Чим пересічний неаполітанець схожий на пересічного українця, так це своєю забобонністю. Ауреліо Де Лаурентіс, можливо, не найбільш пересічний з неаполітанців, але звичка тричі плювати через ліве плече йому вочевидь притаманна. Принаймні здається, що предметних розмов про скудетто президент Наполі старанно уникає, саме щоб не наврочити. З 2011 року його відповіді на подібні запитання незмінно містили слова на зразок “можливо”, “спробуємо”, “подивимось”, “постараємось”.
Проте останнім часом Де Лаурентіс став дещо сміливішим у своїх висловлюваннях. “Рано чи пізно ми це зробимо”, — заявив він буквально днями. І слушно додав: “Краще рано, ніж пізно”.
Слушно не лише тому, що кортить чимскоріш. Зараз Наполі дійсно має як ніколи слушну нагоду врешті-решт здійснити той ривок, що зробить команду справжнім претендентом на чемпіонство, а не лише одним з переслідувачів Ювентуса.
Чому саме зараз? Першу частину відповіді дав сам Де Лаурентіс: “Я знову відмовив щодо Кулібалі. Також були запити щодо Мертенса і Стрініча. Крім того, був інтерес до Джаккеріні, Жоржиньйо… Власне, багато було запитів, але ніхто нікуди не переходить”.
Доповнив слова президента Ельсеїд Хюсай: “У нас згуртований колектив, і ми всі залишаємось разом. Постараємось допомогти новачкам якнайшвидше пристосуватися до нашої гри і будемо прагнути зробити щось видатне в новому сезоні”.
Купи-продай. Все о работе Наполи на трансферном рынке
Відповідь була б неповною без контексту. А контекст дійсно сприятливий: довкола чимало амбітних і не бідних конкурентів, однак майже для кожного з них наступний сезон з високою ймовірністю стане перехідним. Рома отримала нового тренера без досвіду роботи в топ-клубах, а також вимушено влаштувала невеличкий розпродаж через фінансовий фейр-плей. Інтер, зганьбившись в минулому сезоні, призначив нового тренера з багатим досвідом, однак тепер йому необхідно вичищати команду від невдоволених гравців і разом з тим підсилювати кілька проблемних позицій. Мілан залишився з попереднім тренером і проводить вражаючу трансферну кампанію, але численних новачків ще треба зібрати в єдиний колектив.
На цьому тлі Наполі виглядає острівцем спокою та стабільності. Найважливіші кадрові питання Партенопеї вирішили ще весною, перепідписавши Лоренцо Інсіньє та Дріса Мертенса. Оскільки інші ключові виконавці також залишаються в команді, жодних термінових завдань на трансферному ринку адзуррі не мають.
У свій перший сезон з Наполі Мауріціо Саррі будував нову команду і природно, що йому знадобився час для пошуку оптимальної ігрової системи. В другому сезоні довелося долати наслідки втечі Гонсало Ігуаїна, а згодом травми Аркадіуша Міліка, до того ж значна кількість новачків була придбана для впровадження ротації.
Напередодні третього сезону Саррі має у розпорядженні зіграний і збалансований склад, і кадрові втрати цього літа як мінімум не передбачені. Тож на трансферному ринку Наполі може неквапливо підшукувати гравців на перспективу (згадаймо Адама Уна) або для подальшого поглиблення складу (Маріу Руй). А у Саррі тим часом є можливість спокійно дошліфовувати тактику і взаємозв’язки між гравцями, а також експериментувати з альтернативними формаціями, наприклад, з 4-2-3-1 з Міліком на вістрі та Мертенсом у півзахисті.
Цей спокій є безумовною перевагою Наполі над Ромою, Інтером та Міланом напередодні нового сезону. Однак, щоб виграти скудетто, мало випередити Рому, Інтер та Мілан. Головна перепона на шляху до чемпіонства залишається незмінною, і ім’я їй Ювентус.
Втім, навіть з цього приводу у Наполі є окремі підстави для оптимізму. По-перше, Юве впритул наблизився до зміни поколінь. Зрозуміло, що туринці і надалі будуть агресивно поводитись на трансферному ринку, і на зміну віковим гравцям прийдуть першокласні новачки, однак надто багато важливих для Юве виконавців можуть проминути свій ігровий пік найближчим часом. Можна назвати і Самі Хедіру, і Клаудіо Маркізіо, і навіть Маріо Манджукіча, але в першу чергу мова йде про захист Старої Синьори, адже саме задня лінія разом з воротарем була основою успіхів Ювентуса протягом останніх шести років. Напад і півзахист поступово оновлювалися та повністю змінювалися, а Буффон, Бардзальї, Бонуччі та К’єлліні залишались і забезпечували надійний фундамент для всієї команди.
Андреа Бардзальї почав поступово відсіюватися ще минулого сезону. Над Джорджо К’єлліні тяжіє не лише вік, але й досить часті травми. Джіджі Буффон залишався неперевершеним і в 39, але невідомо, чи вистачить йому сил на ще один повний і насичений сезон. Є питання і до флангів захисту, адже Дані Алвес пішов, а Штефан Ліхтштайнер точно не помолодшав, до того ж досі немає певності, чи залишиться Алекс Сандро.
Крім кадрових, є і психологічні аспекти, адже хай який чемпіонський у Юве характер, але вічних чемпіонів не буває, і сьоме поспіль скудетто — це вже не та мотивація, як перше чемпіонство з серії або хоча б рекордне шосте. Не виключено також, що на початку сезону може датися взнаки розчарування від другої за три роки невдачі в фіналі Ліги чемпіонів.
Зрозуміло, що серед викладеного вище багато припущень, що можуть бути перевірені лише часом. Зрозуміло, що жодні припущення не гарантують, що Наполі обов’язково виграє скудетто. Але кращої нагоди зробити це в найближчі роки у неаполітанців може і не бути.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться