Він біжить, уникаючи шалених підкатів та прибираючи суперників на замаху. Низовий англійський футбол – він такий: під час однієї атаки три удари по ногах і ще кілька невдалих замахів. Щоб стати тут зіркою, потрібно бути швидким та спритним. Як Джеймі Варді – найголовніша знаменитість британського футболу, що вийшла із самих надр первісного футболу.
Метью Косило йде подібним шляхом. Вінгер пограв за чимало низових англійських команд, включаючи заводський колектив Воксхолла та фарм-клуб Манчестер Сіті, а нині є одним із лідерів клубу Галіфакс Таун, середняка Національної ліги Англії (п’ятий дивізіон місцевого чемпіонату). 21 гол у 63 матчах провів 25-річний «шеймен». Визнавався найкращим гравцем Northern Premier League, отримуючи приз із рук головного тренера Лідса Стіва Еванса. №7 у синій формі – як це знайомо нам…
Ми розпитали Матвія про його рід, нинішні виступи та, звичайно, про англійський футбол. Той самий, із якого розпочиналося тріумфальне сходження цього виду спорту до масштабів безпрецедентного історичного феномену, який нині відіграє величезну роль в світовій економіці, а почасти – й політиці. Косило розповів нам… Власне, про це – далі.
«Клуб, за який я виступав, прибрав слово «Юнайтед» та червоно-білі кольори з назви, гербу й стадіону»
– Метт, пропоную почати з вас. Розкажіть про своє українське походження. Звідки родом ваші українські предки?
– Наша батьківщина знаходиться за 70 км на південний захід від Львова. Горшев? Ні, чекайте. Грушів. У нас ще є рідні, що живуть у цьому селі. Моя прабабця Ольга Косило, їй 103 роки, живе нині в Мельбурні.
– А ви самі?
– Моє рідне місто – Манчестер. Мій батько – інженер, а моя мама – опікун людей з особливими потребами. Тут я починав грати в футбол. Так як інших футболістів у моїй родині не було, я став першим, хто обрав таку професію.
– Де ви почали грати в футбол?
– У нас був футбольний табір, який працював у вихідні. Мій перший тренер – Лін Кантелло, зірка Вест Бромвіч Альбіону. Мені пощастило з ним попрацювати у дитинстві. Потім приєднався до місцевої команди Мідлтон Колтс. Так все й пішло-поїхало.
– За яку команду вболіваєте?
– За Манчестер Сіті.
– То вам, напевно, цікаво було грати за Гайд Юнайтед, який розвивається під брендом Манчестер Сіті?
– Я був у Гайд Юнайтед дуже короткий період, але це було не дуже приємно. Із позитивного відзначу високу якість поля завдяки такій марці, як MCFC. З негативного – менеджер наш був дивним, тому ми не зійшлися за стилем гри.
– Чи правда, що Манчестер Сіті змусив клуб прибрати слово «Юнайтед» з імені й змінити біло-червоні кольори?
– Так, коли MCFC використовував стадіон та клуб Гайда, вони змінили кольори із червоно-білого на синій, включно з кольорами стадіону – сидінь, трибун, фасаду.
– Розкажіть нам про вашу гру. Яке ваше головне амплуа? З ким із зірок світового футболу ви б себе порівняли?
– Я плеймейкер, який любить забивати голи. Як правило, граю лівого вінгера або атакувального півзахисника. Люблю гру Ліонеля Мессі. Захоплювався молодим Майклом Оуеном. Їхній дриблінг змушує вас підскочити зі стільця!
– Вивчав відео з вашими голами і побачив один із них. У комбінації було три передачі, причому, тих, хто їх віддавав, били ногами, ледве вони встигали торкатися м’яча. А ви забили, спіймавши суперника на замаху, легким «парашутом». Як так?
– Розумієте, футбол у нас жорсткий: щоб дістатися з м’ячем до воріт, треба бути спритним, швидким, уміти обходити суперників.
«Футбольні виступи поєдную з роботою тренера»
– Минулого сезону ви перейшли із Гайду в Галіфакс. Знайшли свою команду?
– Починав я там важко, після травми був на лаві запасних, але, виходячи на заміни, забив три м’ячі. Після цього став основним і забив 12 м’ячів у минулому сезоні. Зараз у мене 10 голів у чемпіонаті та кубку.
– Яка тактика у вашої команди?
– Різні застосовуємо. Загалом, із новим менеджером ми любимо контратакувати та грати енергійно, нестримно. Мені, як вінгеру, подобається.
– Галіфакс цього сезону грає на більш високому рівні. Наскільки велика різниця між Національною лігою та конференцією Національна ліга N / S?
– Величезна! Передовсім, усі команди працюють повний робочий день, а наша – неповний робочий день, тому всі вони дуже сильні й добре організовані суперники.
– Ви – гравець-аматор?
– Напівпрофесіонал.
– Поєднуєте футбол і звичайну роботу?
– Так. Я це роблю з 19 років.
– І яка у вас професія?
– Нещодавно розпочав тренувати дітей. Працюю два дні на тиждень на даний момент. Я – тренер в Total Football Tuition, місцевій футбольній дитячій академії.
– Чи можна прожити на зарплату футболіста Національної ліги?
– Так, але мені зручніше паралельно працювати й почуватися комфортніше, тому що я не отримую зарплату після завершення сезону.
– Що це означає – мати спонсорів гравця? Це люди, які особисто підтримують одного футболіста?
– Так. Кожен гравець отримує спонсорство – і це конкретні люди, яких ми знаємо, вони постійно на наших матчах. Це добре! Я дуже ціную підтримку вболівальників упродовж усього сезону.
– Скільки глядачів зазвичай приходять на матчі Галіфакса?
– На домашніх іграх ми зазвичай збираємо 1300-1900. Наша найвища відвідуваність склала 8000+ у минулому сезоні у фіналі плей-оф.
– У вас є особисті вболівальники?
– Не дуже впевнений, чи їх багато (сміється).
– Фанати приходять тільки на ігри, чи зустрічаєтеся з ними частіше?
– У мене немає жодних проблем щодо спілкування з шанувальниками. Це те, що має бути в футболі. Ми – як одна родина!
«Який футбол без пива і бовріла?»
– Образ класичного британського матчу: пироги, пиво і бовріл на стадіоні. У вас все так само?
– Так, звичайно. Інакше який би це був футбол?
– Найкрутіші враження від матчів?
– Коли фани співають. Хочеться їх не підводити.
– Ваш улюблений гол?
– Цього року – це гол у матчі Галіфаксу проти Гайзлі. Змістився з флангу, обійшов кількох і пробив – саме так, як і хотілося!
– Чи дійсно можна отримати пропозицію від клубу Прем’єр-ліги, виступаючи в таких дивізіонах, де ви граєте?
– Так, звичайно. Подивіться на Джеймі Варді.
– Хто – найбільші зірки вашої ліги зараз, окрім Метта Косила?
– Я думаю, що добре справляється з голами цього року Денні Роу із Філда – забиває багато, тягне команду. Запам’ятайте це ім’я.
– А ви самі грали з клубами Прем’єр-ліги?
– Колись – так, але з Галіфаксом ще ні. Сподіваюся, це – попереду.
– Як ви себе почуваєте після Brexit’у?
– Я не дуже багато знаю про це, якщо бути чесним. Перш за все, це буде боротьба на економічному ринку, але в довгостроковій перспективі це принесе незалежність та економічний прогрес.
– Чи бували ви в Україні?
– Ні, але хотів би.
– Хто з українських футболістів і клубів вам подобається?
– Безумовно Андрій Шевченко. Він був моїм ідолом, коли був молодим. Я також зараз люблю Зінченка, Ярмоленка та Коваленка. Мені подобається Динамо, дуже поважаю цей клуб за його велику історію.
– Британські футболісти в чемпіонаті України – рідкісні гості. А ви могли б себе уявити у якості легіонера в країні, звідки походять ваші батьки?
– Чому ні?! Мені український футбол дуже подобається. Обов’язково обговорив би такий варіант з моїм менеджером.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться