Серце чемпіона

«Ніколи не можна недооцінювати серце чемпіона».

Руді Томьяновіч

Ці слова були сказані тренером Хьюстона після переможного завершення фінальної серії проти Орландо в 1995 році. Напередодні того чемпіонату багато аналітиків не вірили в можливість другого поспіль чемпіонства техасців. Проте протягом плей-оф Ракети розігналися та, набравши космічну швидкість, здобули трофей Ларі О’Браєна.

Біполярний світ Прімери добряче набрид багатьом вболівальникам. В одній з кращих голлівудських стрічок «Якось в Америці» є така фраза: «На старті завжди видно, який кінь переможе, а який програє». В Іспанії першим до фінішу приїздив жокей в синьо-гранатових, або ж білих кольорах. Так було до сезону 2013/14, який став знаковим в Ла Лізі. Протягом всієї темпоради суперники чекали коли Індіанці зупиняться, але вони з останніх сил дряпалися нагору і, нарешті, перервали гегемонію двох китів іспанського футболу. Ключову роль в цьому успіху відіграв Дієго Сімеоне, який зумів передати гравцям свою філософію. Він показав наскільки важливим є Серце чемпіона. Хлопці Ель Чоло могли взяти і «вухастого», але ще одна людина з ДНК переможця – Серхіо Рамос – був проти. Цілком логічно, що після такого успіху в наступному сезоні був спад. І Атлетіко вже не боролось за титул, проте змогло фінішувати третім. Це дозволило матрацникам втретє поспіль взяти участь в головному клубному турнірі Старого світу.

І що ми маємо зараз? Пройшло 15 турів Ла Ліги. Журналісти постійно писали про стартові проблеми Барси, травму Мессі, феєричну форму Неймара та Суареса і перманентні проблеми Мадриду. На цьому фоні досить несподіваним є те, що виявляється на вершині таблиці –двовладдя. Феєрична Барселона має стільки ж очок, як і Атлетіко. Матрацники набирали більшість своїх очок у фірмовому стилі – прекрасний захист, висока інтенсивність гри та ефективне використання власних гольових нагод. Тепер ми знову бачимо старе добре Атлетіко. Так команда втілює принципи свого тренера: «Мені дійсно однаково яким чином перемагати. Команда повинна добитися перемоги за будь-яку ціну. Я не можу працювати з футболістами, які не викладаються на усі 100%. Слабкі – мене не цікавлять. Можна обговорювати допустимий рівень таланту, проте рівень старання не обговорюється».

Хоча сумнівів в тому, що ми побачимо старе добре Атлетіко було багато. Напередодні цього сезону було зрозуміло, що Індіанці можуть суттєво змінитися. Під час літнього трансферного вікна Атлеті здійснили чимало топ-покупок. Зокрема, мадридці придбали двох форвардів – Джексона Мартінеса, який просто зараз мав стати одним з лідерів атак колективу Сімеоне, і на «виріст» був взятий Лусіано Вієтто. За них були заплачені величезні, по мірках Атлеті, гроші. Матрацники влітку витратили на гравців більше грошей, ніж Реал і Барселона. А під час останнього дербі Мадриленьо на лавці запасних Атлеті сиділи 82 мільйони євро. Ла Ліга дійсно змінилася. В міжсезоння команду покинули два символи філософії Сімеоне – Арда Туран і Рауль Гарсія. Все вказувало на те, що тепер Індіанці матимуть нове обличчя.

На початку чемпіонату Ель Чоло намагався привити колективу новий стиль. Проте нічого путнього з цього не вийшло і довелося повернутися до багаторазово перевіреного варіанту. Сімеоне – аргентинець. І прекрасно знає, що ти завжди повинен показувати результат. Саме в цій країні часто трапляється так, що сьогодні ти – бог, а завтра – диявол. Варто пам’ятати, що в Срібній країні тренерське крісло – справжній електричний стрілець. Тому ніколи не можна розслаблятися, а потрібно на кожну гру налаштовуватися, як на останню. Саме в Латинській Америці не дуже люблять білих і пухнастих. Це є однією з причин того, що Мессі ніколи навіть не наблизиться в серцях вболівальників альбіселестес до трону, який займає Марадона. Індіанці під керівництвом Ель Чоло нагадують справжню вуличну банду, яка прийшла в місто, котре давно було зайняте гламурними королями і почала встановлювати там свої порядки. Під час їжі прийшов апетит і тепер – Атлеті мало лише Мадриду, вони хочуть правити всією Іспанією.

Головним козирем Індіанців є захист. Оборона матрацників в цьому сезоні є монументальною. А 7 пропущених м’ячів в 15 іграх виглядають просто таки на межі фантастики. Лише в одному поєдинку Атлетіко пропустило двічі. Ви з легкістю назвете суперника, якому вдалося двічі пробити оборону Атлеті. В 9 іграх Облак зберіг свої ворота «сухими», лише 40 ударів було завдано в площину прямокутника, який захищає словенський кіпер. Це менше трьох пострілів за гру – прекрасний показник. Оплотом оборони Атлетіко є Дієго Годін, який прекрасно розуміє філософію Ель Чоло. Він ні на мить не втрачає концентрацію, коли потрібно підстрахувати – підстрахує, сфолити – сфолить. Також Дієго є ментальним лідером цієї команди. А курс молодого бійця під його керівництвом проходить Хіменес. Прогрес молодого уругвайця допоміг не помітити втрату Міранди, який влітку перейшов в Інтер. В поточному чемпіонаті Атлеті знову демонструють надзвичайно високу інтенсивність – на стадіонах, де вони грають, дійсно не росте трава.

«Ми хотіли збудувати команду, яка б грала з максимальною самовіддачею та досягли цього. Коли я тільки прийшов в клуб, я сказав, що хочу, щоб Атлетіко викликав у суперників почуття роздратування. Суперники знають, що в матчах з нами їм прийдеться бігати в три рази більше та працювати значно більше, ніж зазвичай», – згадує Дієго.

Грати з Індіанцями дуже складно. Для тебе все ніби складається чудово. Але ти ніяк не можеш забити. І поступово відчуваєш, як хлопці Сімеоне щоразу міцніше затягують свої кільця навколо твоєї шиї – їхня хватка не поступається хватці анаконди. Якщо суперник Атлетіко пропускає – шанси відігратися мінімальні. Лише одна команда в цій темпораді змогла зберегти свої ворота «сухими» в протистоянні з Матрацниками – Вільяреал. Ель Чоло значну частину своєї кар’єри провів в Італії і звідти він приніс чимало захисних ідей, які прекрасно прижилися на родючій Піренейській землі. Такий улюблений багатьма колективами серії А рахунок 1:0 – в цьому сезоні асоціюється з Атлеті.

З атакою в Атлетіко в цьому сезоні все дуже погано. 22 голи в 15 матчах – далеко не чемпіонський показник. Більше Індіанців забили не лише Барса та Мадрид, а й Сельта і Депортіво. Лише завдяки своєму залізобетонному захисту матрацники серед лідерів Прімери. Незважаючи на численні літні придбання саме в ланку атаки, поки що напад на собі практично самотужки тягне Антуан Грізманн. Він забив 8 голів та віддав 2 результативних асисти. Як видно з цієї статистики, Гремлін причетний майже до половини м’ячів Атлетіко. Ще більше його значення для команди ілюструє те, що француз забив 6 «переможних» голів, принісши команді 18 з 35 набраних пунктів. Чоло Тім також відрізняється неймовірною витривалістю та концентрацією, адже на рахунку Матрацників 5 голів забитих після 80-ї хвилини.

В даний момент Атлеті демонструють кращу форму серед усіх іспанських команд: 5 перемог поспіль, 4 з них з різницею в 1 м’яч. Це були вікторії в дусі Сімеоне. Не варто забувати роль Вісенте Кальдерону в успіхах Матрацників. Амфітеатр Індіанців є одним з найбільш гучних в Іспанії та в найкритичніші для рідної команди хвилини, він приходить на допомогу. Стадіон заряджає Матрацників своєю неймовірною енергією – не гірше за Гею, яка додавала сил Антеєві.

Поза полем в Атлетіко теж все прекрасно. За минулий сезон клуб отримав 13,1 млн євро чистого прибутку. За тих чотири роки, які Сімеоне очолює мадридців борг команди скоротився з 205 до 45 млн. євро. В сезон 2017/18 клуб планує ввійти без боргів, подаючи прекрасний приклад для наслідування двом своїм старшим братам. Індіанці посідають 5 сходинку в рейтингу клубів УЄФА, за рівнем доходів – в них 15 місце. І це не межа. Через 1,5 роки Індіанці переберуться на новий стадіон, який вміщатиме 70 000 саппортерів (теперішній стадіон розрахований на 55 000 осіб). Переїзд дасть не лише потужнішу підтримку рідній команді, а й ще більше підніме Атлетіко в рейтингу найприбутковіших клубів світу.

Правда, в королівстві Ель Чоло теж далеко не все безхмарно. Наставнику терміново потрібно щось робити з нападом. За Джексона Мартінеса та Лусіана Вієтто було заплачено 55 мільйонів євро, а вони в Ла Лізі на двох забили лише 3 голи. Фернандо Торрес з вересня не може забити, зупинившись в одному результативному пострілі від 100 м’ячів у складі Атлетіко. Втрата до кінця сезону одного з ключових гравців колективу – Тьягу – змушує клуб вийти на трансферний ринок.

До того ж, як це часто бувало в іспанській історії, загроза прийшла з Англії. Після закінчення короткотермінового роману між Моурінью та Романом Абрамовичем, Сімеоне є чи не головним претендентом на пост тренера Blues. Правда, за одного з кращих наставників світу лондонцям доведеться заплатити 20 мільйонів євро. Керівництво мадридців прекрасно розуміє, хто є головним творцем успіхів цієї команди, і тому на Дієго був повішений такий високий цінник. Правда, це не є гарантією того, що Ель Чоло залишиться в столиці Іспанії.

Але не треба забігати наперед. Сімеоне йде від матчу до матчу. І просто, як він каже, використовує те, що упускають два великих хлопчики. В цьому сезоні Атлетіко повернулось таким, яким воно було в позаминулому сезоні. Гравці команди знову голодні. Наставник характеризує свою команду такими словами: «Ми є відбитком суспільства, в якому живемо, ми змушені боротися для того, щоб вижити. Якщо ми перестанемо боротися – у нас немає шансів. Наші вболівальники ідентифікують себе з нами, ми для них – джерело натхнення. В нас менше ресурсів, ніж в наших головних суперників, але ми здатні дати їм бій».

Поки Ель Чоло тренує Індіанців, Барселоні та Реалу не буде спокою. Тепер в Іспанії існує справжня третя сила, в грудях якої б’ється серце чемпіона, яке ніколи не можна недооцінювати.

Володимир Войтюк, Sport Arena