У Кубок УЄФА – із групи смерті
У сезоні 2004/05 обидва наші гранди потерпіли крах у Лізі чемпіонів. Кияни випередили Рому, однак пропустили вперед Реал і Байєр, а от Шахтар, обігнавши Селтік, пропустив у наступний етап Мілан та Барселону. На той час єврокубкова весна з третього місця в групі ЛЧ означала участь в Кубку УЄФА. Де традиційно наші великі очікування наражалися на серйозних опонентів.
Утім, цього разу були сподівання на потрійний успіх. Дніпрянам випав сербський Партизан, динамівцям – іспанський Вільярреал, а от Шахтареві випадало зустрітися з німецьким Шальке. Усі суперники – по-своєму складні, по-своєму цікаві, але жоден із них – не із числа заздалегідь непрохідних.
Хто ж трапився Гірникам після Барси та Мілану? Тодішній Шальке був у дуже непоганій формі. У Кубку УЄФА команда пройшла груповий етап, набравши по сім очок із Фейєнордом та Базелем, що дозволило опередити Ференцварош і Хартс та вийти в 1/32 фіналу. На внутрішній арені колектив під керівництвом Ральфа Ранґніка вів запеклу боротьбу з Баварією за лідерство. Напередодні першого матчу з донецькими Гірниками Шальке вдалося зрівнятися з мюнхенцями. Баварія зазнала прикрої поразки від Армінії в Білефельді, а ось кобальтові розгромили Вольфсбурґ (3:0) й набрали 41 очко – стільки ж було й у підопічних Фелікса Маґата.
А що Шахтар? У перший повний сезон Мірчі Луческу «гірники» лідирували в таблиці після осінньої частини, опереджаючи Динамо на одне очко. Взимку 2005 року донеччани поповнилися трьома бразильцями – захисником Іваном, а також півзахисниками Жадсоном та Елано. Преса активно запевняла, що, окрім Івана та Жадсона, із Атлетико Паранаенсе може прибути й іще один гравець – центрхав Фернандіньо. Ми тоді ще не дуже знали це ім’я…
А вас, Айлтоне, попросимо лишитися…
Утім, жоден із перелічених бразильців не вийшов у стартовому складі донеччан. Також на лаві запасних лишилися Бєлик з Воробеєм, котрі поступилися місцем у основі легіонерам – Брандао з Агаховою. А ось румун Марика так і не встиг відновитися до протистояння з ґельзенкірхенцями (також не повністю здоровим був і його земляк Стойкан – утім, на той час вже було очевидно, що при Срні йому важко замахнутися на місце в основі). Незвичною, як для нинішнього нашого уявлення, виглядала й пара центрбеків Хюбшман-Левандовськи.
До речі, захист викликав нарікання уже в дебюті, адже гостям вдалося реалізувати уже чи не перший свій сприятливий шанс. Звичайна втрата в центрі поля (потроєному – адже Тимощук та Дуляй отримували підтримку у вигляді додаткового гравця, коли Матузалем чи Вукич ситуативно опускалися нижче) призвела до великих неприємностей. Грузин Кобіашвілі з лівого краю направив м’яча вперед, данець Санд скинув ще далі, на Айлтона, і бразилець сильним ударом з меж карного майданчика надав таку бажану перевагу німецькому клубу – 0:1. Невимовно радів автор гола – він бував уже тут, у Донецьку, коли Вердер грав із Металургом. Але, хоча бременці забили 10 м’ячів у ворота нерадивого клубу №2, Айлтон тоді «відмовчався». І у підсумку через кілька років на заході кар’єри пограв трішки й у Металурзі… Але то так, ліричний відступ.
На той же час все було дуже погано для донецьких Гірників. З восьмої хвилини опинитися в ролі наздоганяючи на своєму полі перед матчем-відповіддю – задоволення сумнівне. «Уміємо ж створити собі проблеми», – напевно подумали тоді численні вітчизняні вболівальники. Але, на щастя, прикрий ранній гол не зламав Шахтар. Уже через кілька хвилин про себе нагадав Брандао. Прийнявши м’яча метрах у 18-ти, він відразу ж пробив під поперечину, але досвідчений голкіпер гостей Рост в високому стрибку парирував удар. Ще хвилин п’ять – і знову протистояння цієї пари. На довгу діагональну передачу Срни Брандао відреагував вдало і з метрів десяти розстрілював ворота, але голкіпер зреагував, ногою відбивши потенційно гольовий м’яч.
За належної реалізації можна було б уже не лише відігратися, але й вести в рахунку. Утім, цифри на табло лишалися невтішними, і коли гра трішки заспокоїлася, уже гості могли забивати ще, але Лаштувка підстрахував захисників, нівелювавши своєчасним виходом можливий іще один удар Айлтона. І все ж Гірники були набагато гострішими, і ось уже Агахова перевірив надійність Роста. І знову воротар виявився на висоті.
У перерві Луческу пожертвував руйнівником Дуляєм на користь дебютанта Елано, а затим випустив у гру і ще одного новачка – Жадсона. Вони трішки оживили гру, але недостатньо, щоб її переламати. Нігерієць Агахова у ці хвилини втратив, щонайменше, дві вірні можливості забити. І його, й напарника по атаці доводилося згадувати «незлим тихим словом», коли вони дуже несвоєчасно вступали в офсайд (а це трапилося аж 5 разів за матч – при жодній подібній похибці у суперників).
Але останні хвилини, будемо відвертими, зіграли за Шахтар. Той же Айлтон все міг вирішувати ще в Донецьку, але, опинившись на вбивчій позиції, зіграв невдало, першим ударом поступившись Лаштувці, а незграбним добиванням влучивши у поперечину. Момент був не просто забивним – «обов’язково забивним»! І очевидна невдача гостей як ніби надихнула господарів. І ось уже після скидки Агахови на передовій опинився Елано. Прямо перед воротами, але під тиском суперників Блумер лише несильно ковирнув замість акцентованого удару, і Рост накрив м’яча без проблем.
Але Шахтар уже відчув слабину й добився свого. Взявши суперника в облогу, «гірники» терпляче повертали м’яча вперед після кожної спроби атаки. І одне з таких закидань спрацювало. Навіс Жадсона на дальній штанзі замкнув Брандао – 1:1. Це було за якихось хвилин чотири до завершення основної 90-хвилинки. Справжнє врятування, і поїздка в Німеччину стала виглядати веселішою.
1/32 фіналу Кубка УЄФА. Перший матч. 16 лютого 2005 р. Донецьк. РСК Олімпійський. 23 000 глядачів
Шахтар (Донецьк) – Шальке (Ґельзенкірхен) 1:1
Голи: Брандао, 86 – Айлтон, 7
Шахтар: Лаштувка, Срна, Хюбшман, Левандовськи, Рац, Тимощук, Дуляй (Елано, 46), Матузалем, Вукич (Жадсон, 74), Агахова, Брандао. Запасні: Шутков, Іван, Беркеуан, Воробей, Бєлик. Тренер: Мірча Луческу
Шальке: Рост, Оуде-Кампуйс, Вальдох, Родріґес, Крстаїч, Поульсен, Вермант, Алтинтоп (Асамоа, 73), Кобіашвілі, Санд (Ханке, 81), Айлтон. Запасні: Хаймерот, Делура, Ламотте, Пандер, Хоогланд. Тренер: Ральф Ранґнік
Суддя: Бернтсен (Норвегія)
Аґа-гол як гідна відповідь
На матч-відповідь Шахтар виставив рівно той же склад, а ось Ранґнік вніс дві досить суттєві зміни. По-перше, поляка Вальдоха в стартовому складі замінив Пандер (він вийшов зліва, а в центр змістився Крстаїч). По-друге, афро-німець Асамоа потіснив зі складу Алтинтопа, загравши правого інсайда. По-третє, з’явився добротний атакувальний хав Лінкольн. Звісно, 50-тисячна публіка на суперсучасному ґельзенкірхенському стадіоні очікувала швидкого «виносу тіла». Тим більше, Шальке у чемпіонаті продовжував розділяти з Баварією перше місце (виїзд у Менхенґладбах завершився впевненою перемогою над місцевою Борусією з хет-триком Айлтона).
Але Шахтар витримав спроби стартового тиску й сам показав зуби. Довга передача Левандовського дозволила Брандао опинитися прямо перед воротарем, і його удар з лівої ноги був убивчим – лише реакція Роста виручила господарів. Якщо вважати, що це був «перший дзвіночок», то ґельзенкірхенці до нього явно не прислухалися. Шальке продовжив неспішно атакувати, і саме з одного зі штрафних господарів почалася їхня велика біда. Лаштувка виніс м’яч на Раца, той заробив аут на лівому фланзі й розіграв його з Агаховою. Здавалося, господарі відбилися – але невдалий пас Поульсена не менш невдало прийняв Асамоа. Тимощук, Вукич та Матузалем втрьох накинулися на німецького ганця. Пішла довга передача на Агахову, котрий увірвався до карного майданчика з лівого краю й майстерним низовим ударом продірявив дальній кут – 0:1.
Це було настільки несподівано, що АуфШальке затих.
Але ненадовго.
Розлючена Кобальтова армія пішла на штурм воріт Лаштувки. Треба визнати, далеко не завжди чех грав бездоганно. В одному з моментів м’яч, до якого він не зумів належним чином дістатися, опинився у Айлтона. Бразилець, безсумнівно, бачив уже п’ятий свій гол за три останні зустрічі, але Хюбшман врятував Шахтар, перекривши шлях м’ячеві буквально на лінії воріт. На перерву донеччани йшли зі сум’яттям почуттів – так, вони вели в рахунку, але при цьому суперник розійшовся не на жарт.
Додамо, що досить непоганий матч проводив плеймейкер Шальке Лінкольн. Неодноразово він допікав Лаштувці небезпечними подачами з гри та зі стандартів, але чех у більшості випадків грав упевнено й надійно. На початку другого тайму Лінкольн, щонайменше, тричі доставляв м’яч до воріт «гірників». А ще в кількох випадках то Айлтон, то Санд заледве не чіплялися за матч у штрафному майданчику, утім, Левандовськи та Хюбшман грали на випередження.
Попереду у Шальке все виходило, і це десь навіть додало господарям самовпевненості. В одному з моментів ризикований прямолінійний пас Поульсена на Санда перехопив Рац. Тимощук, стартувавши з глибини поля, розігрався з Агаховою і несподівано вирвався один на один з Ростом. Ех, грав же Толя колись нападника!.. Але цього разу його низовий удар був прочитаний і нівельований надійним кіпером німців.
Забий Шахтар вдруге – в руках у донеччан була б уже комфортна упевненість. Утім, і матч-відповідь подарував нам дуже нервову кінцівку. Айлтон, Лінкольн, Санд, Ханке тиснули на легіонеризовану оборону українців, котра, на щастя, вистояла. Моментами було справді загрозливо, але навіть панічне відбивання у виконанні гостей виявлялося вдалим. Та й «гірники», до речі, могли виривати ще один гол – і Воробей, і Елано.
За всіма законами жанру, на останній кутовий до воріт Лаштувки вирушив навіть його колега за амплуа Рост. Але фінальний свисток застав Шальке у марних спробах відігратися. Прикра домашня поразка вибила «нуль-четвертих» з єврокубків, а Шахтар пройшов у 1/16 фіналу. Щоб прикро поступитися голландському АЗ із Ко Адріаансе на чолі (треба ж – він, транзитом через Порту, також скоро опиниться у Донецьку, у тому ж таки Металурзі).
1/32 фіналу Кубка УЄФА. Повторний матч. 24 лютого 2005 р. Ґельзенкірхен. АуфШальке. 51 179 глядачів
Шальке (Ґельзенкірхен) – Шахтар (Донецьк) 0:1
Гол: Агахова, 22
Шальке: Рост, Оуде-Кампуйс (Алтинтоп, 75), Родріґес, Крстаїч, Пандер, Поульсен (Вермант, 63), Лінкольн, Кобіашвілі, Асамоа, Санд (Ханке, 70), Айлтон. Запасні: Хаймерот, Делура, Вальдох, Хоогланд. Тренер: Ральф Ранґнік
Шахтар: Лаштувка, Срна, Хюбшман, Левандовськи, Рац, Тимощук, Дуляй (Батиста, 55), Матузалем, Вукич (Елано, 62), Агахова (Воробей, 77), Брандао. Запасні: Шутков, Беркеуан, Жадсон, Стойкан. Тренер: Мірча Луческу
Суддя: Гриняк (Словаччина)
* * *
…Через майже одинадцять років ці матчі пригадуються із задоволенням – так, «валідольні». Дійсно, не найбільш красиві. Справді, далеко не найбільш звитяжницькі. Але – приємні. Вольові. З оптимістичним завершенням. Шахтар переживе «справу Матузалема», тріумф у тому-таки Кубку УЄФА, відкриття нового стадіону не згірш АуфШальке й вимушену «еміграцію». У сезоні 2004/05 донецький клуб здобуде перше під керівництвом Мірчі Луческу чемпіонство. А ось Шальке фінішує другим у Бундеслізі того року з 14-очковим відставанням від Баварії, програвши мюнхенцям і кубок. За наступне десятиліття ґельзенкірхенці лише двічі задовольняться званням віце-чемпіонів. А Тимощук, до слова, уже у складі Баварії пізніше виграватиме у Шальке.
Подивитися матчі 2005 року між цими суперниками було не лише цікаво, а й корисно. Приємно інколи зі сторони оцінити швидкість власного прогресу, чи не так, донецькі Гірники?
Артур Валерко, Sport Arena
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться