«Ми продовжили контракт на один рік, але Ярмоленко хоче грати в сильнішому чемпіонаті. Ми з ним домовились, що якщо буде якась серйозна пропозиція, ми не будемо сковувати його якимись контрактними зобов’язаннями», – заявив задоволений Ігор Суркіс на початку жовтня минулого року, коментуючи пролонгацію договору з лідером київського Динамо. Ще на той момент така угода виглядала абсолютно нормальною – президент столичного клубу не бажав відпускати гравця безкоштовно, Андрій прагнув здобути перше повноцінне чемпіонство у складі киян, вболівальники не хотіли втрачати свого улюбленця.
Поставивши свій підпис під новим контрактом восени 2014 року, Ярмоленко задовольнив усі сторони, але разом з тим чітко дав зрозуміти, що його час у складі Динамо підходить до кінця, футболіст прагне підкорювати нові вершини. Цей додатковий рік у футболці київського клубу мав би допомогти усім змиритися з думкою, що момент розставання неминучий. Розумів це схоже й Ігор Суркіс, який переконував, що «не буде сковувати Андрія якимись контрактними зобов’язаннями».
«Запевняю: все буде цивілізовано, ніхто не стане перешкоджати Андрію грати в хорошій європейській команді – він це, ви ж не будете сперечатися, заслужив. А поки – у нього є можливість рости з тим клубом, який зробив його нинішнім Ярмоленком», – а ці слова Ігоря Суркіса датовані жовтнем 2015 року. Щось змінилося у риториці його висловлювань? Та навряд, президент Динамо замінив формулювання «сковувати» на «перешкоджати» – от й усе. Змінився лиш сам факт того, що тепер Андрій Ярмоленко офіційно гравець київського клубу до 2020 року.
Звісно, Ігор Михайлович може переконувати, що новий контракт з лідером столичної команди варто було підписати напередодні важливих матчів проти Шахтаря та Челсі, але куди вірогіднішою виглядає версія того, що 5-річна угода з Ярмоленком – це своєрідний козир, який дістав президент київського клубу в інформаційній боротьбі з донеччанами.
Ні для кого не секрет, що, чим ближче до класичного українського дербі, тим сильніше обидві команди починають загострювати ситуацію і проводити своєрідну інформаційну війну один проти одного. Не став зраджувати традиціям генеральний директор Шахтаря Сергій Палкін й цього разу, заявивши, що дебют Зінченка у футболці збірної – це «махінація всім відомого клубу, який начебто зацікавлений в Олександрові». Таке звинувачення виглядало доволі спонтанним й навіть трішки абсурдним, тому жодної реакції від представників Динамо й не було. Тим не менш, протягом останніх декількох днів у мережі насправді почали з’являтися чутки стосовно можливого переходу 18-річного півзахисника у київський клуб. Для того, аби уникнути зайвих запитань і переключити увагу суспільства на щось інше, потрібно було застосовувати тяжку артилерію – тут в пригоді й став новий контракт Ярмоленка. Однозначно, такий несподіваний хід стане головною темою для обговорення не тільки для фанатів, але й для журналістів.
З іншого боку, якщо позиція Динамо очевидна в будь-якому випадку (бажання втримати лідера), то куди дивнішою у цій всій ситуації є роль і думка самого Андрія. Так, він неодноразово стверджував, що не прагне покидати київську команду у статусі вільного агента. Так, він часто заявляє, що Динамо – це більше ніж просто клуб для нього, це його сім’я. Разом з тим, з не меншою регулярністю, Ярмоленко повторює про бажання спробувати свої сили у топ-чемпіонаті, у топ-команді. А новий контракт якось не дуже в’яжеться з цими словами…
Треба розуміти, що 5-річний договір з київським Динамо істотно зменшує вірогідність переходу Андрія в іноземний клуб. Тепер уже очевидно, що Ігор Суркіс просто так не відпустить свого найкращого футболіста і буде вимагати за нього солідну компенсацію. Та чи знайдуться охочі заплатити необхідну суму? І якою буде ця сума? Фінансові деталі нової угоди поки не розголошуються, тому очевидної відповіді немає.
Не менш очевидно й інше, цей новий контракт 25-річного лідера столичної команди – особиста перемога президента Динамо, який залишився надзвичайно задоволеним після успішного завершення чергової угоди: «Напевне, вважав би себе неповноцінним президентом, якби не зміг переконати Ярмоленко. Але перед нашою зустріччю відчував, що знайду необхідні слова, включивши в цьому випадку, важливо підкреслити, не так фінансові, як людські важелі».
Найстрашніше, що може вийти з цієї всієї ситуації, це банальний регрес футболіста Андрія Ярмоленка. Ось уже три роки поспіль він визнається найкращим виконавцем чемпіонату України, а в минулому сезоні він став найкращим асистентом Ліги Європи – здається, що в київському Динамо 25-річний півзахисник уже дострибнув до стелі.
Але поки над цим ще ніхто не задумується: для фанатів Динамо ранок 16 жовтня 2015 року став одним з найкращих за останній час, адже їхній лідер таки залишається вдома. Залишається без скандалів або якихось ультиматумів. Залишається, бо любить це місто, цей клуб і цих вболівальників. І це те, що цікавить киян найбільше. Інше діло – Андрій. Але, він схоже задоволений. Принаймні поки. А що буде далі – то вже зовсім інша історія.
Олексій Мандзій, Sport Arena
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться