Our Brand Is Crisis

У суботу бразильський півзахисник вийшов на заміну у матчі проти Ньюкасла і, спричинивши миттєвий ефект, перевернув хід матчу з ніг на голову. Рамірес був усюди: однієї миті він відбирав м’яч, іншої – виправдовував своє прізвисько “кенієць” фланговим спринтом, а відтак виявляв свою гіперактивність на кожній можливій ділянці поля. Саме його могутній постріл з солідної дистанції став єдиною причиною, чому врешті Челсі вдалося вивезти з Сейнт-Джеймс Парк нічию. Такого Раміреса вболівальники Синіх не бачили вже дуже давно.

Правда в тім, що гравець, який, прийнявши на Камп Ноу видатну передачу Френка Лампарда, забив один із найважливіших голів в історії клубу, залишається на Стамфорд Бридж енігмою навіть після п’яти років у західному Лондоні. Володіючи вражаючим фізичним і тактичним потенціалом, Рамірес досі не визначився зі своєю найкращою позицією на полі і в свої 28 років продовжує перебувати в пошуку. Шалена працездатність і не менш божевільна швидкість роблять бразильця вельми гнучким виконавцем, проте брак стабільності не дозволяє йому закріпити за собою ані позицію в центрі поля, на якій він у найкращій формі може скидатися на сучасного динамічного півзахисника, ані місце на правому фланзі атаки.

Прихильникам Челсі пояснювати нічого не доведеться: якщо стартовий протокол команди висуває праворуч в півзахисті Раміреса, це означає, що сьогодні команда зіграє обережніше, спробуючи підловити суперника на контратаках. Інколи це рішення себе виправдовує, та набагато частіше навіть вдалі матчі бразильця на цій позиції наштовхують на роздуми про те, що таким чином його потенціал не використовується на повну. Він неодмінно зразково виконує те, що Ґарі Невілл називає роллю флангового штифта, тобто виконавця, що відповідає за вертикальний рух краєм поля, однак якомога більш красномовно про роль Раміреса в побудовах Жозе Моурінью може розповісти досвід минулого сезону.

Частково через серію пошкоджень, а частково і через суто об’єктивні причини сьомий номер втратив місце в стартовому складі майбутнього чемпіона Англії – коли правий фланг оборони надійно захищав Іванович, а працьовитий Вілліан мінімізував ризики і максимізував загрозу, Раміресу не знаходилось місця на полі. Розповідаючи про те, що стартова одинадцятка Синіх, яку зараз назвуть всі, хто стежив за минулим сезоном Прем’єр-ліги, переконала його ще на старті сезону і не дала змоги просунути інших гравців, серед останніх Моурінью мав на увазі і Раміреса. Відповідаючи всім уявленням “Особливого” про ідеального футболіста, – працьовитість, гнучкість, тактична грамотність, – колишній футболіст Крузейро досі не зміг його переконати.

Перший офіційний матч у цьому сезоні, втім, Рамірес розпочав у стартовому складі. Зустріч із Арсеналом із трофеєм Community Shield на кону стала тим випадком, коли поява сьомого номера в протоколі, здавалося, миттєво просигналізувала про план Моурінью на гру. Насправді ж до 54 хвилини ігрового часу він встиг зіграти одразу на кількох позиціях у півзахисті – і жодна з них не нагадувала традиційний варіант побудови Челсі з Раміресом на полі. Понад те, в одному з епізодів він втратив чудову можливість забити гол – реакція Моурінью, який одразу ж показав підлеглому, як варто замикати головою флангові подачі, була більш ніж красномовною. Бразилець провалив зустріч за всіма можливими показниками і не з’явився у першому матчі чемпіонів в новому сезоні Прем’єр-ліги, а наступного тижня став одним із найбільших розчарувань у виїзді лондонської команди на Істлендс – більше, ніж Рамірес у розгромі від Манчестер Сіті міг розчарувати лише його партнер за правим флангом Іванович. У наступних кількох матчах поза заявкою, проте, опинився лише Рамірес.

Вихід на поле на Сейнт-Джеймс Парк можна було вважати його поверненням. Довіривши “кенійцеві” місце на полі, Моурінью зробив ставку на його динамізм, пасивна ж гра Ньюкасла, який за рахунку 2:0 на свою користь почав сідати значно глибше, відкрила для нього вкрай важливий вільний простір. Та значно більше значення, ніж тактичний аспект, у цьому випадку мало те налаштування, з яким Рамірес вийшов на поле. Те, що він був готовий на все, подиву не викликало – вразило радше те, що у нього все виходило. Певна річ, за винятком моменту на останній хвилині зустрічі, коли його удар після стандарту вдалося заблокувати голкіперу. Та визнати повинен навіть Рамірес – у суботу Челсі не заслужив на перемогу.

А от на вихід в основі в наступному матчі бразилець награв. Обговорювати кадрові рішення менеджера лондонської команди, який прийняв рішення летіти до Португалії без Лоїка Ремі та Радамеля Фалькао і залишив поза стартовим складом Едена Азара і Неманью Матича, можна дуже довго, але поява Раміреса в основі вчора нікого не здивувала. Інша справа, що, вдало проявивши на вихідних себе в центрі поля, не обмежуючи себе визначеною ділянкою поля, на гру з Порту він з’явився на правому фланзі півзахисту. Як і в матчі проти Манчестер Сіті, коли основну порцію критики на себе прийняв Іванович, повинен розділити її в епізоді з першим голом господарів Драгау і Рамірес, який спершу не підстрахував партнера на фланзі, а потім вкрай пасивно реагував на добивання Андре Андре. Провина ж півзахисника в епізоді з другим м’ячем португальців є очевидною – реакція Моурінью сказала про помилку бразильця все. “Найпростіше у футболі – робота при захисних стандартних положеннях, – розповів менеджер Челсі після матчу. – Під час другого гола ми ніби завмерли”. Рамірес залишив поле за двадцять хвилин після того, як втратив співвітчизника Майкона після подачі з кутового.

І в цьому чергуванні гідних виступів з абсолютно провальними – не лише сам Рамірес, а й увесь Челсі на старті сезону. Проваливши перший відтинок чемпіонату, команда Моурінью знайшла в собі приховані ресурси для того, щоб перемогти Арсенал, і, здавалося, зможе використати цей успіх для того, щоб побудувати на ньому повернення в чемпіонську гонку. Однак жалюгідний виступ у першому таймі проти Ньюкасла і поразка на Драгау повернули вболівальників Синіх із небес на землю. Приблизно так само, як особисті прихильники Раміреса почували себе вчора після Сейнт-Джеймс Парк.

Найбільше ж у цій ситуації західний Лондон може турбувати те, що вперше за тривалий час Жозе Моурінью не скидається на людину, яка тримає все під контролем. Поразка у матчі проти команди, яка зробила його менеджером європейського значення, не могла бути ще більш символічною, але не менш промовисто, ніж учорашній виступ Челсі, про ситуацію в команді розповіла передматчева прес-конференція “Особливого”. Налаштований Жозе був більш ніж рішучо: поки Челсі зберігає шанси на трофеї в цьому сезоні, він буде змушений довіряти досвідченим виконавцям, однак у той момент, коли сезон може виявитися “закритим”, португалець, за власним визнанням, не матиме іншого вибору, як довіритися молодим футболістам. Украй цікавий учора, ще більше інтригує вибір стартового складу Моурінью на матч проти Саутгемптона. Зрозуміло, втім, що, якщо вчорашній матч проти Порту нам щось і розповів, так це те, що криза Челсі має всі шанси затягнутися на тривалий період. Для Динамо, що готується провести з англійцями два спарені матчі, це хороший сигнал.

Sport Arena