фото Football.ua
Подія перша
Перехід Євгена Коноплянки в Севілью
Краще бути першим в галльському селі, ніж другим в Римі.
Ці слова, які колись були сказані Гаєм Юлієм Цезарем, не підходять для футбольних реалій. Очевидно, що набагато краще бути не на перших ролях в провідному чемпіонаті, ніж сяяти у досить посередній лізі. Приємно, що наш Євген Коноплянка теж прекрасно розуміє цю прописну істину і тепер шматує захист мадридського Реалу, а не запорізького Металурга.
Про перехід однієї з головних українських футбольних зірок можна було б зняти непоганий серіал. Ця сага тривала вже декілька сезонів і куди тільки не відправляли Євгена. Врешті-решт він опинився чи не в найкращому місці для розвитку своєї кар’єри. Коно міг перейти в Атлетіко, звичайно ж набагато більш статусну команду, ніж Нервіон. Правда, шанси на те, що б Євген вписався в банду Ель Чоло, були б досить невеликими.
Для кожного з гравців надзвичайно важливим є потрапити в свій колектив. Гра Коноплянки ідеально пасує для команди Унаї Емері. Саме тому один з головних трансферних магів Мончі докладав таких зусиль для того, щоб українець перейшов в його команду. І хоча про перехід Євгена спочатку було багато діаметрально протилежних думок – від: «В Севільї він стане одним з кращих гравців світу» до: «Для чого він потрібен Нервіону, адже тут є Вітоло».
Спочатку дійсно було важко і Коно, як правило, спостерігав за подіями на полі з лави запасних. Проте це тривало недовго і тепер під яскравим сонцем Андалусії гра Коноплянки розквітла новими барвами. Зараз він четвертий в команді за рейтингом сайту WhoScored та став кращим гравцем матчу проти королівського клубу, віддавши два гольових паси. Емері – це той тренер, роботу якого видно по тому, як прогресують гравці, котрі знаходяться під його керівництвом. Євген явно додав і це ще одне влучання в десятку з переходом в Севілью. До того ж бренд Коно розкручується в футбольному світі. Якщо зайти на розділ La Liga вищезгаданого сайту, то там можна побачити 4 гравців: Мессі, Роналду, Грізманна і… Коноплянку. Зрозуміло, що українця наразі важко назвати одним з головних облич Прімери, але всі задатки для того, щоб виправдати ці аванси, у нього є.
Подія друга
Чемпіонство Динамо Київ
Інколи потрібно сягнути дна для того, щоб відштовхнутися та почати спливати.
З 1992 по 2009 роки київське Динамо лише 5 разів віддавало суперникам корону чемпіона України. Проте 13-й титул дійсно став для біло-синіх нещасливим. Так після нього вони довгих 5 років не могли повернути собі те, що здавалося мало б по праву належати їм. Керівництво знаходилося в постійному пошуку, міняючи тренерів, немов рукавички, але від цього не було жодного ефекту. Мало того, команда лише регресувала. З 2010 по 2012 роки Динамо було другим, в наступному сезоні – третім. А потім сталося те, ймовірність чого прирівнювалася до ймовірності зникнення в нашій країні корупції – динамівці залишилися без медалей.
Врешті Ігор Суркіс вирішив зробити ставку на ще одного «свого» – Сергія Реброва, який мав витягнути киян з болота. Ніхто не вимагав від нього миттєвих результатів, але він їх дав. Наставник виявився справжнім мотиватором та знайшов спільну мову з багатьма гравцями, з якими Олег Блохін вів діалог німого з глухим. Молодий спеціаліст не боявся довіряти вчорашнім дублерам і вони відплатили йому прекрасною грою. А Сергій Рибалка, який повернувся з чеських заробітків, став одним з кращих футболістів УПЛ.
Чудовий сезон провели Джермейн Ленс та Андрій Ярмоленко, завдяки яким фланги киян несли смертельну загрозу воротам суперників. Захист команди був по-справжньому непрохідним – лише 12 пропущених м’ячів в 26 іграх. Приємним бонусом став нулик в графі поразки.
Багато хто стверджував, що насправді це Динамо далеко не таке сильне, як його малюють. Так, конкуренти стали набагато слабшими і ніби то самі віддали титул киянам. Шахтар втратив дім і всі ігри проводив на виїзді, до того ж бразильці нагострили лижі та тільки думали, якби то чкурнути з нашої країни. А люди в чорному тепер судили не так, як колись, через що гірники не дорахувалися очок. В Дніпра була мрія, яку він майже здійснив, а Металіст… Давайте краще не будемо про Металіст. Справжній рівень команди Реброва мала показати Ліга чемпіонів. І показала…
Подія третя
Вихід київського Динамо в плей-оф Ліги чемпіонів
Если долго мучиться, что-нибудь получится.
Востаннє кияни грали в ПО ЛЧ у 1999 році. Тоді динамівцям було під силу завоювати «вухастого», але Баварії в тому протистоянні дещо повезло. (Правда, в фіналі проти МЮ Фортуна показала мюнхенцям, наскільки вона капризна дама.) Після того над успішного сезону біло-сині ніяк не могли дістатися до матчів на виліт – то бракувало якоїсь дещиці для виходу в ПО, то команда не набирала жодного очка в групі.
Квартет, в якому опинилися динамівці в поточному розіграші ЛЧ, не можна було назвати смертельним. Челсі – виглядав явним фаворитом, Маккабі – аутсайдер, а з Порту можна було боротися. Старт не додав оптимізму – кияни ледве врятувалися в домашньому протистоянні з драконами. Далі була прогнозована перемога над ізраїльським колективом, а в паралельному матчі Порту досить несподівано переграло лондонців. В спарених іграх з Челсі динамівці розписали нічию в Києві, а от в Лондоні, незважаючи на «дубль» Драговича, була поразка. На жаль, один з голів захисник забив у власні ворота, а Вілліан, згадавши своє шахтарське минуле, вкотре засмутив біло-синіх. Матч в Порту ставав ключовим – лише перемога в ньому дозволяла надіятись на вихід в ПО. І вона була здобута, на зубах, не без фарту і до того ж з таким рахунком, який за умови перемоги над Маккабі гарантував киянам єврокубкову весну в ЛЧ. Динамівці не оступилися і перервали свою чорну серію.
Біло-сині добилися цього успіху в першу чергу завдяки стабільності. В жодній з ігор кияни не опускалися нижче певного рівня. На виїзді було здобуто більше очок, ніж вдома, а захист команди пропустив лише 4 м’ячі, до того ж в 2 іграх, а в інших матчах динамівці зберігали свої ворота сухими. Це був закономірний успіх команди Реброва, який в якості гравця брав участь в останньому ПО киян в ЛЧ. В 1/8-й жереб підкинув в суперники Манчестер Сіті. Непростий суперник, але, зважаючи на теперішні виступи міщан в АПЛ – шанси є. Правда зараз ці оцінки є передчасними, адже незабаром Андрій Ярмоленко теж може взяти приклад зі свого товариша по збірній та піти на підвищення…
Подія четверта
Вихід Дніпра у фінал Ліги Європи
Impossible is nothing.
Дніпро був дуже близький до здійснення мрії. На жаль, у фіналі Севілья виявилася кращою і по грі, і по результату. Як не парадоксально, але в цьому програному поєдинку дніпропетровський клуб видав чи не свою кращу гру в тому сезоні ЛЄ з точки зору видовищності.
В групову турнірі дніпряни були на межі катастрофи і лише завдяки помилці судді вийшли в плей-оф. А далі команда по ходу турніру лише набирала впевненості, а гравці викладалися на полі навіть більше, ніж на 100%. Незважаючи на те, що свої домашні матчі Дніпро проводило в Києві, стіни Олімпійського йому дійсно допомагали. Так, підопічні Маркевича не пропустили жодного м’яча на своєму полі в іграх на виліт. Звичайно, фіналу могло і не бути, якби не сліпота норвезького судді Свейна Муена в поєдинку з Наполі. В матчі за титул, у Варшаві оборона дала чимало збоїв, чим і скористалася Севілья.
Незважаючи на це Дніпро провів чудовий євросезон та вкотре підтвердив, що навіть зараз, в епоху грошових футбольних мішків, казка про Попелюшку може стати реальністю. Великим плюсом такого виступу дніпрян є те, що гравці дніпропетровського клубу засвітилися на великій європейській сцені. І перейшли, або ж незабаром перейдуть в сильні європейські чемпіонати.
Подія п’ята
Зняття збірною України прокляття плей-оф
Не важливо, наскільки прокляття є могутніми, всі вони можуть бути зняті.
Виступи нашої збірної в плей-оф до чемпіонату Європи чи чемпіонату світу – це прекрасний сюжет для Голлівуду, Боллівуду чи Ноллівуду. Хороша команда, яка не хапає з неба зірок, намагається пробитися на великий форум. Проте «погані хлопці» з Хорватії, Словенії, Німеччини, Греції, Франції в останній момент ставлять хрест на ілюзіях українців. У відборі на Євро-2016 число команд, які гарантовано поїдуть в Галлію, було збільшене і видавалося, що ця кваліфікація точно буде нашою. Але в першій ж грі словаки поставили синьо-жовтим підніжку і далі все закінчилося як завжди – плей-оф.
До того ж Україні дісталися в суперники словенці, поразка від яких була чи не найболючішою в нашій нетривалій футбольній історії. З другого боку – обігравши балканців, синьо-жовті змогли б врешті розпрощатися зі страшними привидами минулого. Для зняття прокляття був використаний один з найбільш дієвих засобів – стадіон Арена-Львів, на якому українці ще жодного разу не програвали. В місті Лева була здобута комфортна перемога з рахунком 2:0, що дозволяло з оптимізмом дивитися на поїздку в Словенію. Правда, в попередньому ПО проти французів Україна теж вирушала на матч-відповідь, маючи аналогічну перевагу. Незважаючи, на це в Парижі ми пролетіли так само, як і відомий композитний матеріал.
Гра на Балканах розпочалася для України гірше не придумаєш – словенці забили швидкий гол і, хоча не створювали багато небезпечних моментів біля воріт П’ятова, але тримали українських вболівальників в напрузі до останніх секунд поєдинку. Далі була дійсно голлівудська кінцівка: суддя додав цілих 7 хвилин, нервові клітини вмирали дуже швидко, а час тягнувся надто повільно. І тут Кравець з Ярмоленком організували контратаку, яку результативним ударом завершив Андрій. Так Україна забила свій найпізніший гол і змогла зняти прокляття плей-оф. З шостого разу наша збірна заслужила на хепі-енд.
Володимир Войтюк, Sport Arena
Источник: Sportarena.ua
