Колись все було по-іншому. Жозеп Гвардіола ще в молодості увібрав принципи Йохана Кройффа, начитався теорій Хуана Мануеля Лільйо та надивився матчів команд Марсело Б’єльси. Як здібний учень, він не брав інформацію з одного джерела та їздив по світу у пошуках правильних відповідей.

Зрештою, очоливши Барселону, Гвардіола зробив те, що насправді під силу тільки великим – він змінив футбол.

Але це було колись. Тепер все змінилось, сам Гвардіола пропустив цей момент.

Його Барселона була великою командою, яку всі боялись та поважали. Найбільш показовим моментом її величності стало те, що Барселону почали наслідувати. Кожен у футбольному світі намагається побути у відблиску слави тієї команди. Хтось проголошував себе новою Барселоною (українському, африканською чи таке інше), інші починали грати у ту тікі-таку, треті будували футбольні школи за прикладом Ла Масії. У кого не було таких можливостей, робили простіше – вони підписували гравця, який хоч трохи перебував у складі команди, оголошуючи про підписання гравця Барселони.

Разом з тими, хто хотів створити у себе нову Барселону, були й інші. Спочатку це були просто непопулярні хлопці, яких звинувачували у тому, що вони не бачать величі. Вони хотіли обіграти Барселону, вони хотіли зруйнувати філософію Гвардіоли. За такими майбутнє. За тими, хто йде проти системи.

Після Барселона Гвардіола тренував Баварію. Незважаючи на два титули чемпіона, в Мюнхені про нього говорять різне. Тобто не тільки гарні речі. Не кожен в Німеччині сприймав його модель, а провали в Лізі чемпіонів були приводом, щоб бути незадоволеним.

З ролі учня Гвардіола перетворився на місіонера. Слідом за Німеччиною він відправився поширювати свою віру до Англії.

Для англійського футболу, який вже давно нічого не придумає самотужки, а тільки копіює ідеї інших, це стало божественним пришестям. Навіть у Барселоні поважали Гвардіолу менше, ніж в Англії. Для англійців він був так далеко та високо, ніби сам бог.

Ман Сіті відразу оголосили чемпіоном Англії в першому ж сезоні.

Але цього вже точно не буде. За майже рік загальних пояснень невдач Гвардіоли виникало багато різних теорій. У Ман Сіті слабкий склад для тікі-таки. Прем’єр-ліга просто найсильніша ліга світу з великим рівнем конкуренції. Гравці не розуміють тренера.

Найбільша проблема Гвардіоли в упертості, з якою він намагається привити Ман Сіті свій футбол.

Не одного разу протягом сезону Гвардіола зривався після матчів зі звинуваченням суперника у грі довгими передачами. Коли таке говорить хтось нейтральний, то він буде ідеалістом. Але говорити таке на свій захист чи на захист своєї команди – просто виправдовуватись.

Свого часу Барселона Гвардіоли була найкращою командою у світі по грі у захисті. Вона відбирала м’яча за кілька секунд, кожен гравець йшов у пресинг та створював тиск на суперника. Пізніше вже ніхто не смів грати з його командами в контроль м’яча, адже зробити втрату на своїй половині поля, коли в складі суперника є Лео Мессі – це гол.

Ніхто не смів пресингувати Барселону з її центром поля, який вмів повернути атаку за дві передачі. У Ман Сіті немає своїх Бускетса та Хаві, але є гравці з подібним потенціалом. Питання у тому, чому вони його не використовують? Ще більш актуальне питання у тому, чому Гвардіола вперто намагається робити те ж саме, якщо  все ж таки немає Бускетса та Хаві?

Проблема з довгими передачами й дозволяє докопатись до коріння проблем. «Тренер часто дратується через тактику лонгболів у інших команд, – розповідав в одному з інтерв’ю Кевін де Брейне. – Проти інших команд вони грають у футбол, а з нами міняються».

«Він вкладає багато часу та енергії на пошуки прогалин у нашому захисті, а потім суперник використовує довгу передачу».

У цих словах де Брейне відповідь на усі найважливіші проблеми теперішнього Манчестер Сіті. Гвардіола знає лише тільки свій футбол, він не підготовлений до того, що з ним можуть грати по-іншому. Команди Гвардіоли не роблять довгих передач, але хіба цього не повинні робити інші?

Та сама проблема виникла у Ліверпуля Юргена Клоппа протягом цього сезону. Вони схожі за тим, що змушують свої команди пресингувати на чужій половині поля. Так звані розумні команди намагаються зберігати м’яч та завжди виходити через короткий пас. Їх легко пресингувати. Але як пресингувати команду, яка віддає довгі передачі?

За цей сезон і Ман Сіті, і Ліверпуль мали багато проблем, коли суперник атакував за допомогою довгих передач. Тільки-но команда намагалась увімкнути колективний відбір м’яч, як отримувала передачу через усю лінію пресингу у проблемну зону. У обидвох команд такими є центр захисту.

В Лізі чемпіонів Ман Сіті зустрівся з такою ж командою, яка грає у вертикальний футбол, але ще більш розвинений та вдосконалений. Суперництво з Монако було гарним показником того, наскільки Гвардіола за цей рік навчився грати проти команди, яка хоче добиратись в останню третину поля за мінімальну кількість передач.

Немає нічого дивного, що команда Гвардіоли забиває шість голів у двох іграх, Барселона та Баварія це робили з легкістю. Але при цьому Ман Сіті вилетів, знову не розуміючи, що треба робити проти команди, яка швидко атакує за допомогою довгих передач.

Гвардіола говорив, що він не відмовиться від своєї філософії. Він буде твердо стояти на тому, що саме цей футбол є правильним. І ніякий інакше. Вірність своїм принципам – дуже гарна якість для сильної людини.

Але в такому випадку Ман Сіті Гвардіоли й надалі буде програвати частіше, ніж вони б цього хотіли.