“Дієго! Дієго! Дієго!”, – знайомим рефреном вибухнув Стамфорд Бридж після того, як Дієго Коста зрівняв рахунок у матчі проти ПСЖ і подарував Челсі надію на продовження європейської кампанії, а отже й цілого сезону лондонської команди. Представники чемпіонів Франції не соромилися перед матчем називати нападника збірної Іспанії “шахраєм”, – і цю думку, певно, підтримає переважна більшість прихильників європейського футболу, – проте в Західному Лондоні Коста досі залишається беззаперечним героєм.
Та показово, що надія, яку бомбардир подарував Челсі, трималася в повітрі тільки до того часу, поки він передчасно не залишив поле. Гол Златана Ібрагимовича, забитий за кілька хвилин після вимушеної заміни Кости, вирішив долю протистояння і оформив історичний момент у новітній історії лондонського клубу. Виліт від ПСЖ і провал у Прем’єр-лізі означає, що в наступному сезоні Челсі залишиться без Ліги чемпіонів – вперше за тринадцять років епохи Романа Абрамовіча.
Підводити риску під епохою можна вже зараз, і вираз обличчя Джона Террі, травмованого капітана та головного її уособлення, свідчив про це якомога більш красномовно. Не встигнувши відновитися до сьогоднішнього матчу, Террі, скоріш за все, попрощався з Лігою чемпіонів – свій останній матч у найбільш престижному турнірі континенту, схоже, він уже зіграв. Та навіть якщо ситуація з новим контрактом 35-річного вихованця клубу буде вирішена після призначення нового менеджера, усвідомлення того, що епоха пішла, залишиться.
Найбільш стабільний представник Англії в Європі в цьому столітті буде змушений звикати до нових обставин.
З Лігою чемпіонів Челсі прощається у єдино можливий для себе спосіб – під радість всіх, окрім власне своїх уболівальників. Вони досі не мають історії і симпатії нейтральної публіки, вони досі вдають, що їх це й не цікавить. Вони продовжують грати наперекір. Футбольні шахраї, футбольні самозванці. ПСЖ Лорана Блана, ще один продукт глобалізації і комерціалізації європейського футболу, здається не найкращим кандидатом на роль героя, що повинен був їх подолати. Проте парижан повинен був утішити той факт, що вони все ж розібралися із зазделегідь визначеним опонентом.
Дієго Коста дав зрозуміти, що чемпіони Франції боялися його недарма, вже в дебюті зустрічі. Перша спроба пристрілятися до ворот Кевіна Траппа закінчилася акцентованим ударом по центру воріт, проте значно більше, ніж завершальна дія, цей момент визначив рух Кости. Дев’ятнадцятий номер Челсі отримав напередодні підтримку менеджера Гууса Хіддінка, котрий зазначив, що його підлеглий повертається до найкраших зразків форми, і в усьому, що стосувалося господарювання в центральній зоні перед володіннями суперника, сьогодні йому не було рівних.
Брутально чорну маску, що захищала ніс Дієго після нещодавнього перелому, він не витримав і десять хвилин. Твіттер-аккаунт ПСЖ був змушений висловлювати розчарування досить швидко, оскільки лінія з тим, що маски носять лише герої, раптом втратила залишки сенсу. Для Стамфорд Бридж же, як ми вже розповідали, героєм бразилець виявився і без маски. Протиснути найкращого центрального захисника світу Тьягу Сілву і вицілити дальній кут потужним ударом – завершення атаки Костою затінило навіть розкішну передачу Вілліана та, що більш цікаво, відбір Педро м’яча у Тьягу Мотти.
Лоїк Ремі та Бертран Траоре активно розминалися у перерві, і враховуючи той факт, що Челсі потрібно було забивати другий гол, на поле хтось із них міг вийти і в пару до Кости. На початку другого тайму, проте, основний нападник господарів отримав ушкодження і миттєво повідомив про необхідність заміни. Суб’єктивно здалося, що в аналогічній ситуації наприкінці зустрічі Еден Азар намагався залишити поле значно більш охоче. Звинувачувати десятого номера вболівальникам не доводилося – гол Златана до того моменту вже встиг вивести ПСЖ до чвертьфіналу. Відмовити Парижу раптом стало ще складніше.
Згадуючи про Косту та Азара, не можна не згадати й про іншого лідера Челсі, що повинен розділити з командою і компліменти за повернення в гру, і звинувачення за підсумкову поразку. Епізод із м’ячем Ібрагімовича розпочався після невдало виконаної подачі з кутового, за яку був відповідальний Анхель Ді Марія, проте виправитися за наступної ж нагоди аргентинець зумів через те, що його не зупинив Сеск Фабрегас. Іспанець втратив колишнього вінгера Манчестер Юнайтед на лівому фланзі і оголив зону дезорієнтованого Сесара Аспілікуети, після чого Ді Марія знайшов би “Ібру” і з заплющеними очима.
Та річ у тім, що до цього Фабрегасу вдавалося розбиратися з реактивним суперником більш ніж вдало. Сеск не грав проти Ді Марії персонально, не передбачало прямої дуелі й розташування цих двох гравців на полі. Проте в першому таймі колишній гравець Барселони запам’ятався вкрай важливим відбором м’яча в екс-футболіста Реала, а на початку другого тайму “четвірка” Челсі засмутила суперника двічі в межах кількох хвилин. Спочатку Фабрегас позбавив Ді Марію володіння, вчасно повернувшись після виконання кутового і зупинивши таким чином контратаку ПСЖ. У другому ж епізоді він наздогнав Анхеля в центрі поля. Недарма перед матчем півзахисник парижан Марко Верратті називав Франсеска зразком для наслідування.
У вирішальний момент, одначе, півзахиснику Челсі забракло швидкості – і Ді Марію він втратив. На іншому кінці поля в той момент уже не було Дієго Кости, тому в матчі все стало зрозуміло. Команда Гууса Хіддінка залишила Лігу чемпіонів і закрила таким чином епоху. Негідник переможений, справедливість торжествує – здається, саме це прийнято називати хеппі-ендом.
Источник: Sportarena.ua
