Кожного трансферного вікна прихильники Карпат невдоволено «охають» й потирають від обурення очі – у кризовому (останнє місце в УПЛ) клубі стабільно прощаються зі світлими плямами на темному фоні. Вони або прямо зараз, або за короткий проміжок часу мали б повести Левів вперед – туди, де видніються промінчики сонця в кінці моторошного тунелю.
Парк де Пренс, Рамон Санчес Пісхуан й, даруйте, Вестфаллен у Львові пам’ятають і зараз, продовжуючи жити матчами Карпат в Лізі Європи. Більше ж нічим. Залишається хіба красива історія у зелено-білій обгортці з Артемом Федецьким, який стрімголов мчить до трибун, і Михайлом Кополовцем, який за канонами топового страйкера розбирається з Вайденфеллером. Слід пам’ятати, що епічні історії мають одну найголовнішу властивість: вони – минуле. Теперішнє Карпат туманне настільки як ранковий Львів, а випогоджується так рідко, що хоч бери і переїжджай. Себто, змінюй улюблену команду.
Бо своя команда не те, щоби грала кепсько… Хм… Вона банально не приносить результату. Ні з Ігорем Йовічевічем, ні з Сергієм Зайцевим, ні з Олегом Дулубом. Речі треба називати своїми іменами – Карпати грають погано. З цим важко, але треба змиритися. Кажуть, час лікує й розставляє все по своїх місцях. Так і в цьому випадку. Місцева торсида розуміє: команда, за яку вони гарцюють на кожному матчі, звичайнісінький аутсайдер, без серйозних турнірних задач. Про філософію Карпат теж можна забути. Вона існує хіба в одному з розділів клубного сайту.
Якщо на ультрас відсутність результату б’є несуттєво, то на масового глядача – дуже сильно. Його в Карпат практично нема – спочатку на Україну, а тепер і на Арену-Львів люди фактично не ходять. Збайдужіння до славного клубу не можна пояснити низьким рівнем життя населення, зникненням загального інтересу до футболу чи фразою «зараз не до футболу». Будьмо відверті, це звичні відмазки. Таке говорять, коли більше нема чого сказати.
Заповнених трибун можна добитися двома методами – мегауспішними результатами та клопіткою роботою з вболівальником. Не тим, що на «секторі», а тим, що становить більшість, вибагливим й з купою побажань. Але результатів нема, роботи з вболівальниками також. Відповідно, на квитках чи атрибутиці не заробиш. А це один із найбільш важливих аспектів доходу спортивної організації.
Карпати це розуміють. Аби побудувати ефективну модель «глядач-клуб», потрібно чимало часу, зусиль та ресурсів. Першого зараз нема, тому про решту й не говоримо. Клуб не лише на останньому місці в таблиці – в нього ще й безліч боргів, які спливають щоразу, коли тільки-но починає здаватися, що все добре.
Карпати про це знають, і Карпатам потрібні гроші – тут і зараз. Якщо стадіон не приносить доходу, то є спонсори та гравці, яких можна продати. І тут в обох аспектах Карпати мають успіх.
Задумайтеся: найгірша команда УПЛ, яка не викликає особливого інтересу навіть у рідному місті, підписала понад два десятки спонсорських контрактів! Звісно, тільки декотрі з них є фінансово масштабними. Решта – порівняно мізерні. Та математика проста – багато мізерів у підсумку приносять серйозну суму. У випадку Карпат це грандіозний успіх і яскравий приклад для решти команд УПЛ. Гроші є – їх просто треба пошукати.
Разом із успіхами на спонсорському ринку Карпати взялися за ринок трансферний. Керівники Левів мають чіткий месседж: «Продавати!» Ніхто не цікавиться думкою тренерів і не оцінює важливість для команди виконавців, з якими прощаються. Ціль зрозуміла, ресурси для цього є (хороша школа, а ще інколи трапляються влучні підписання). Що ще залишається? Продавати!
Головний бомбардир, якому нема заміни? Без проблем. Єдиний, хто протягом кількох сезонів був одним із найкращих футболістів? Забирайте. Юний талант і водночас безальтернативний лівий захисник? Не проти. Топ-3 футболісти Карпат цього сезону вже пішли з команди. Для тренерського штабу – головна біль. Для якості гри – велика втрата. Для вболівальників – шок і трагедія. Які перспективи в клубу, який в нинішньому положенні (останнє місце в УПЛ), ще й лідерів продає?
Як не парадоксально, перспективи величезні. «Клуб житиме» – ось головний висновок і потенціал діяльності Карпат. Чи сильно б шкодували зараз фани Дніпра, якби вдалося свого часу продати й заробити, а не просто відпустити лідерів? Ігрові схеми, відсутність швидкості, слабкий центр захисту, незабивний форвард – все це проблеми футбольного характеру. Та чи звертаємо увагу на них, коли клуб припиняє існування?
Сьогодні інші завдання, ніж учорашні. Головне – вижити. При можливості – заробити. Це саме той випадок, коли ціль виправдовує всі методи. Поки Карпати із поставленим завданням справляються. І, як не смішно, роблять це, перебуваючи на останній позиції.
O tempora! O mores!
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться