Навіть найбільш самовпевнені люди не можуть зробити вибір без чисел. Вони зазвичай додають до непотрібності слів трохи математичної точності. З математиками не сперечаються, адже вони настільки розумні, що уміють ділити без калькулятора.

Проте числа не завжди все вирішують. Навпаки, іноді вони вводять в оману.

Найбільш розповсюдженим обманом варто називати вік. Для державних органів влади вік дуже важливий. Він вирішує, коли тобі треба йти в школу, народжувати дітей, купувати алкоголь чи старіти для пенсії. Логічно було б, щоб це визначалось розумовими здібностями та іншими більш природніми компонентами, ніж фізичний вік.

Футболісти від цих обмежень страждають ледь не більш за всіх. В 19 років вони ще занадто молоді, бо їм «лише 19», а після 30-ти різко старіють та не можуть показувати своїх найкращих якостей. Система зробила так, що відношення до всіх – немов до одного. Індивідуальний підхід для кожного – це вже подається наче якийсь виклик суспільству. Футболісти за 30 постійно говорять з повагою про тренерів, які не дивляться у паспорт. Та називають їх штучними випадками.

Андреса Іньєсту паспорт зробив старим. Але гра проти Чехії показала, що насправді його фізичний вік тільки підходить до ментального. Колись молодий Іньєста був не по роках розумний. Зазвичай у улюбленій манері 20-річного Андреса грають досвідчені футболісти, яким уже не вистачає швидкості та банальних сил. Але досвід допомагає їм передбачувати ситуації. Набута мудрість.

Іньєста завжди був з цією мудрістю. І тепер у своєму віці по паспорту він нарешті зрівнявся по віку, який відповідає його розумінню гри. Мудрість це ж ознака не тільки і навіть не стільки старих людей, скільки просто мудрих. Ніякий звичайний гравець з віком не вийде на рівень Іньєсти.

Розмови щодо старості Андреса були викликані не тільки його виглядом з вицвілим волоссям. З появою Неймара та Луїса Суареса Іньєста став менш помітною зіркою Барселони. Раніше він був другим після Ліонеля Мессі, а тепер з’явилися більш яскраві гравці. Сам же Іньєста ніколи не гнався за рекламними контрактами та можливістю бути у центрі уваги.

У теперішній збірній Іспанії ситуація трохи інша. Тут немає зірок на кшталт тріо форвардів Барселони, тому Іньєсті доводиться брати ініціативу на себе. З цим у нього ніколи не було проблем. Треба – значить треба.

… Здавалося ж нічого такого не сталося. Ну просто подача та просто удар головою Жерара Піке. Але детальний розбір цього епізоду говорить про те, наскільки вміло Іньєста продовжує користуватись своїм фірмовим умінням: приймати рішення. Він з дитинства у Барселоні, де навчають розумному футболу, в поняття якого не входять подачі до штрафного майданчика у виді навали.

Чехія дуже добре підготувалась до Іспанії. При стандартах, наприклад, більше гравців чатували перед штрафним майданчиком, ніж боролись на випадок подачі. Але тут Іньєста миттєво оцінив ситуацію. Безперечно, він бачив, що в атаці залишились обидва центрбеки та Аріц Адуріс. Треба було лише виконати цю навісну передачу. З рівнем майстерності Іньєсти це не завдання, найголовніше було швидко прийняти саме це рішення, а не відкотити назад партнеру, як того вимагає так звана футбольна філософія Барселони. Чехи побігли перекривати суперників перед штрафним. Іньєста цим скористався.

Увесь матч гра Іньєсти була уроком. Таке враження, що у нього, немов у комп’ютерній грі, просто стоїть налаштування віддати передачу партнеру, який перебуває у найкращій позиції. Інколи справді це може бути один із центральних захисників, а іноді – гравець на іншому фланзі. Керує усім завжди той, хто бачить можливості. Іньєста бачить їх аж занадто багато.

Те, що переможний гол забив Жерар Піке, стало головною історією матча. Все-таки його історія відносин з іспанським футболом та Іспанією взагалі дуже довга та не дуже приємна. Але навіть вболівальники іспанців не сумнівались, що без руки Іньєсти у випадку перемоги не обійдеться.

Якщо Піке – гравець, якого усі ненавидять, то Андреса Іньєсту, навпаки, тільки люблять. І тепер будуть любити ще більше.