Дебют 19-річного голкіпера Волині Романа Жмурка запам’ятається йому надовго. Не стільки першою грою в основі своєї команди, скільки двома петардами, які вибухнули за метр від нього на 48-й хвилині останнього матчу сезону. Терпець арбітра Івана Бондаря увірвався, і він припинив гру. Виграшну, в принципі, для Дніпра гру. Адже сумнівів у тому, що господарі обіграють вкотре експериментальний першоліговий склад Волині, було мало.
До цього рішення Бондаря ультрас Дніпра цілеспрямовано крокували у першому таймі. Матч почався з 5-хвилинним запізненням, бо клуби чорного диму оповили Дніпро-Арену. Потім було ще декілька зупинок, і після останньої в першому таймі до фанатів підійшов капітан Дніпра Руслан Ротань. Вже на той момент арбітр мав намір зупинити матч і відправити команди в роздягальні — про це й сказав Ротань ультрас, коли прийшов до їх трибуни. Руслан повернувся у центр поля, аби продовжити гру, і був певен, що канонада на Північній трибуні припиниться. Аж ні, минуло ще кілька хвилин, коли ультрас зупинили дими.
Немає сумнівів — вболівальники Дніпра мали причини висловити своє ставлення колишньому босу клубу. І банери, якими було завішано Дніпро-Арену, красномовно говорили, що вилетіла з Прем’єр-ліги не команда, а керівництво клубу, його власник. Фани розповіли на банерах, що «Дніпро має жити», вжили побутово-фейсбучну версію імені Ігоря Коломойського (Бєня), апелювали до того, що радість для мільйонів (футбол) не може бути іграшкою для одного.
Усі два роки, що минули від варшавського фіналу, у фанатів Дніпра зростала, можна сказати, навіть ненависть до Коломойського. Дуже швидко усі забули, скільки вклав він в клуб, а ті, хто пам’ятав цифри з нулями, просто не могли сприйняти повний відхід ІВК від футболу. Адже можна було пом’якшити неминуче падіння або принаймні пояснити тим, заради кого існує футбол, що сталося і що буде.
Апофеозом став оформлений виліт Дніпра із УПЛ 27 травня — рівно через два роки після поразки від Севільї, за яку, як і за минулий сезон, дніпрянам не було соромно. Безсила лють мусила коли-небудь вилитися із сектору. Цю лють і відчув на власні вуха Роман Жмурко.
Інша річ — при чому тут команда? Яка справа футболістам до справедливої ненависті фанатів? У них свої претензій до Коломойського, через апатію якого вони змушені залишати УПЛ. «Пацанва» на чолі із «останніми з могікан» ветеранами і тренером за цей рік стали мужиками і, 300 відсотків, — заслужили не на таке прощання із елітним дивізіоном.
…Руслан Ротань і Дмитро Михайленко ще довго стояли у центрі поля, дивлячись крізь клуби диму на людей, які у робочий день прийшли подякувати їм за сезон і попрощатися із частиною новітньої історії Дніпра. Те, що нова сторінка в його історії буде, мало хто сумнівається в місті і в команді. Як немає сумнівів й у тому, що її слід писати так, аби ні в кого не було приводів принижувати команду — ані у власника клубу, ані в фанатів.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться