Маркович: «Мета Нимме Калью – чемпіонство Естонії та єврокубки»

22-річний правий захисник Андрій Маркович минулий 2017 рік розділив на дві частини: спершу Карпати віддали його в оренду вищоліговому білоруському Нафтану, затим – першоліговим землякам, винниківському Руху. Проведений час футболіст використав продуктивно, набравшись досвіду та ігрової практики. А цьогоріч поставив на «ріпіт» – пішов уже в третю оренду за час карпатівського контракту, підписавши річну орендну угоду з естонським клубом Нимме Калью.

Ми запитали в Андрія про цілі його естонського відрізку кар’єри та перспективи у клубі, який регулярно бореться за медалі та єврокубки. Маркович розповів про балтійську країну, великі завдання свого нового клубу та свої сподівання від цього переходу.

– Андрію, як прийняла Естонія?

– Досить гостинно. Перші враження – позитивні. Подобається, що живу в столиці. Таллінн навіть на перший погляд – дуже гарне місто, однак одноклубники запевняють мене, що воно таке ж красиве, як наш рідний Львів. Обіцяють при нагоді екскурсію, щоб я міг у цьому переконатися, адже у Старому місті ще не мав часу прогулятися.

– А в ігровому плані знайомство відбулося?

– Звісно. Я тут перебуваю вже біля двох тижнів, мав змогу побувати на зборах команди і взяти участь в кількох спарингах. Проблем зі спілкуванням немає – колектив дружний, швидко знайшли спільну мову. Радує, що є гарний контакт із тренерським штабом. Словом, час, який провів у Нимме Калью, постарався використати продуктивно.

– Ваш перехід у склад естонського гранда виявився досить стрімким. Самі цього очікували?

– Ні. Після завершення оренди у Винниках повернувся в Карпати. Зважаючи на те, що на моїй основній позиції правого оборонця там велика конкуренція, почав роздумувати про ще одну оренду. Розглядав різні варіанти, а тут якраз агент Андрій Зелінський запропонував мені Нимме Калью. Я почав вивчати, що це за команда – побачив, що вона регулярно бореться за медалі, має значний єврокубковий стаж. Те, що розповів Андрій, мене зацікавило, та й стосовно запропонованих умов ми з ним зуміли знайти з клубом спільну мову.

– Ваш дебют у Нимме Калью відклався – і, наскільки розумію, через форс-мажор?

– Так, в Естонії склалася холодна погода. Багато снігу. Через це в країні перенесли стартовий тур – зокрема, й наш матч проти Курессааре. А так – я готовий і, наскільки знаю, заявлений уже на турнір. У неділю нам приймати Вапрус.

– Які враження справляє Нимме Калью в ігровому плані?

– Поки що ознайомлююся. Наш головний тренер Францев веде тренувальний процес в європейському стилі, який мені подобається. Мені здається, команда формується досить цікавою. До речі, окрім мене, у команді є ще легіонери з Італії, Франції, Африки.

– Серед них – і ваші конкуренти?

– Італієць – центральний захисник, інші – в півзахисті, атаці. Я ж награюся на свою улюблену позицію – правого захисника.

– Нимме Калью – регулярний медаліст естонського чемпіонату останніх років. Планку опускати не мають наміру?

– Президент сказав – боротися за чемпіонство. Нимме Калью обов’язково боротиметься за найвищі місця, адже медалі й титул дозволяють взяти участь у єврокубках, що є окрасою року для клубу й солідним поповненням бюджету.

– Колись давно ваш новий клуб грав у Лізі Європи проти Дніпра. Після вашого переходу вони пригадували те протистояння?

– Так, чув від них, що були такі матчі. Сам також пригадую, що дніпряни перетиналися із цим клубом.

– Українського сліду вам не бракуватиме – Андрій Ткачук та Роман Дебелко паралельним курсом також перебралися в Естонію й стануть вашими конкурентами у складі Левадії…

– О, для мене це було велике здивування! Я вже був у розташуванні Нимме Калью, коли в інтернеті побачив, що хлопці з Левадією на турецьких зборах. Зустрілися, трішки поспілкувалися – це був приємний сюрприз. Разом у Львові перетиналися, а тепер в Естонії – світ насправді тісний.

– Випадково, не по сусідству житимете у Таллінні?

– Не зовсім, але перетинатися будемо обов’язково. Наприклад, коли нещодавно хлопці з Левадією боролися за Суперкубок, я був на трибунах, поаплодував їм. Ткачук, до слова, вирішальний пенальті там забив. Привітав їх із прем’єрним трофеєм, жартували, що далі й за інші поборемося. Як мені пояснили, Нимме Калью та Левадія – основні конкуренти в боротьбі за чемпіонство 2018 року.

– Раніше на футбол країн Балтії наші поглядали згори вниз – клуби небагаті, на міжнародному рівні не дуже конкурентні, вболівальників обмаль, а ті, що є, активно в бік хокею та баскетболу поглядають. Нині нам ніби як уже самим доводиться відчувати, що таке – порожні трибуни. То є бодай якийсь інтерес до команд?

– Є, хоча, звісно, судити зможу вже по ходу сезону. Був на Суперкубку – вболівальників на трибунах небагато, але підтримували команди добре, є групки ультрас. Ці люди віддані своїм командам, хоча їх, звичайно, не стільки, скільки у нас бувало на матчах Прем’єр-ліги у довоєнні часи.

– Нимме Калью вважається одним із найкращих клубів Естонії. Відвідини клубного офісу, стадіону підтвердили такий статус?

– Безперечно. Я встиг побувати вже у клубі, поспілкуватися з людьми. Переконався, що тут належні умови і для тренування, і для відновлення. У клубу є необхідна інфраструктура. Знову ж таки, відчувається, що у своєму чемпіонаті його дуже шанують, тож я потрапив у команду, що буде боротися за найвищі місця.

– Раніше в чемпіонати Балтії їхали хіба наші нижчолігівці. Нині умови у тамтешніх клубах підрівнялися з українськими?

– Знову ж таки, дивлячись із ким порівнювати. У нас, напевно, є клуби, які за бюджетом дорівнюють всьому естонському чемпіонату. Але, разом із тим, є й ті, де людині важко заробити на життя. А в Естонії, принаймні, обіцяне виконують. Та й до того ж, наскільки доводилося чути, кілька клубів відповідають рівню й деяким нашим учасникам Прем’єр-ліги за своїм матеріальним положенням.

– Вам доводилося жити й грати в Україні та Білорусі. У порівнянні з цими країнами Естонія – справжня Європа?

– Так, я був вражений рівнем життя у цій країні. Чисте, гарне місто з європейською інфраструктурою. Хороші транспортні розв’язки. Безкоштовний громадський транспорт для містян (а в перспективі, кажуть, і для гостей Таллінна). Все зручно, продумано та зроблено для людей.

– Що означає естонською назва Нимме Калью?

– Нимме – це назва історичного району міста Таллінн, а Калью – скеля над морем.

– Гаразд, від справ естонських – до суто ваших. Піврічну оренду з Рухом не мали бажання продовжувати?

– Хоча я деяку частину сезону пропустив через травму, але загалом отримав ігрову практику і досвід. Тому наприкінці року ми потиснули одне одному руки й розсталися – це було спільне бажання, надалі я отримав пропозицію від Нимме Калью, тому не шкодую про це.

– По ходу сезону вам довелося попрацювати із Володимиром Мазяром – одним із найуспішніших, але й одним із найжорсткіших тренерів ПФЛ. Враження?

– Щодо цілісного враження я вам не можу сказати, бо з Володимиром Івановичем через травму пропрацював не так і багато – по суті, травма, відновлення і ще місяць. Нормально відпрацювали. Бувало й хороше, й погане по ходу сезону – таке футбольне життя. Але це також досвід.

– Президент ФК Рух – також один із найоригінальніших в українському футболі: колишній футболіст, дружина-співачка, серед гостей – VIP’и від Мирона Маркевича до гравців Шахтаря, гру споглядає із відкритої площадки ресторану… Григорій Козловський чим вам запам’ятався?

– Все робить для команди, завжди готовий підтримати. Може спуститися в роздягальню, поспілкуватися з гравцями й тренерами. Знаходить можливості футболістів заохотити. Видно, що людина «горить» футболом.

– Вам довелося взяти участь в одному із найбільш дивних матчів сезону. Це коли після голу одеської Перлини ваш домашній матч було перервано, пішли сварки і ледве дограли…

– Пригадую цей поєдинок, звичайно. Ну, маю сказати, що вони неправі були. Забили, хоча за всіма правилами фейр-плей, повинні були віддавати нам м’яч. Це й обурило нашу команду. Так, трапляється, що неписані правила порушуються, але ж не настільки! Але радий, що нас підтримали і президент, і головний тренер. І суперники в підсумку зрозуміли ситуацію, тож обійшлося без скандалу. Принаймні, дограли…

– Взимку, після Руху, ви ж перебували в розташуванні Карпат. Залишитися в клубі, з яким вас зв’язує контракт, не було змоги?

– Наскільки я зрозумів, на моїй позиції у них все укомплектовано, тож я не бачив сенсу залишатися. Якщо моя позиція «закрита», то я й не особливо розглядав варіант залишатися, щоб бути в запасі. Переговорив з тренерами і керівництвом – і в підсумку пішов в оренду.

– Відразу уточнення: говорили з Бойчишиним, Друді чи Смалійчуком?

– Мали можливість поспілкуватися з усіма. Деякі питання з одним вирішувалися, деякі – з іншими.

– До «Лос-Карпатос» ставлення в Україні досить різне. А ваше?

– Клуб оновився, є «свіжі» імена. Намагаються зберегти прописку в Прем’єр-лізі. Якщо, дасть Бог, влітку це вдасться зробити, то Карпати продовжать розвиток і з наступного сезону можуть почати все з чистого листа. У всякому випадку, вони мають для цього всі можливості зараз.

– На який термін вас орендував Нимме Калью і чи передбачений варіант подальшого співробітництва?

– У мене оренда на рік, передбачена опція пролонгації ще на рік.

– Кожен футболіст, який вже пограв і чогось побачив у спорті, прагне до визначеності. А у вас – третя оренда за календарний рік. Не затягнувся цей процес?

– Може, й затягнувся. Але таке життя. Маю грати, доводити свій рівень. Завжди сподіваюся, що це буде остання оренда. І тут також вступаю в Нимме Калью й думаю про те, щоб проявити себе й здобути ту визначеність, про яку ви говорите.

– Гаразд, рік у Нимме Калью видається дуже насиченим, на кону – медалі й єврокубки. Яким підсумком особисто для себе будете задоволеним?

– Передовсім, хотілося б мати регулярну ігрову практику, закріпитися у команді й добре себе проявити. А якщо гратиму – то старатимуся робити все, якнайкраще, щоб допомогти Нимме Калью в вирішенні їхніх турнірних завдань. Надалі треба проявляти себе в Лізі Європи, врешті-решт, із балтійських чемпіонатів люди їдуть в західноєвропейські чемпіонати, повертаються додому з більшим досвідом…