Такі скандали в українському футболі вже й за скандали не вважаються. Це ніби порушення правил дорожнього руху на дорозі: уся ситуація навкруги спокійно говорить, мовляв, просто змиріться воно є.

Матч першості U-21 не було дограно через те, що старший тренер Сталі Альберт Ковальов за наводкою відомства Франческо Баранки прибрав свою команду з поля через можливу гру на контору. Таке вже було цього сезону, коли на початку грудня президент Олімпіка Владислав Гельзін наказав своїй команді перервати матч, в якому підозрювали гру на контору.

Таке буде й надалі.

Чому це? Наприклад, тому що, усі ці справи жодного разу не було доведено до кінця, а навіть якщо це й відбулось, то повториться та ситуація кількарічної давнини з Металістом, коли гравців покарали умовно, а вони й досі продовжують грати у футбол. Був ще інший приклад Зорі, коли клуб сам провів розслідування, розірвав контракти з усіма, кого підозрював в нечесній грі та подав документи в КДК ФФУ та інші серйозні організації. Як там покарання для Ігоря Калініна, га?

Склад Олімпіка не залишив жоден з гравців, який виходив у стартовому складі тієї гри з Карпатами. Хіба тільки Станіслав Ширай на правах оренди перейшов до Авангарда. Це тому що Олімпік провів внутрішнє розслідування та не виявив ніяких проблем, правда? Це тому що Комітет етики та чесної гри провів розслідування так не виявив ніяких проблем, правда?

Коли Андрій Павелко запрошував Баранку на роботу до ФФУ, то постійно повторював, що український футбол потрібно витягнути зі скандалів. Розпочинаючи з 2014 року, ледь не кожен матч в Прем’єр-лізі почали підозрювати в іграх на контору: Олімпік, Металіст, Чорноморець, Волинь Говерла, ще старий Металург З. Усі мали потенційно брудні руки.

Після появи Баранки ситуація змінилась. Він нікого не покарав, не довів до кінця жодної справи, навіть з числа тих, де ніби докази були залізними (гра Першої ліги Іллічівець– Гірник-Спорт, наприклад), але кількість підозрілих ігор різко зменшилась. Така ситуація має вигляд ефекту наглядача. Не можна робити чогось поганого, якщо є той, хто дивиться за цим.

Але в молодіжних турнірах ці всі речі нікуди не поділись. Система організації ігор на контору така, що не самі футболісти роблять ставки на себе, а організують потрібний результат за певну суму для третіх осіб. І в молодіжних першостях ніби має існувати ефект наглядача, Баранка ніби активно бореться й там, але чому скандали не зникають.

Це наводить на інші, дуже неприємні думки, з якими б дуже хотілось бути дурнем, який нічого не розуміє та грубо помиляється. Оскільки викоренити проблему все одно не вдасться через відсутність покарання, то усі ці синдикати могли перейти на ігри дублерів. Це вже не так сильно впливає на імідж українського футболу, що якісь там молоді безіменні псевдоталанти зливають ігри на контору.

Не хочеться говорити, що ці усі синдикати отримали неформальний дозвіл, але за відсутності покарань усе це виглядає якоюсь добре налагодженою системою, але аж ніяк не боротьбою.

Господарі клубів, вболівальники та спеціалісти закривають очі на усі ці ігрища в молодіжних турнірах через те, що лише з величезною формальністю цю молодь, що там грає можна називати «майбутнім українського футболу». За усі часи існування турнір молодіжних команд, який до того називався «турніром дублерів», не мав ніякого значення.

Коли в українському футболі були величезні гроші, то ніхто взагалі не звертав уваги на молодь. Клуби могли запросити готових гравців з-за кордону чи з інших команд, майже ніколи не звертали уваги на те, хто там грає в молодіжці. Найкращим прикладом завжди був Металіст свого золотого періоду, де на всю систему кілька років поспіль перспективним футболістом вважався тільки Артем Радченко. Усі інші були тільки тому, що потрібно комусь грати в чемпіонаті U-21 та U-19.

Молодь любила ці турніри. Вони грали в тепличних умовах з непоганими зарплатами, без проблем з організацією роботи та тренувались на гарних полях. Можна було сидіти до 23 років десь в Кривбасі, Арсеналі чи донецькому Металурзі, вважатись якимось футболістом навіть. Хоча вони такими й не були, бо першість молодіжних команд – це не професійний футбол.

Зараз ситуація змінилась. Але формальність залишається такою ж: молодіжна система «обязалівка», яка нікому не потрібна. Тепер з інших причин. Дві молодіжних команд – це мінімум зайвих 20 гравців для платіжної відомості, але ще гірше: більша кількість виїздів та інших організаційних запитань. Слово «зайвих» не просто так вживається, немає в розпорядженні не те що Олімпіка чи Сталі, навіть Зорі чи Ворскли стільки по-справжньому талановитих гравців, аби заповнити склади відразу двох молодіжних команд. Багатьох з них й досі тримають тільки через те, що треба заповнювати склади двох команд.

Ніякої організаційної системи переходу по молодіжній системі ні у кого не існує. Коли останній раз молодь Шахтаря через свої ігри за дубль пробивалась в основу команди? Чи оці всі циганкови-бєсєдіни-шапаренки саме в першості молодіжних команд себе проявили настільки, аби потім увірватись до основи Динамо?

Чи ось ще один приклад: Карпати. В матчі з Олександрією зіграли відразу 5 гравців, яким 21 рік та менше, найстаршому з яких Іванові Лобаю влітку виповниться 22. За день до цього у матчі молодіжних команд зіграв Амбросій Чачуа, якому вже 24, а також відразу 5 гравців 1996 року народження. Якщо Мар’ян Швед, Олексій Гуцуляк, Хорхе Карраскаль, Назар Вербний – це перспективна молодь, то старші гравці, які навіть не потрапляють до основи команди U-21 – це хто?

Часто за ці молодіжні склади грають футболісти першої команди, які не отримують ігрової практики. А, оскільки матч відбувається не після ігор основи, а до, то це зазвичай ті, хто взагалі майже не має шансів зіграти наступного дня, а в кращому разі потрапить до заявки, аби набрати 18 гравців.

Колись цей турнір називався змаганням дублерів, але потім його перейменували у молодіжний чемпіонат. Суть від цього не помінялась – воно й залишилось непотрібним змаганням з неясною суттю.

Там не зростає молодь, низький рівень турніру не дозволяє клубам серйозно розглядати матчі U—21 як плацдарм для розвитку талановитих футболістів. Якщо в 22 роки  теперішньому чемпіонаті України гравець доріс тільки до ігор у молодіжній першості, то він лише тягар для клуба. А ще й ці ігри на контору. В таких турнірах, які не мають ніякого значення, легко домовлятись про щось незаконне.

Замість двох першостей U—21 та U—19 потрібно зробити один турнір U—20, в якому б заборонялось брати участь старшим гравцям. У цього змаганні повинна бути своя лігова система та свій календар. Можна ще додати кубковий турнір. Для тих, у кого багато гравців в системі клубу, не всім вистачає ігрової практики, то нехай створюють собі другі команди на кшталт Динамо-2, Шахтар-2 (більше ніхто не захоче). Для багатьох клубів це буде велике фінансове розвантаження, адже не треба буде тримати стільки гравців, максимумом яких буде дубль й розповіді потім, що вони десь були в системі якогось клубу.

Це один з перших етапів оздоровлення українського футболу, який потрібно зробити.