Юрій Вернидуб – людина проста. Якщо команда програє, то для нього немає взагалі ніякого значення, наскільки добре вона грала. Просто гра не може бути успіхом, адже це лише спосіб досягнення мети, тобто перемоги.
В цьому сезоні приводів для філософських роздумів у Вернидуба було вдосталь. Зоря програвала, Зоря погано грала. Неважливо, що з цих двох речей було причиною, що наслідком. Чи команда програвала, бо погано грала, чи команда погана грала, бо програвала. Важливо, що разом йшли обидві ці речі.
Після гри з Атлетиком Вернидуб говорив, що його команда добре вивчила суперника та знала, як треба грати. Було б дивно, якби на такому рівні погано вивчали суперників та не готувались до гри. З цим у Зорі й раніше не було проблем, а ось з вибором стартового складу, правильним виконанням вказівок тренера та просто самовіддачею були величезні труднощі.
Після поразки від Естерсунду тренер запропонував гравцям розділити відповідальність. Йому набридло нести тягар невдач самотужки. Навряд чи ті слова, чи якісь серйозні розмови всередині команди допомогли здобути цю несподівану перемогу над сильним суперником. Зорі остогидли невдачі, від яких команда відвикла за кілька років. Але це знову ж таки самі тільки гарні слова. Потрібні були вчинки.
На полі Атлетика Зоря зіграла правильно та виглядала згуртованою командою. Проте все могло бути зовсім по-іншому, якби на першій хвилині матчу Ікер Мун’яін пробив трохи точніше чи у решті гольових моментів суперник був ефективніший у реалізації. Що б тоді говорили про доскональне вивчення та правильні рішення по ходу гри?
Але Зоря витерпіла, не пропустила, а потім навіть сама забила. Цей гол повністю перевернув психологію гри. Атлетик розгубився через те, що команда почала програвати в матчі, де грала набагато краще, тоді як Зоря, навпаки, отримала багато позитивної енергії. Не тільки футболісти, але й усі люди довіряють всіляким потойбічним речам – наприклад, що сьогодні фортуна на боці одних, а не інших.
Гол Ігоря Харатіна став відправним моментом для успіху Зорі. Луганці зробили вдачу всього лише фундаментом своєї перемоги, а за допомогою роботи, самовіддачі та величезного бажання зуміли побудувати будинок.
Саме від таких перемог Вернидуб отримує найбільше задоволення. Коли його команда грає на межі можливостей та здобуває потрібний результат. Що там просто гра на полі, сам по собі футбол – це лише спосіб для досягнення найголовнішого. Тобто перемоги.
Після гри проти Скендербеу Олександр Хацкевич зізнався, що в перерві довелось поговорити з командою більш жорстко. Динамо повернулось на поле та здобуло перемогу, програвши перший тайм. Цього разу Хацкевич говорить, що він не кричав у перерві, не піднімав настрій на гру, а, навпаки, намагався заспокоїти.
Проте хто йому тепер повірить, якщо Динамо вийшло на другий тур в Белграді настільки рішучим та енергійним. Що ж це за такі заспокійливі слова, після яких команда починає бути настільки активнішою?
Можна погодитись з Хацкевичем, що знак рівності поміж грою з Партизаном та Скендербеу ставити не варто з іншої причини. Якщо проти албанської команди насправді не вистачало нормального настрою та була якась недооцінка, то цього разу проявилась звична для цього сезону проблема виїзних ігор.
Нормально, коли тренер вибирає в домашніх та виїзних матчах різні тактичні схеми та навіть намагається діяти більш обережно. Проте вже не перший раз такий тактичний вибір призводить до того, що у команди виникають серйозні проблеми, які потім списують на психологію.
Динамо знову намагалось грати обережніше та надійніше не тільки в захисті, але й в нападі. В захисті це означало, що потрібно було не кидатись на суперників, тримати зону та вичікувати. Другий гол Партизана відбувся саме через те, що потрібно було діяти обережніше. Ніхто не зустрічав суперника, який розірвав зону через втрату м’яча Сергієм Сидорчуком, ніхто активно не заважав віддати та прийняти передачу. Всією лінією оборони кияни відступали назад, дозволивши супернику приймати виважене рішення.
Тактично правильно у деяких випадках пласуватись та тримати лінію оборони глибше, проте тоді, коли хтось інший може завадити чи відібрати м’яча.
Після перерви в таких випадках Домагой Віда йшов у відбір, крайні захисники намагались грати активніше. Забулось навіть про відсутність Євгена Хачеріді, якого так не вистачало і у випадку з другим голом, і з першим. Він би точно раніше побіг грати один в один з Леандре Тавамба у першому голі, він би точно побіг зустрічати Сума Сейдуба у другому.
Виїзний стиль в атаці проявляється невеликою кількість передач на загострення в центрі поля. У Динамо тоді чітко розділяється фаза контролю м’яча через здебільшого передачі в середині та фаза атака зі швидким переходом. Динамо могло забивати ще за рахунку 0:0, але не створювало постійного тиску, як це буває в інших іграх.
Просто раніше кияни не пропускали в свої ворота двічі за вісім хвилин, ніщо не змушувало команду змінювати гру. Вони й так добре грали, вони й так могли забити. А потім все закінчувалось 0:0.
У другому таймі Динамо зовсім змінилось в атаці. Два форварди – Жуніор Мораес та Артем Бєсєдін – створювали постійний тиск та перевернули хід гри, важливими були переміщення Віталія Буяльського, який почав грати ближче до атаки. А ось Денис Гармаш перемістився глибше до середини поля, ставши якраз тим гравцем, хто вміє та не боїться віддати гостру передачу вперед.
Можливо, Хацкевич й справді не кричав на команду в перерві, але він все одно дав дозвіл команді грати сміливіше та агресивніше. Це зробило результат.
Коли Марлос був звичайним бразильцем з Шахтаря, до нього було не настільки багато уваги, а тепер за його кожним кроком будуть слідкувати українські журналісти. Це спеціально гіперболізоване твердження насправді не таке вже й далеке від правди. Особливо зважаючи на те, що гра з Ман Сіті була далеко не найкращою для Марлоса.
Серйозна травма Бенжамена Менді та необхідність зіграти у захисті з гравцем більш оборонного плану примусила Жозепа Гвардіолу вибрати номінального хавбека Фабіана Делфа, а не Даніло на позицію лівого захисника. Це після гри Гвардіола хвалив свого гравця та говорив, що гарний центральний хавбек має навички гри на будь-який позиції. Проте перед грою він сильно ризикував, коли ставив Делфа проти одного з найсильніших гравців Шахтаря Марлоса.
Але саме номінальний опорник хавбек зробив те, чого б, мабуть, не вдалось крайньому захисникові – він створив постійний цейтнот у прийнятті рішень для технічного бразильця. Марлос вміє приймати нестандартні рішення та зіграти красиво, але при цьому йому потрібна інша швидкість гри та менш активна опіка збоку суперника.
Лише кілька разів протягом гри Марлос з’являвся в центрі уваги, тоді яка його партнери по лінії атакувальних хавбеків Тайсон та Бернард завжди були активні та небезпечні.
Марлосу не вистачало вибуховості в діях, швидкості в прийнятті рішень. І це далеко не перший матч, коли у нього так виходить саме в єврокубках. Паулу Фонсека змінив бразильця на 78-й хвилині, але зробив би це набагато раніше, якби на лаві запасних був хтось сильніший на його думку, ніж Дентіньйо.
Шахтар ніби й так дуже непогано виглядає у цьому груповому турнірі Ліги чемпіонів, але вихід Марлоса на рівень важливості матчів в чемпіонаті України ще більше посилить гру Шахтаря.
До молодих гравців у футболі завжди особливе ставлення. Після їх появи та перших матчів в уяві будується висота, якої можна досягнути. Часто це нагадує проект будівництва якоїсь споруди, який є тільки на картинках. Там завжди все красиво та яскраво.
У минулому сезоні юний Андрій Лунін створив справжній фурор, коли почав грати у 17 років в стартовому складі Дніпра. На його деякі помилки та невдалі дії закривали очі, адже він юний дебютант, та ще й в такій команді. Відразу після переходу до Зорі у нього виникли проблеми через те, що в новій команді більш серйозні задачі, а тому інші вимоги та умови, які не назвеш тепличними.
Протягом цих двох місяців виникало постійне запитання, витримає чи не витримає молодий воротар цю ситуацію?
Гра з Атлетиком дає відповідь. Точніше навіть не сама гра, а розвиток. Спочатку у Луніна було не все так добре, він разом з захистом не міг знайти собі місця, помилився на виході. Але як і для всієї команди, для воротаря Зорі було важливим зробити кілька успішних дій, які б допомогли вирівняти психологічний стан.
У Луніна є проблеми з грою на виході, інколи йому просто не вистачає рішучості та нахабства, іноді просто досвіду, щоб правильно прийняти рішення. Але в грі проти Атлетика вкрай важливо грати на виходах, адже команда робить велику ставку на подачі та стандарти. Пізніше Луніну не просто вдалось успішно грати, під кінець матчу Зоря навіть ледь не почала дозволяти, аби ці передачі виконувались, настільки спокійно з ними справлявся молодий голкіпер.
Для молодого воротаря ця гра з Атлетиком була гарним способом показати, що він прогресує та розвивається, незважаючи навіть на те, що перше враження від його гри створило дуже великі очікування.
Домагой Віда залишить Динамо взимку, тому Олександр Хацкевич зараз награє Томаша Кадара на позиції основного центрального захисника команди. Гра з Партизаном знову показала, наскільки серйозними можуть бути проблеми Динамо з Кадаром в центрі захисту.
У другому голі окрім загальнокомандної помилки був ще й просто невимовний особистий провал Кадара. Він так рухався, що примудрився опинитись в напівпозиції й до гравця, який віддавав передачу, й до гравця, який приймав її на ударній позиції. Треба сильно постаратись, щоб взагалі зуміти так зіграти.
Додати до цього матч зі Скендербеу, коли Кадар також зіграв невдало, потім навіть намагався вибачитись за свою помилку, й виходить, що угорський центрбек робить забагато помилок, як для гравця з роллю гравця стартового складу.
Кадар вміє розпочати атаку, холоднокровний та вміє грати на другому поверсі, але по його грі один в один, по дивним рішенням в обороні виникає багато запитань. Динамо не того рівня команда, яка може собі дозволити захисників, що погано грають в захисті.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться