Ліверпуль – Боруссія Д 4:3. Як це було?

Здобутий Ліверпулем у виїзному матчі проти Боруссії результат оцінювали по-різному. Вкрай важливий виїзний гол Дівока Оріґі на Вестфаленштадіоні, певна річ, давав команді Юрґена Клоппа надію на вихід у півфінал Ліги Європи. Ще більше повинна була потішити власне гра мерсісайдців, яку колишній півзахисник Червоних Стів Макманаман назвав “зразковим виступом у протистоянні з однією з найкращих команд Європи”. Інші аналітики не боялися заходити навіть далі, називаючи матч тижневої давнини у виконанні Ліверпуля найкращим виступом команди під керівництвом Клоппа. Власне кажучи, свідченням того, що колектив перебуває на правильному шляху.

Визнаючи, що матч у Дортмунді засвідчив помітний прогрес Ліверпуля, колумніст The Guardian Барні Роней, утім, надавав перевагу звертати увагу на те, що на перший матч протистояння суттєво вплинули його декорації. Атмосферу під час першого повернення Клоппа на рідний стадіон англійський журналіст порівнював із єднанням двох родин на весіллі – спільне виконання легендарної “You’ll Never Walk Alone”, оплески менеджеру гостей на рівні із домашньою командою і загальна дружня атмосфера багато в чому відсунули на тло власне футбольний матч, наскільки цікавим він урешті б не вийшов.

Підтримував цю точку зору й головний тренер Боруссії Томас Тухель, який заявив на післяматчевій прес-конференції про те, що його команда могла б діяти краще одразу за кількома критеріями, зокрема в тому, що стосувалося контролю за ходом гри і впевності в своїх силах. Пояснення Тухель мав тільки одне: на його підлеглих вплинуло хвилювання.

Та припущення про те, що сприятливий результат у виїзній зустрічі Ліверпулю вдалося забезпечити виключно через невпевнену гру Дортмунда, могло б прижитися тільки в самокритичній на межі закомплексованості англійській пресі. І матч на Анфілді це підтвердив максимально красномовно.

Найкращий гравець німецького матчу Мамаду Сахо допускає в межах кількох хвилин дві помилки, що виявляються результативними. Філіпе Коутінью нерозсудливо втрачає м’яч у фазі атаки і дозволяє таким чином супернику розгорнути блискавичну контратаку. Старанний та безжальний досі, Оріґі втрачає у першому таймі одразу кілька небезпечних нагод. Згодом кожен із цих сержантів Клоппа підшукає доречне вибачення, та це тільки підкреслить хибність індивідуального підходу у цьому випадку. Ліверпуль зробив ще один крок уперед – і зробив це як команда.

Виводивши свою команду на поле з усвідомленням того, що для проходу в наступний раунд його влаштує нульова нічия, Клопп відмовився від звичної схеми з трьома центральними півзахисниками, випустивши замість номінального опорника Джо Аллена гравця більш атакувального штибу Роберто Фірміно. Фактичний перехід Ліверпуля на схему 4-2-3-1 здивував Тухеля, і в передматчевому інтерв’ю англійському телебаченню він пожартував про те, що це рішення може спровокувати парад голів.

Принаймні перші кілька хвилин припущення наставника Боруссії не підтвердили. Сахо заблокував простріл Гонсало Кастро з лівого флангу, а П’єр-Емерік Обамеянг не влучив у площину воріт із розвороту, і Ліверпуль, здавалося, відбився від стартового натиску суперника. Вже на п’ятій хвилині, проте, втрата Коутінью відкрила Дортмунду коридор для контратаки, Сіндзі Кагава перевів м’яч на Кастро, а той знайшов перед воротами вільного Обамеянга. Сімон Міньйоле врятував господарів після удару габонця, але виявився безсильним після добивання Генріха Мхітаряна.

Ще одна втрата в атакувальній фазі, цього разу від Оріґі, дозволила завершити контрвипад результативним ударом уже самому Обамеянгу – в активну фазу вихід Боруссії перевела діагональна передача Марко Ройса, що оббіг Натаніеля Клайна, протиснув Емре Джана і відрізав після цього пасом Сахо. Вихід у півфінал Боруссія, здавалося, оформила за 10 хвилин.

По перерві Ліверпулю вдалося мінімізувати перевагу Дортмунда після того, як за кілька нереалізованих моментів у першому таймі вдалося виправитися Оріґі. У післяматчевому інтерв’ю Клопп не стане приховувати: випускаючи на заміну Джо Аллена та Даніела Старріджа, він не сподівався повернутися в гру, – до того часу його команда вже пропустила третій м’яч, – радше намагався зберегти комадний дух. Та, як прийнято говорити у метрів телевізійного цеху, решта подій вже стала історією.

Сп’янілий від щастя Клопп у післяматчевому інтерв’ю з труднощами підбирав слова, згадавши поміж іншим, що за дивною причиною він не відчуває праву руку. “Незабутньо”, – із впевненістю німець вимовляв лише це слово. На запитання про те, чи стежив він за паралельними матчами Ліги Європи, журналіст почув у відповідь прохання “не турбувати його з цим лайном”, та ще більш цікавою виявилась відповідь менеджера на запитання про те, чи починає він відчувати, що Ліверпуль набуває обрисів його команди.

“Послухайте, ми виходили на поле з чітким планом, але пропустили в дебюті два голи. Нам ще є над чим працювати”, – відрізав Клопп. І це, можливо, повинно лякати суперників Ліверпуля найбільше: такі результати і такі вечори його команда святкує вже зараз, коли розпочатий у жовтні проект перебуває на початковому етапі.

Залишаючи минулого року Дортмунд на Тухеля, як старший брат довіряє опіку над літньою мамою молодшому, Юрґен підкреслював, що всі порівняння його методів із методами нового тренера Боруссії поставлять на Вестфаленштадіоні під сумнів головне – і його спадок, і світле майбутнє Тухеля. Перший матч протистояння з Боруссією переконав у тому, що клуб продовжує дорожити спадком Клоппа. Загальний підсумок протистояння ж довів, що хороші перспективи є як у Дортмунда, так і у Ліверпуля. Інша справа, що виступи на кшталт сьогоднішнього радше підкреслять перспективи команди Клоппа, ніж її нинішній рівень.

Видатна вольова перемога і справжній європейський вечір назавжди увійде у фольклор уболівальників Ліверпуля, настільки ж важливим цей матч виявиться і для Клоппа особисто. Не стільки через те, що Боруссія вважалася головним фаворитом Ліги Європи, скільки через бажання помірятися силами з рідною командою вже тоді, коли він відчував би Ліверпуль повністю своїм колективом, перед цим протистоянням Клопп враження, здавалося, надав би перевагу уникнути зустрічі з колишньою командою. Та врешті-решт саме сьогодні Юрґен зробив серйозний крок до того, щоб назвати цю команду своєю.