Вільярреал — Ліверпуль 1:0. Як це було?
Для Ліверпуля Юрґена Клоппа сьогоднішній виїзд до Іспанії повинен був стати справжнім знайомством із Лігою Європи. Заключні матчі команди на груповому етапі другого за престижністю континентального змагання не пригадає зараз, певно, і сам німецький фахівець, просування ж по стадії плей-оф для представників англійської Прем’єр-ліги дивним чином складалося без традиційних принад турніру на кшталт виїздів до Східної Європи чи Азербайджану.
Відзначивши повернення Клоппа до Німеччини в протистоянні з Ауґзбурґом, з’ясувавши рахунки в принциповій дуелі з Манчестер Юнайтед і написавши історію у співавторстві з дортмундською Боруссією, перед півфінальним матчем проти Вільярреала Ліверпуль вже не мав того, що на телебаченні називають “надмотивацією”. “Великий клуб, що справляє враження маленького”, як представника Примери охарактеризував колумніст The Guardian Сід Лоу, скоріш за все, розпочне наступний сезон у Лізі чемпіонів, але багато в чому може вважатися типовим учасником Ліги Європи.
Власне, коли Клопп напередодні застерігав підлеглих від недооцінки суперника, він, схоже, мав на увазі насамперед утримання від сприйняття Вільярреала як провінційної команди. При цьому менеджер Ліверпуля розставляв цікавий акцент: пройти попередні раунди турніру, зазначав німець, його команді вдалося через те, що вона не заглядала далі наступного матчу – не дозволяла їй це робити принциповість минулих зустрічей в плей-оф. Отримавши ж у півфіналі менш відомого суперника, наставнику довелося застерігати колектив від того, щоб подумки опинитися на Санкт-Якоб Парк.
Певна річ, усі подібні розрахунки були б помилковими, оскільки у випадку з Вільярреалом мова йшла про четверту команду Іспанії та перевіреного континентальними турнірами бійця. Організований і збитий колектив, у цьому сезоні він не програв жодного домашнього матчу Ліги Європи. Понад те, оманливими можна назвати й останні результати команди в національному чемпіонаті – розгром від Реала навряд чи варто називати показовим, втрата ж очок у зустрічі з Сосьєдадом могла бути списаною на те, що баски зазвичай гідно виступають у матчах против серйозних суперників.
Перед сьогоднішнім матчем головний тренер Вільярреала Марселіно назвав Ліверпуль не просто серйозним, а “легендарним” суперником, відповідним виявився і рівень гри його команди. Створивши у загалом рівному протистоянні найкращі нагоди і першого, і другого тайму, “Жовта субмарина” вирвала загальну перемогу завдяки пізньому голу джокера Адріана Лопеса. Власне, коли востаннє іспанський нападник забивав у ворота англійської команди, його гол став переможним у двохматчевому європейському протистоянні з іншим представником АПЛ, Челсі (у півфіналі ЛЧ 2013/14). Наперед загадувати левантійцям не варто, але не менше, ніж підсумок першого протистояння їх повинно було потішити те, як до зустрічі підійшов Ліверпуль.
Отримавши після ушкодження Дівока Оріґі в дуелі з Дортмундом серйозні проблеми в лінії нападу, мерсісайдці вирішили зробити ставку на тактичне розшташування за схемою 4-3-3 і атакувальне тріо в особі Роберто Фірміно, Адама Лаллани та Філіпе Коутінью. Свого часу саме ця трійка допомагала Ліверпулю провести один із найкращих виступів сезону у грі з Манчестер Сіті, та при виборі тактики на гру тренерський штаб команди керувався не стільки цим. Навіть недовіра Крістіану Бентеке і перевтома травматичного Даніела Старріджа, схоже, вплинула на це рішення не так сильно, як те, що Ліверпуль ухвалив свідоме рішення зіграти від суперника. Уникнути недооцінки суперника Клопп вирішив завдяки суто тактичному трюку.
Річ у тім, що з останніх п’яти програних матчів у Прем’єр-лізі чотири рази Червоні поступалися командам, що застосовували тактичну схему 4-4-2 – той самий варіант, яким користується Вільярреал. У грудневій зустрічі з Вотфордом проти двох нападників Шершнів Клопп вирішив зіграти зі ставкою на те саме тріо бразильців, – Фірміно, Коутінью і асимільованого Лаллани, – і прогадав. Як і тоді, сьогодні рух, який забезпечували гравці групи атаки, не зміг допомогти розхитати компакні лінії суперника.
Вже на п’ятій хвилині Натаніель Клайн дозволив Лаллані виконати небезпечний простріл із правого флангу, на який після рикошету від суперника вийшов Джо Аллен – завершити атаку після виграного підхоплення півзахиснику, втім, не вдалося. Ще в одному з епізодів мерсісайдський бразилець скинув м’яч під удар Коутінью, котрий, як вже стало відомо до того моменту, вирішив провести нетипово слабкий для себе матч. До того, як у перерві десятий номер залишив поле для більш прямолінійного Джордона Айба, лінія атаки Ліверпуля встигла продемонструвати гідний оплесків момент: номінальний центрфорвард Фірміно відійшов несподівано глибоко на фланг і допоміг партнеру відібрати м’яч. Йшлося ж не лише про тиск на партенра, а й про допомогу партнерам.
Старання понад ефективність, чергова спроба підібрати ключ до замка, який не поспішає піддаватися.
Рішення Клоппа не залучати до матчу Старріджа, безсумнівно, викличе передчасну загибель не одного дерева, проте тривала історія невдач його Ліверпуля в матчах, що використовують схему з двома нападниками, наштовхує на припущення, що справа стосувалася не лише персоналій. Довіряючи більш гнучкому Фірміно завдання розтягувати ешелоновані оборонні лінії Вільярреала, Ліверпуль робив чіткий розрахунок, і ні Старрідж, ані Бентеке не могли допомогти команді в цьому краще за бразильця.
Власне, підтверджує це той факт, що, ймовірно, найкращий момент Ліверпуля в матчі, прийшов у заключні хвилини саме після того, як англійцям вдалося отримати вільний простріл на останній третині поля після контратаки. І якби одразу після сейву Сімона Міньйоле їм вдалося реалізувати момент після виходу на ворота Серхіо Асенхо Альберто Морено, підсумок матчу міг стати іншим. Урешті-решт же показовим виявився і гол, який пропустили підлеглі Клоппа – забитий після взаємодії двох нападників, Седріка Бакамбу та Адріана в штрафному майданчику гостей.
Перша поразка Ліверпуля в цьому сезоні Ліги Європи прийшлася на матч, який багато в чому став для команди знайомством із цим турніром. Тепер же, щоб отримати шанси на вихід до фіналу, підлеглі Клоппа мусять зробити висновки з попередніх помилок і знайти правильний підхід до проблеми, що переслідує їх уже давно – від грудневого матчу проти Лестера, ще одного адепта 4-4-2, якщо бути точним. Вільярреал же залюбки продовжить користуватися зручним ярликом аутсайдера.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться