Його, напевно, пам’ятають в Україні, хоча Мирослав Славов і недовго грав за донецький Металург. Високий, але при цьому вправний у роботі з м’ячем, він більше грав за кордоном. Пройшов академію Бордо (де перетинався із Еміліано Салою), виступав у Анжи разом із Роберто Карлосом, змінив чимало клубів у Німеччині та Австрії. А після недавніх виступів у Данії несподівано для спостерігачів опинився в ОАЕ.
Ого! Не дуже знаний для українців турнір, досить далека країна – розпитуємо про це все Мирослава Славова, який вчора офіційно був представлений як гравець клубу Аль-Халідж (Хор-Факкан).
– Ще перед Новим 2019 роком могли б подумати, що опинитеся у чемпіонаті ОАЕ? Наскільки несподіваним виявився цей варіант і чи довго тривали перемовини?
– Ні, скажу чесно – все сталося дуже несподівано. Я навіть не чекав, коли мені подзвонив агент Микита Швець, що все вирішиться так швидко. Ми вступили в переговори й уже за пару днів досягли домовленості – вдячний усім сторонам за те, що ми так швидко все вирішили.
– Ваш новий клуб – ФК Хор-Факкан – лідирує у місцевій Першій лізі. Про завдання у такому випадку запитувати нема потреби. Давайте про таке: що встигли побачити у клубі в плані інфраструктури, складу? Чи перші враження показують серйозність підходу та змагального рівня команди?
– Клуб хоче обов’язково піднятися у Про-лігу, бо в Еміратах тільки вона професійна. У нас навіть деякі футболісти працюють вдень, тож половина команди тренується вдень, а лише ввечері збираємося всі разом на спільне заняття.
Що сказати про мою нову команду? Тут є все для роботи – тренувальні поля, навіть басейн, сауна, хамам (арабські лазні, – прим. Sport Arena). Є конкретні завдання. Тож уся команда живе однією метою – підвищитися у класі. Можна сказати, що всі чекають тільки одного – щоб команда піднялася у лігу найсильніших.
Коли команда підніметься у вищий дивізіон, Федерація футболу ОАЕ дасть дуже багато грошей, буде зведено новий критий стадіон. Бо зараз наш старий стадіон виступає одночасно й місцем проведення матчів, і полем для тренувань.
Що бачу тут? Уявіть собі: стоїть величезна гора, яка височіє над Хор-Факканом, і там є лише одна вілла – наших шейхів. І прямо біля підніжжя цієї гори наше тренувальне поле. Дуже гарно виглядає!
– Із колективом встигли познайомитися? Як вас прийняли одноклубники та тренер?
– Так. Мали гарну бесіду. Приємно, що всі дуже ввічливі. Коли я вперше зайшов у роздягальню, всі мене вітали, запитували, як мої справи. Це великий контраст із європейськими чемпіонатами, де велика конкуренція й кожен за своє місце тримається. Ясна річ, ще треба разом багато пожити й попрацювати, щоб робити далекоглядні висновки, але скажу вам, що перші враження від ФК Хор-Факкан дуже позитивні.
Щодо команди, то, звісно, справжнє знайомство ще попереду – коли проведу серйозні тренування, перші ігри. Майже всі гравці наші – з ОАЕ (а також португалець, який грає тут десять років, і нігерієць), один із них навіть за збірну грав. Уявіть собі, щоденно гравці їздять на тренування з Абу-Дабі – а це 1,5 години шляху в один бік!
У нас досвідчений тренер – він сам з Іраку, має десь біля 70 років. Побував у багатьох країнах, має досвід роботи на чолі збірних Іраку та Еміратів. Вигравав Кубок ОАЕ. Спокійний, але знає, що хоче. Із шести осінніх ігор під його керівництвом команда виграла п’ять – це свідчить, що тренер провів хорошу роботу. Тренер воротарів у нас довго грав за софійський ЦСКА. Лікар – із Сербії. Фітнес-тренер – із Бразилії (він тут із 1997 року). Спортивний директор – із Марокко, він грав у Німеччині. Тобто, штаб розмаїтий і досвідчений.
– Ох. Ви немов би зачитали політичну карту світу вголос. Як із ними всіма знаходите спільну мову?
– Насправді в команді всі – хлопці із ОАЕ та легіонери – добре говорять англійською. Зі спортивним директором я можу французькою або німецькою порозумітися, зі слов’янами, які входять у штаб, само собою, легко знаходимо контакт.
– Загалом, після цілком успішного відрізку в Німеччині, напевно, ви користувалися попитом на футбольному трансферному полі. Чому в підсумку опинилися аж у Данії і чому не так довго виступали у складі Вендсісселя?
– Я думав, що Супер-ліга Данії буде правильним наступним кроком у моїй кар’єрі, але мені не дуже пощастило. Річ у тім, що тренер Вендсісселя хотів високого нападника, щоб давати на нього довгі передачі, а той щоб скидав м’ячі на вінгерів. Перші два матчі нібито я грав добре, від початку до кінця. Всі були вдоволені – й тренерський штаб, й уболівальники.
Але тут мав у гості приїздити Копенгаген – найсильніша команда ліги, її всі бояться. Тренер мене викликав і пояснив: «Ми тобою задоволені, але хочемо під такого суперника дещо змінити тактику – не можемо проти Копенгагена з двома форвардами». І тут Ведсіссель усіх здивував – наша найменша команда в лізі зуміла обіграти гранда, з двох ударів по воротах на контратаках здобувши вольову перемогу 2:1. Це була дуже велика сенсація в Данії!
І далі наш тренер вирішив, що знайшов свою систему. І надалі ставив тільки ту ж тактику без «форварда-вежі». Тож хороший для команди результат обернувся невдачею для мене особисто – я сів на лавку, отримував дуже мало ігрового часу. Так що взимку я подумав: навіщо мені тут залишатися, якщо на мене не розраховують? І вирішив змінити команду.
– Які ще варіанти розглядали, окрім ОАЕ? Чи були серед них українські клуби?
– Не буду приховувати: був один український клуб, два-три польських, один із Люксембургу, ну, і, звичайно, із третьої-четвертої ліг Німеччини – але я туди вже не хотів, тому що цей рівень пройшов. Це якщо говорити про конкретні пропозиції. Але коли я отримав запрошення із ОАЕ, воно мене абсолютно влаштувало. Говорю не лише про фінансову складову, а й про спортивну. Мені до вподоби, що у команди є максимальні завдання, стратегія розвитку. Хор-Факкан хоче підвищитися у класі, для цього інвестує кошти. Для гравця це дуже добре – це якраз та робота, де себе можна проявити.
– Загалом, чого очікуєте від періоду в ОАЕ? Це для вас екзотична мандрівка, новий футбольний виклик, або ж зупинка ненадовго?
– Підписав контракт до кінця сезону – тому хочу обов’язково хочу піднятися з командою у Вищу лігу. Адже є опція, якщо ми вийдемо туди – контракт продовжиться ще на два сезони. Що для мене цей період? Напевно, шанс побачити нову для мене країну, спробувати сили в новому для мене чемпіонаті. І, звичайно, допомогти команді виконати поставлені завдання.
– Моє перше враження від ОАЕ – те, що ми з вами не можемо поспілкуватися по месенджерах, які забанено. А ваші? Що встигли побачити в ОАЕ, що там сподобалося, а що ні?
– Річ у тім, що, як мені пояснили місцеві, в Еміратах живе 2,5 млн. людей, а дуже багато приїжджих – особливо індусів, пакистанців. Тому вони всі телефонують додому через Воттсапп чи Вайбер, і дві існуючі телефонні компанії через це втрачають багато грошей. Тож для їхніх інтересів, щоб люди оплачували послуги телефонних компаній, а не дзвонили безкоштовно, всі ці месенджери заборонили.
Що сподобалося? Адміністратор нашої команди вже пояснив мені, що якщо хлопець у їхній країні надумає одружитися, йому дадуть 20 тисяч доларів на руки. За кожну дитину 300 доларів у місяць будуть доплачувати аж поки вона не почне працювати. Держава забезпечує будинок для подружньої пари. Громадянин всесторонньо захищений і живуть в ОАЕ люди «в шоколаді».
Що поганого? Ох, як тут спекотно! У гарячу пору року люди навіть стараються не виходити на вулицю. Тому й чемпіонат починається так пізно, а більшість сучасних стадіонів стараються укомплектувати повним дахом. ОАЕ живе за незвичним для нас графіком: вони з самого ранку працюють, в обід сплять, а надвечір знову починають працювати.
Мені відразу сказали в клубі: «Тобі пощастило, що перейшов зараз, а не влітку чи восени». Навіть за таких обставин після Данії, де сніг лежить, мені спершу важко було дихати цим сухим гарячим повітрям. Через свій спекотний клімат команди ОАЕ їздять на закордонні збори, тож, можливо, якось зможу побувати в рідній Україні та Австрії, де проживає зараз моя родина.
– У вас у послужному списку — Бордо, донецький Металург, Анжи, клуби Австрії, Німеччини, Данії. Про що товариші команди розпитують найбільше? Які їхні перші асоціації щодо України та українця?
– Якщо чесно, я ще тільки раз потренувався і раз позаймався у тренажерці. Хлопці запитують те, що й усі футболісти: де грав? Яка остання команда? Звідки ти? Коли кажу, що я українець із Австрії, у відповідь чую: «А, Австралія! Окей!». І тільки коли пояснюю, що це поруч із Німеччиною, люди починають пригадувати, що чули про таку країну. Тим більше, моя нова команда бувала на зборах неподалік – в тій же Угорщині.
А до справжніх питань, гадаю, справа поки не дійшла.
– Якою інформацією вже володієте стосовно футболу в ОАЕ? Тут працював Лобановський з ескадрою українських тренерів-помічників. Тут грав киянин Олександр Гребеножко. Чи про них щось говорять місцеві, якось пригадують?
– На жаль, я дуже мало знаю про тутешній футбол. Поки що! Тому мені приємно, що до мене тут були земляки. Конкретно в моїй команді їх не бувало – а от щодо інших, буду дізнаватися вже по ходу сезону.
– Як справи у вашого брата Вадима? Він уже закінчив із футболом? Востаннє з ним бесідував пару років тому, він казав, що ще грає для себе на аматорах.
– Закінчив технічний університет Відня за спеціальністю фінансова математика. Працює у найбільшому місцевому банку – Erste Bank Відня. Займається ай-ті. Шукає наречену в Україні, хоче родину завести:) Футбол не забуває – але, звичайно, вже як уболівальник, сам не грає. Де б я не був, Вадим мене підтримує, допомагає, аналізує ігри – це як мій персональний тренер. Всі разом уболіваємо за нашу кузину Марту Костюк – жаль, в Австралії на тенісному турнірі далеко пройти не вийшло, але вона дуже молоденька, тому якщо буде наполегливо працювати й уникне хвороб (у тому числі, й зіркової), то обов’язково ще досягне багатьох успіхів. І порадує Україну! А також нашу сестру Оксану Славову, яка виступала на чемпіонаті світу з художньої гімнастики за Австрію, але щоліта тренується в Україні. Гордимося Оксаною та Мартою!
– Ще таке хотів запитати. Коли ви були в Бордо, з аргентинцем Еміліано Салою не перетиналися?
– До речі, так! Це прекрасний, спокійний хлопець. Він тоді потрапив до нас у Бордо, тому що французький клуб мав свою академію в Аргентині. Еміліано приїздив у Францію потренуватися, його залучали до тієї ж команди, що й мене. Маю про нього якнайкращі спогади – він дуже хороша людина. Хоча не багатослівний, але в команді його любили.
Коли я прочитав ці жахливі новини, був шокований! Вірю, як і всі, в диво, що Салу знайдуть. Це трагічно й неправильно, що молода людина ось так опиняється під загрозою смерті. Мої думки й молитви з родиною Еміліано.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться