Коли чотири роки тому польський дует Кароліни Наї та Беати Миколайчик виступав у фінальному запливі байдарок-двійок на 500 метрів на Олімпійських іграх, ледь не кожен поляк спостерігав за цією гонкою у режимі онлайн, очікуючи на виграш дев’ятої нагороди біло-червоних у Лондоні. Особливий ажіотаж навколо того запливу творився у місті Тихи, де місцеві жителі підтримували свою землячку Кароліну Наї: вперше в історії уродженець цього шахтарського міста міг стати призером Олімпіади.
Звісно, спостерігав за тією гонкою і 18-річний Аркадіуш Мілік, який саме готувався до товариського матчу у складі юніорської збірної Польщі. І тоді, коли дует Кароліни та Беати фінішував на третьому місці, молодий нападник вперше дізнався, як уміють святкувати в його рідному Тихи – люди наперебій дзвонили один одному, вітали з нагородою, а місцеве пиво Tyskie лилося звідусіль.
Тоді, в серпні 2012 року, юний Арек й подумати не міг, що наступне велелюдне гуляння у Тихи спровокує саме він – на той момент усі його думки були сфокусовані на найближчій грі проти юніорської збірної Латвії, а також на старті клубного сезону. Сезону, який мав показати, а чи не випадковими були успіхи Міліка, який ще у віці 17 років зумів стати основним нападником Гурніка. Розвіяти будь-які сумніви щодо свого таланту Аркадіушу вдалося уже в перших трьох матчах, в яких нападник не покидав поле без результативного удару – спершу його гол допоміг юніорській збірній обіграти Латвію (4:3), пізніше чудовий удар головою став вирішальним у матчі-відкритті чемпіонату проти П’яста (2:1), а насамкінець Арек відзначився красивим виконанням штрафного у поєдинку проти Ягеллонії (1:1).
Безперечно, вражаючий початок сезону у виконанні Міліка привернув увагу до цього нападника: у вересні 18-річний футболіст дебютував за молодіжну збірну Польщі, а уже за місяць Аркадіуш вперше вийшов у складі національної збірної. Такий шалений прогрес, втім, не позначився ні на грі, ні на поведінці молодого нападника – у складі своєї команди Арек продовжував феєрити, а Адам Навалка, тодішній головний тренер Гурніка, не переставав відзначати професіоналізм та старання хлопця.
До кінця першої половини сезону Мілік відзначився ще шістьма голами за клуб, забивши в сумі вісім голів у п’ятнадцяти матчах, а також відкрив лік забитим голам за Кадру, розмочивши рахунок у поєдинку проти Македонії. Уже за три дні після того результативного удару Аркадіуш поставив підпис під контрактом з леверкузенським Байєром – Фармацевти придбали 18-річного футболіста за 2,6 млн євро.
Віддаючи належне чудовій формі Міліка, той трансфер, втім, був більше вигідний клубам, ніж самому футболісту: Гурнік, який перебував у скрутному фінансовому становищі, отримав солідну компенсацію, Байєр не втратив можливості підписати «нового Левандовські», а от Ареку довелося у найкоротші терміни адаптовуватися до нових реалій.
І питання тут не тільки в якихось побутових чи ігрових моментах – у Забже Аркадіуш мав підтримку тренерського штабу, а Навалку хлопець взагалі вважав ледь не другим батьком. Саме Адам Навалка наполіг на придбанні Міліка за півтора роки до того, і саме Адам довірив юному футболісту місце в основному складі.
З’явившись на полі у складі Байєра лише у шести зустрічах у другій половині сезону 2012/13, Аркадіуш не тільки не зумів забити жодного м’яча, але й втратив місце в заявці національної збірної Польщі. Окрім того значно зменшилася увага до персони польського нападника, якого німецька преса почала набагато рідше порівнювати з Робертом Левандовські. Розчарованим виглядало й керівництво Байєра, яке розуміло, що «нового Роберта» їм підписати не вдалося.
Відтак, новий сезон Мілік провів в оренді у складі Аугсбурга, де йому теж не судилося стати основним нападником. Єдиним шансом хоч якось нагадувати про себе залишалися виступи за молодіжну збірну Польщі: у семи матчах протягом другої половини 2013 року Аркадіуш відзначився дев’ятьма голами. Що й казати, за півтора роки в Німеччини форвард забив лише двічі.
Та й взагалі перші півтора сезону, проведені поза Польщею, поставили під сумнів готовність Арека до гри закордоном. У польській пресі писали про те, що Мілік занадто рано вирішив перейти у німецький чемпіонат, а зовсім скоро варто очікувати його повернення додому. Однак навряд, підписуючи контракт з Байєром, Аркадіуш не розумів на що йде: він був готовий до можливих невдач. Підтвердженням цього може служити відмова нападника підписувати контракт з Тоттнемом або Редінгом у 16-річному віці – тоді Мілік обрав Гурнік, запевнивши, що банально не готовий до такого трансферу.
Розсудливість та виваженість – саме ті риси, які чудово описують 22-річного нападника. І навіть якось символічно, що проявити їх Ареку довелося у напрочуд ранньому віці: поляк поводив себе занадто по-дорослому не лише в побуті, але й на полі, суттєво переважаючи одноліток як у фізичному, так і в розумовому плані.
Зрештою, саме ця виваженість дозволила Міліку з гідністю пройти складний період у кар’єрі, не втративши при цьому притаманного йому професіоналізму. Наприкінці 2013 року національну збірну Польщі очолив Адам Навалка, який з перших ж матчів повернув форварда до заявки. Налагодилася ситуація і на клубному рівні, останні два сезони Аркадіуш провів в Аяксі, де йому вдалося стати одним з лідерів колективу.
Переломний момент, втім, настав в жовтні 2014 року – сьомий номер Кадри забив один з двох голів у історичному матчі проти німців. Та перемога поляків стала першою в історії протистоянь з Бундестімом, і саме тоді Мілік вдруге в житті дізнався, як радіють в його рідному Тихи. «Святкування тривало два дні. Моя мама в ті дні була найщасливішою людиною на світі, усі її вітали та дякували», – відмічав Аркадіуш в інтерв’ю перед стартом Євро-2016, додаючи при цьому, що перегляд того голу завжди зворушує його.
Наступний важливий гол Міліка у футболці збірної Польщі приніс Кадрі першу в історію перемогу на чемпіонатах Європи – і тоді, мабуть вперше, про Арека заговорили не як про другого Роберта, а як власне про Аркадіуша. Результативний удар у ворота Північної Ірландії зробив з Міліка національного героя, і навіть безліч промахів у поєдинках проти Німеччини та Швейцарії не перекреслили цього статусу – на Батьківщині сьомого номера Кадри люблять не менше за Ґжеґожа Крихов’яка чи Каміла Гліка.
Втім, ті промахи у Франції ще раз підкреслили усі слабкі сторони Арека: 22-річний нападник не є типовим гравцем штрафного майданчика, а відсоток нереалізованих моментів просто зашкалює. Однак ці мінуси навряд здатні нівелювати плюси, за які Міліка так люблять у Польщі та Нідерландах – він надзвичайно витривалий та швидкий, чудово виконує стандарти та грає на другому поверсі, а також володіє потужним ударом з лівої ноги.
Не потрібно також забувати про те, що гра Кадри на Євро-2016, по суті, була заточена під Міліка – Роберт Левандовські збирав навколо себе декількох захисників, а Арек, який розташовувався трохи нижче, отримував необхідний йому вільний простір. Саме тому основною ударною силою Польщі у Франції був Аркадіуш Мілік, який завдавав в середньому чотири удари за матч. І тільки він сам винен в тому, що в гол перетворився лише один з двадцяти його ударів по воротах.
Геть іншу роль виконував 22-річний нападник у Аяксі, де він розташовувався на вістрі атаки. І хоч часто поляку доводилося просто замикати паси партнерів, він не перетворився у стоячого форварда в Амстердамі – Арек практично завжди рухається, відкривається, коли потрібно відпрацьовує у захисті, а також у будь-який момент готовий опуститися трохи нижче, аби самому розпочати атаку. Зрештою, про його корисність краще говорять цифри: до 22-х голів у минулому сезоні Мілік додав 12 результативних передач.
Чи достатньо такої статистики для того, аби стати повноцінною заміною Гонсало Ігуаїну в Наполі? Навряд. Зрештою, очевидно й те, що поляк не прагнутиме стати «новим Ігуаїном» – перш за все, він залишатиметься Міліком. Погоджуючись на пропозицію Наполі, Аркадіуш приймав не тільки новий футбольний виклик, але й вкотре реалізовував своє прагнення бути унікальним. І те, що поляк вибрав собі 99-й номер, під яким він грав колись у Гурніку, лиш би не виступати під дев’яткою Ігуаїна, вкотре підтверджує це бажання.
Він – не другий Левандовські і не новий Ігуаїн. Він – Мілік. Аркадіуш Мілік.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться