Ув українських футбольних передачах, на відміну від їхніх європейських аналогів, не так вже й часто можна наткнутися на експертну дискусію – куди частіше у нас відбувається певна конфронтація між ведучим та одним зі знавців. Як правило, обоє спеціалістів знаходять якусь спільну позицію і відстоюють її на противагу думці ведучого, або існує ще другий варіант, при якому глядачі чують точку зору лише одного експерта – тоді як інший в цей час мовчить. Особняком у подібних ситуаціях, звісно, стоїть Віктор Леоненко, котрий може собі дозволити сказати що завгодно, коли завгодно і до кого завгодно – все ж колишній нападник Динамо робить шоу і збирає рейтинги.
Тим не менш, існують й інші виключення з правил, наприклад: учора під час передматчевої експертної студії Головна Команда каменем спотикання між Вадимом Євтушенком та Євгеном Левченко стала слабка гра збірної України при стандартних положеннях. Вадим Анатолійович настоював на тому, що мінімум небезпеки після кутових ударів і розіграшів штрафних – це наслідок української футбольної ментальності, тоді як більш ніж на двадцять років молодший за нього Левченко стверджував, що у сучасному футболі практично відсутнє поняття «ментальності», якщо ми говоримо про розіграші стандартів, такі моменти регулюються і награються на тренуваннях.
Опісля декількох хвилин жвавої та аргументованої дискусії, розмова перейшла на іншу тему, і у наших експертів був лише один момент, коли вони могли повернутися до проблеми стандартних положень. Під час прямого включення зі Скоп’є тренер української збірної Олександр Заваров однією з основних переваг суперника назвав небезпечну гру під час стандартів, сформулювавши це тим, що Македонія, як і усі колишні югославські країни, має хорошу традицію гри на другому поверсі, тож основних неприємностей варто остерігатися саме під час розіграшу кутових або штрафних. Таким чином, Заваров висловив думку набагато ближчу до висловлювань Євтушенка, проте жоден з експертів не надав цьому особливої уваги – куди більше всіх цікавив стан здоров’я Дениса Гармаша або пусті трибуни стадіону в Скоп’є.
Повернутися до теми моментів після розіграшу кутових експертів повинна була змусити сама гра: збірна України заробила рекордні у цьому відбірковому циклі тринадцять корнерів біля воріт суперника, проте жоден з них підопічні Михайла Фоменка не змогли перетворити у якийсь більш-менш небезпечний момент.
Загальновідомий факт: якщо у твоєї команди не йде гра, то ледь не єдиний аргумент, на який варто розраховувати – стандарти. Впродовж останніх років все більше й більше уваги клуби будь-якого рівня приділяють награванню різноманітних комбінацій при кутових чи штрафних, адже вдалий розіграш стандарту практично гарантує небезпеку біля воріт суперника.
Якусь абсолютно протилежну позицію можна було спостерігати у виконанні господарів поля під час матчу у Скоп’є: македонці без жодної тіні сумніву виносили м’яч за межі поля при будь-якій ситуації, неначе розуміючи, що нічого толкового їхні суперники не створять. І навряд представники Балканського півострова під час подібних дій керувались думкою, що українці ментально слабко грають при кутових. Набагато певнішою є теза, що ЛюбінкоДруловіч розібрав на теоретичних заняттях гру свого суперника і вказав підопічним на невміння України користуватися кутовими ударами.
Як показала гра, македонці були праві. Все, що змогли витягнути підопічні Фоменка від тринадцяти корнерів – слабкий і неточний удар Руслана Ротаня після якогось рикошету, а також загострення від Андрія Ярмоленка, коли м’яч несподівано долетів до нього у центр штрафного майданчику. Більшість подач з обох флангів були акцентовані в нікуди, тож м’яч спокійно переходив до господарів поля і якби проти України вчора грав більш кваліфікований суперник, синьо-жовті навряд обмежились би однією небезпечною контратакою після невдалих розіграшів кутових.
У цьому відборі підопічні Михайла Фоменка забили чотирнадцять голів і подали (увага!) п’ятдесят вісім корнерів, проте жодного взаємозв’язку у цих цифрах немає – ні разу м’яч не опинявся у сітці воріт суперника українців після кутових.
Очевидно, що тренерський штаб синьо-жовтих не відпрацьовує і не награє комбінацій після подач з кута поля. І це незважаючи на наявність у складі збірної таких високих гравців, як Хачеріді, Ярмоленко, Селезньов, Сидорчук, а також на присутність Коноплянки та Ротаня, які з легкістю можуть якісно виконати корнер.
Єдиний момент, який змінився за дев’ять турів кваліфікації під час розіграшу кутових – розташування підопічних Фоменка у штрафному майданчику. Якщо спершу українці грали зонально, розбігаючись під час подачі з кута поля, то ближче до кінця відбіркового раунду синьо-жовті почали розміщатися здебільшого окремо один від одного, в надії на висококласну передачу і свою індивідуальну майстерність. Таким чином, стає цілком зрозумілим той факт, що ніяких домашніх заготовок при корнерах у збірної України немає.
Для команди, що декларує своє бажання виходу у фінальну частину чемпіонату Європи і (що куди важливіше) не вміє грамотно долати масовану оборону – це дикість. На даний момент, для українців – це радше норма.
І насамкінець: розбір гри синьо-жовтих у післяматчевій студії Головної Команди тривав близько сорока хвилин. За весь цей час про тринадцять кутових було згадано лиш двічі – у контексті жовтої карточки Хачеріді і відсутності жодного гольового моменту після них. А, тим часом, збірна Білорусі у паралельному матчі обіграла Словаччину завдяки забитому м’ячу після подачі з кута поля. Навряд у наших північних сусідів кардинально інша «футбольна ментальність», чи не так?
Олексій Мандзій, Sport Arena
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться