.
Обличчям ужгородського Авангарду є чоловіки, які радше скидаються на безпритульних, ніж на стюардів. Побачивши їх, так і хочеться запитати, за скільки пляшок пива їх сюди затягнули. Та найдивовижніше в роботі «стюардів» вдалося побачити після завершення гри – зелені маніжки, завдяки яким їх можна відрізнити від рядового вболівальника, ці люди не здають назад в клуб, а просто знімають і кладуть собі в кишеню, або ж в сумку. І якщо ви думаєте, що вони хоч якось приводять себе до порядку перед грою (аби пристойно виглядати перед уболівальниками), ви помиляєтеся: враження ці «зелені працівники» справляють жалюгідне.
Ще жалюгіднішою виглядала підтримка на стадіоні – за офіційними даними на гру Говерли проти Металіста завітало 1 310 людей, але забезпечити якусь шумову підтримку своїй команді вони не змогли. Якщо ж у вас закралося питання, а де ж ультраси Говерли, то відповідь лежить на поверхні – їх просто не було. Фактично, група активних фанатів харківського Металіста поводила себе куди галасливіше, ніж усі прихильники закарпатської команди разом взяті.
Ужгород. Перевершити фанатів Металістами, які палили посеред білого дня, до снаги лише стюардам-бомжам. #GOVMET pic.twitter.com/SaVVFEXIuX
— Alex Mandziy (@OleksiyTheFirst) March 13, 2016
Власне, саме з ультрасами Металіста (але куди ж без доблесних стюардів?) й пов’язаний найцікавіший не футбольний епізод матчу: уже наприкінці другого тайму один з харків’ян перехилився і випав з гостьового сектора, опинившись на бігових доріжках. Стюарди декілька секунд просто дивилися на нього і переглядались між собою, не знаючи толком що робити в такій ситуації, трішки згодом прийнявши рішення взяти вболівальника під руки і…Що планувалося робити далі, залишиться загадкою, адже фанат Металіста одним рухом звільнився від опіки двох людей в зелених маніжках, і попрямував назад на сектор, стюарди ж мовчки супроводжували харків’янина. Цей епізод наочно довів, що якби прихильники Металіста планували вибігти на поле, то такі працівники стадіону їм би на заваді не стали.
Кінець-кінцем, звинувачувати у всіх проблемах одних лише стюардів не можна, – вони лише підсумковий результат прогнилої системи ужгородського клубу. Просто склалося так, що будучи типовим безхатченком, в якого навіть немає достатньої кількості власних футболістів, Говерла намагається замаскувати цей факт, тоді як стюарди – найнижча ланка клубного ланцюжка – не мають такої змоги. Зрештою, саме ці люди в зелених маніжках і є уособленням нинішньої Говерли: футбольного клубу, керівництву якого начхати на футбол.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться