Тарас Романчук грає в Польщі з 2013 року, але кожну зиму приїздить до Луцька на традиційний новорічний турнір, який збирає чимало відомих українських гравців. Тарасу не звикати до гри в залі, адже значний час він провів у ковельському футзальному Аперкоті. Романчук щороку приїздить виступати за рідну команду, але цього разу він був фактично найуспішнішим футболістом луцького турніру – його Ягеллонія зимує на першому місці в Екстраклясі, вигравши 12 з 20-ти матчів першої половини сезону.
В нашій розмові під час новорічних баталій в Луцьку Тарас розповів, як Ягеллонії конкурувати з Легією та боротися з суддівськими помилками, яким чином польські клуби заробляють на молодих гравцях та як Романчук допоміг знову заграти Дмитру Хомченовському.
«Арбітри вкрали в Яги 18 очок, а от Гданськ чи не кожен тур вдома пенальті пробиває…»
— Як Ягеллонії восени вдалося застрибнути на першу сходинку після торішнього 11-го місця в Екстраклясі?
— Тут декілька чинників, але в першу чергу ми стали більш зіграними. Після бронзових медалей 2015 року з команди пішли п’ять провідних виконавців (наприклад, Міхал Паздан). Гравців важко було стримати, тому торік ми опустилися аж на 11-те місце. Але це природно, бо грали переважно молоді виконавці – вони отримали досвід. Влітку ж 2016-го ми нікого не продали, а навпаки, вдалося трохи підсилитися, і прийшов результат. Наприклад, нам дуже допоміг хорват Іван Руньє із досвідом гри в Лізі чемпіонів проти Шахтаря, Челсі та Ювентуса.
— Минулорічний чемпіон – Легія – відчутно провалив початок сезону. Це пов’язано з кваліфікацією до групової стадії Ліги чемпіонів?
— Мені взагалі було дивно дивитися на Легію влітку, після того, як звільнили Черчесова. Тренер зробив цю команду, їм варто було просто нічого не зіпсувати, а тут прийшов якийсь невідомий албанець (Беснік Хасі. – прим. М.С.). Але Легія вийшла у груповий етап Ліги чемпіонів, знайшла нового тренера та посіла в сильній групі 3-те місце. Це хороший результат, тим більше, що вони тричі забили Реалу і чотири рази Дортмунду. Грають в атакуючий футбол, тому з Легією, вважаю, все ОК.
— Вже чимало продовжує дивувати Термаліка, за яку грає український захисник Артем Путівцев. Вона зараз іде четвертою та претендує на єврокубки. Хоча про них доволі часто кажуть «команда з села»…
— Село селом, але їхня фірма-спонсор дуже солідна та представлена на європейському ринку. Отже є фінансова стабільність. А влітку Термаліка підібрала хороших гравців – лідерів з тих команд, які вилетіли з Екстракляси. Також там присутня вся потрібна інфраструктура. Був просто стадіон хороший, коли ми до них приїхали, а цього року вже біля арени декілька полів тренувальних. Тому я не дивуюся, що вони постійно в першій вісімці йдуть.
— Цього року чемпіонат в українській Прем’єр-лізі проходить за системою, подібною до Екстракляси. У нас, щоправда, на відміну від Польщі, дві шістки, а не вісімки. Які плюси і мінуси такої системи?
— Відразу пригадується ситуація у минулому сезоні. Подбескідзе у першій частині набрав таку ж кількість очок, як і команди з 7-го та 8-го місць, але відповідно до додаткових показників грав у другій вісімці. І там Подбескідзе зміг набрати тільки… одне очко, вилетівши в першу лігу. Дуже дивно було за цим всім спостерігати.
— То поляки проти такої системи?
— Я б не сказав так, є різні думки. Особисто мені цікаво було перейти на формат з двох груп: більше турів граємо, хоч і більше сил віддаємо. Правда, відпустки зменшилися, бо термін чемпіонату продовжився. Наприклад, у грудні граємо тепер впритул до Різдва. Багато що залежить від головного спонсора Екстракляси – Каналу Плюс. Телевізійникам важливо, щоб люди й взимку дивилися футбол, тоді зростають рейтинги. Напевне, коли змінювали регламент чемпіонату, то у футболістів не дуже запитували (посміхається).
— В Україні ходить думка, що у Польщі відсутні проблеми із упередженим суддівством. Можете назвати матч, у якому вас засудили?
— Я б не сказав, що в Екстраклясі з цим все гладко, кожного туру щось лихе відбувається. На ТБ є навіть така рубрика – «Контроверсії», у ній детально розбирають спірні моменти. І сюжетів там вистачає. Публікують навіть спеціальну турнірну табличку – у ній командам враховують очки, втрачені або здобуті внаслідок суддівських помилок.
Так от, у цьому сезоні Ягеллонія мусить мати 45 пунктів і впевнено, на 8-9 очок, випереджати опонентів. Взагалі, у моєї команди за два сезони – мінус 18 очок через помилки арбітрів. А от Легія та Лехія (із Гданська) йдуть «на плюс». Гданськ взагалі вдома чи не кожен тур пенальті пробиває.
«Польська федерація доплачує клубам за молодь. Наприклад, Лех заробив на цьому 1 мільйон злотих»
— Яка інфраструктура в Ягеллонії?
— Передусім хочеться сказати за класну дитячу академію. Зараз у нас дуже сильні команди U-17 та U-19 – торік обидві дійшли до півфіналу всепольського турніру. Ми ж тренуємося за містом (це 20 км від міста), їдемо туди своїми авто. Там маємо три поля – одне велике і два менших, на яких розминаємося і відпрацьовуємо стандарти. Зробили нам і біля стадіону в Білостоці велике штучне поле. Тренування відбуваються і на центральному полі, особливо перед домашніми матчами.
— Як охарактеризуєш стиль гри команд Екстракляси?
— Все ж це здебільшого оборонний футбол. Є сильні Легія, Лехія та Лех, хоч виграти може кожен у кожного. Інша тенденція – задіювання дуже багатьох молодих гравців. За це клуби отримують від польської федерації непогані гроші. В такий спосіб федерація підтримує розвиток футболу і доплачує клубам. Наприклад, познанський Лех заробив на цьому 1 мільйон злотих.
— Якщо у Білосток приїде людина, яка не цікавиться футболом, вона швидко збагне, що в місті є команда Екстракляси?
— Не маю сумнівів! У всіх газетах останні сторінки віддані під Ягеллонію та її новини. У місті білборди і прапори (особливо багато напередодні домашніх матчів). У день гри вболівальники збираються в центрі міста, всі в клубних футболках і марширують на стадіон.
— Картинка трохи дисонує із українською…
— В Україні рівень футболу, звісно, впав. А найбільший плюс польського футболу – це непередбачуваність, це дуже імпонує вболівальникам. Я спеціально простежив, що у вашому передостанньому турі на 6-ти матчах було загалом трохи більше 5-ти тисяч глядачів. Моя команда тоді грала вдома, і за температури у мінус 7оС в Білостоці прийшло 10 тисяч… Середня відвідуваність матчів Ягеллонії в цьому сезоні – 13 800 глядачів.
— Яке завдання на сезон оголосили Ягелонії?
— Традиційно від нас вимагають бути у першій вісімці. Це логічно для команди з нашим бюджетом і з нашими можливостями. А далі вже як підуть справи… Зараз от набрали, як кажуть, «апетит зріс під час їжі» – ідемо першими. Правда, образливо, що програли в заключному матчі року Віслі з Плоцька – вони двічі підійшли до наших воріт і забили… Молодь Яги (так часто скорочено називають Ягеллонію. – прим. М.С.) розслабилася перед святами, будемо з ними розмовляти.
— Після цього я готовий повірити у лідерські амбіції Тараса Романчука…
— Не скажу, що я лідер. Але вже і немолодий гравець, декілька разів виходив з капітанською пов’язкою. Тому моє слово вже трохи має вагу в команді.
— Бачив, що в одному з інтерв’ю ви добрих півгодини розмовляли польською…
— Українцям із заходу не проблема розмовляти польською. Трохи важче писати, але коли повертаюся до Ковеля, то вдома в розмові проскакують польські слова. А стосовно інтерв’ю, то хоч я і не охочий багато розмовляти зі ЗМІ, але в Польщі треба дбати і про таке. Саме ЗМІ є великою частиною футбольної інфраструктури там.
— До Ягеллонію влітку прибув український півзахисник Дмитро Хомченовський. По всьому видно, що в Польщі в нього справи пішли ліпше, ніж в іспанський Понферрадині…
— Мені здається, що в Іспанії Дмитро не заграв через те, що було важче адаптуватися. В Ягеллонії ми відразу з Костею Васильєвим взяли його в компанію, тримаємося разом… І Діма заграв. Якби не прикра травма у вересні, зіграв би всі матчі. Коли оклигав, то в листопаді вже було важко набрати форму. Але Хомченовський нам дуже допоміг.
«Коли Коньяспор зацікавився мною, агенти ледь не розірвали телефон»
— У вашій особистій статистиці зараз 9 пунктів – 4 голи і 5 асистів. Який гол найважливіший чи найкрасивіший?
— П’ясту з Глівіце забив і гольову віддав. Там важкий матч був, тому виділю його. Легії забив на останній хвилині, але ми тоді програли 1:4. Щоправда, при 0:2 бив через себе гарно, м’яч вже на лінії був, але воротар склався і відбив.
— Коли ви прийшли до Яги, підписали відразу п’ятирічний контракт. Зараз не вважаєш, що термін задовгий?
— Тут як з якого боку поглянути. П’ять років – це своєрідна страховка, впевненість, стабільність. Але коли влітку і в ці дні мною почав цікавитися турецький Коньяспор, то можеш і задуматися, чи варто тоді було підписувати такий довгий контракт.
— Ви не проти поїхати до Туреччини?
— Можна було б спробувати себе в більш сильному чемпіонаті. Але сумніваюся в цій можливості – керівництво Ягеллонії зараз дуже загорілося можливістю стати чемпіоном Польщі. Чи погодяться вони продавати футболістів в цей момент – поки не знаю.
— Маєте особистого агента, який займається трансферними справами?
— Тільки нещодавно днями вирішилося це питання. Раніше мені допомагала одна людина у всіх цих юридичних питаннях. Але це не був агент, просто представник. А коли перед поїздкою до Луцька на турнір стало відомо про інтерес з боку Коньяспора, то на мене посипався шквал дзвінків. Телефонували десятки агентів – Туреччина, Україна, Білорусь. Наче коршуни налетіли – всі пропонували свої послуги, кожен хотів заробити. Я ж довірився людині, яка вже не раз довела щире відношення до мене, і підписав відповідну угоду.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться