facebook.com/FCZoryaLuhansk
Влітку 2014 року в Луганську розпочалась війна.
Зоря була змушена продати своїх найсильніших гравців. Через логічну небезпеку війни відразу кілька легіонерів залишили команду. Юрій Вернидуб й досі згадує Янніка Болі та Даніло, добре пам’ятає Тоні Шуніча. Ту команду в Зорі довго збирали та готувались до її розвитку.
З превеликим жалем клуб відпускав Болі, Даніло та Шуніча, отримавши натомість не надто великі гроші. Для тодішнього українського футболу ті близько 1,5 мільйони євро, які заплатили луганському клубу за трьох футболістів, були дрібницею. Особливо враховуючи те, наскільки важливим був кожен з тих гравців для команди.
Хоча Вернидуб й при кожній ліпшій нагоді згадує, наскільки сильною була його команда за часів пари Даніло — Болі, відтоді за 3 роки багато змінилось.
Якщо з інших клубів гравці тоді просто йшли безкоштовно, то Зоря зуміла отримати якісь гроші. Наприклад, Чорноморець навесні 2014 року відпустив усіх своїх легіонерів. Інші середняки також спокійно розривали контракти. Зоря мала компенсацію.
З висоти досвіду цих трьох років можна було б подумати, мовляв, саме тоді було увімкнено внутрішній перемикач, який потім дозволив керівникам клубу більш спокійно відноситись до продажу гравців. Проте насправді цей процес виявився довгим та досить таки болючим.
Три роки тому Зоря була клубом, у якого навіть у скрутні часи не було бажання відпускати гравців, а тепер вона сама готова продавати. Ба більше, Зоря готова сама вирощувати гравців для трансферів.
Денніс Бонавентуре прийшов до складу луганців минулого літа. Це був гравець просто нізвідки. Одна дуже серйозна європейська компанія, яка відслідковує гравців по всьому світу та має дані ледь не про кожного, хто десь колись грав у футбол, дуже здивувалась, коли в грі першого туру чемпіонату України у складі Зорі забив якийсь Бонавентуре.
Такого футболіста в їх системі не було.
Через рік молодого справжнього ноунейма Зоря продала в Брюгге за 1,3 мільйона євро. І це була не просто геніальна знахідка селекційного штабу. Навесні було помітно, що в Зорі готують Бонавентуре на продаж.
Ще у першій частині сезону Вернидуб відправляв молодого гравця в молодіжний склад, критикував його за поганий характер та взагалі не надто довіряв. У другій частині сезону Бонавентуре грав постійно.
Не до кінця правими будуть ті, хто скаже, мовляв, у Вернидуба й не було особливих варіантів попереду навесні. Гегам Кадимян, Владислав Кулач та Денис Безбородько не надто добре грали, можливо, Бонавентуре та бразилець Пауліньйо й насправді виграли боротьбу за місце у стартовому складі.
Але у цієї теорії є одна проблема. Зоря дуже вже погано виступала у порівнянні з першою частиною сезону, далеко відставши в таблиці від Динамо, якому спочатку мріяли навіть боротьбу за друге місце нав’язати.
Зрештою, якщо в Зорі насправді поставили за мету продавати Бонавентуре, то в цьому немає нічого дивного та нового. Багато клубів у світі працює саме так. Більше того, у Східній Європі немає можливостей заробити грошей, як у топ-чемпіонатах через продаж телеправ та реалізацію іншої продукції в Китаї, Японії та США, тому усі клуби так й живуть.
Після того, як усім стало зрозуміло, що нічого швидко не буде: війна не закінчиться, повернення до Луганська не відбудеться, фінанси не почнуть з’являтись так легко після втрати частини бізнесу та посади господарем клубу, — все марна справа, в Зорі вирішили, що варто забезпечувати себе самим. Або закривати клуб.
Тільки продаж гравців та успіхи в єврокубках можуть забезпечити дохід та можливість думати навіть про якийсь прибуток. До речі, далеко не факт, що у другій частині сезону лише самі гравці мріяли деякий час про Лігу чемпіонів, тоді як третє місце дає можливість потрапити в груповий турнір Ліги Європи, поборотись за очки та гроші.
Три роки тому гроші від продажу Бонавентуре не стали б серйозною допомогою у тому, щоб закрити прогалини в бюджеті на рік. Тепер це зовсім інша сума. Якщо Зорі вдасться продати ще когось та досягти якихось успіхів у єврокубках, то рік стане фінансово успішним.
Якщо шукати відправної точки у пізнанні істини, то це була ситуація з Русланом Малиновським. Хавбек добре проявив себе у складі Зорі, забивав у єврокубках та отримав запрошення з Європи. Пізніше Шахтар продав його за дуже непогані гроші. В клубі вже тоді почали виникати серйозні проблеми з виплатою заробітною плати та пошуками грошей у спонсорів. А тут такий простий спосіб закрити проблеми.
Щоправда Зоря ж їх не закрила, адже грошей від продажу Малиновського вона не отримала. Це, а потім постійні спірні ситуації з Шахтарем, які коментувались словами, мовляв, це вони усю молодь Гірників виростила, а Паулу Фонсека взагалі не знає імен гравців, яким забороняє грати, змусили Зорю піти на інший важливий крок у своєму розвитку.
Відтепер Зоря не бере масово гравців в оренду з Шахтаря. Тільки Дмитро Гречишкін на таких умовах грає за луганців. Навіть найбільші критики тепер не назвуть Зорю фарм-клубом Шахтаря. Особливо після кількох серйозних сварок на різних рівнях.
Тепер це самодостатній клуб, який хоче розвиватись якось інакше.
Перехідний період закінчився. Цього літа Зоря підсилила свій склад багатьма новими гравцями. За виключенням хіба що Василя Прийми, який повернувся до України після кількох років безуспішних спроб закріпитись в Італії, усі решта гравців — молодь. Всі ці новачки підписали повноцінні контракти, а тому в майбутньому можна буде розраховувати на їх продаж та зароблені гроші.
Проте у заголовку не просто так згадуються португальські клуби. За останній рік Зоря своїми методами роботи почала нагадувати майстрів таких справ Порту та Бенфіку. Вони є прикладом того, як можна і постійно працювати на експорт, і досягати успіхів. Амбітний тренер Вернидуб навряд чи й досі був в команді, якби його змушували ставити тільки гравців на продаж, не озираючись на результат.
Тому поряд з молодими гравцями приходять й досвідчені: той же Прийма, той же Гречишкін. Виходить дуже добре, коли вдається і найкращий результат в історії показати, і продати гравця за найбільшу суму.
Є у португальських методів й інша, не дуже приємна сторона, якої Зоря також не буде цуратись. Щоб продавати гравців, щоб мати постійний зиск, потрібно шукати всякі варіанти. Безперечно, 20-річних бразильців не скаути віднайшли в тридесятих дивізіонах бразильського футболу, їх привезли агенти. І, звичайно, агенти будуть розраховувати на якийсь відсоток від продажу. У цьому немає нічого дивного.
Дещо інша ситуація стосується п’ятірки гравців Дніпра. Андрій Лунін, Олександр Сваток, Владислав Кочергін та Андрій Луньов були серед тих гравців, якими найбільше цікавились, Євген Чеберко добре відіграв у весняній частині сезону. Вони усі разом перейшли до Зорі. Умови цих переходів офіційно залишаються таємними, як і те, чому контракт було підписано лише на два роки.
Генеральний директор клубу Сергій Рафаїлов прокоментував цю ситуацію крилатою фразою: «Какая разница? Какая вам разница?»
Хто підписує контракти на два роки з талановитими гравцями, яких вдалось вихопити цілою групою? Швидше за все, перехід цих гравців до складу Зорі є частиною махінації керівництва старого Дніпра. За генеральним планом новостворений СК Дніпро-1 швидко пройде Другу та Першу лігу, а і повернеться до Прем’єр-ліги за два роки (прямо дивний збіг зі строком контрактів гравців Дніпра).
Варто припускати, що Зоря може продавати цих гравців, а потім віддавати частину коштів якомусь з Дніпрів. Не дарма ж господарі двох клубів зараз мають дуже непогані відносини. Хто сказав, що вони всі не в оренді? У будь-якому випадку від цієї історії погано пахне.
Правда, й тут нема чому дивуватись. Легко бути фінансово успішним, отримуючи гроші від продажу телеправ та футболок. Легко бути чесним та чистим. Аби вижити, Зорі потрібно крутитись та постійно шукати авантюрні варіанти на грані афери.
Усе це буде використовуватись за виправдання у прагненні Зорі забезпечувати себе без великих вливань зі сторони. Це все ще дивна річ для українського футболу.
А поки що на продаж можуть готуватись деякі гравці теперішнього складу команди. Рафаел Форстер тут навіть вже не найперший в списку тих, хто зараз буде стартувати, а той, хто вже на трасі. For sale.
Источник: Sportarena.ua
