МФК Миколаїв свою історію веде з 1920 року, але ще ніколи не досягав настільки високого результату, як цього вечора. Вихід у півфінал Кубка України – значне досягнення для будь-якого клубу ПФЛ, а для миколаївців – взагалі історичне й найперше за весь час виступів клубу. Це той випадок, коли файєри на трибунах та вибігання уболівальників на поле, до своїх улюбленців, не викликають зайвих запитань.
Саме цього вечора клуб зробив рішучий крок в історію. З останніми відзвуками серії післяматчевих пенальті місто корабелів має осягнути новий статус своєї команди, яку навесні з великою долею імовірності чекає півфінальний матч з кимось із грандів.
Навряд чи багато навіть найвідданіших фанів цього клубу ще на початку сезону були б схильні називати його історичним. МФК Миколаїв – далеко не найбагатший клуб першої ліги. Його фінансові можливості обмежені, місце президента клубу вакантне, а позаду тягнуться «хвости» від давніх справ – цей клуб свого часу був оштрафований за, цитуємо ФФУ, дії по маніпуляції результатами матчів. Це було ще задовго до того, як подібне стало мейнстрімом. Клуб ледве пережив штраф 2х100000 грн, лише завдяки допомозі волонтера Максима Кантора (директора місцевого заводу корабельного устаткування) зміг більш-менш впевнено дивитися у майбутнє.
Утім, мови про те, щоб утримувати провідних гравців, все ж не йшло. Напередодні сезону 2016/17 клуб втратив низку футболістів, серед яких багато хто був бажаним і суттєво ослабив МФК Миколаїв своїм відходом. Миколаївці не могли в фінансовому плані конкурувати ні з новачками першої ліги (форвард Ігор Сікорський відправився у Верес), ні з дебютантами другої (винниківський Рух перехопив захисника/опорника Станіслава Чучмана).
Комплектуватися Миколаїв міг хіба що за залишковим принципом: знявся з першої ліги криворізький Гірник – прихопили четвірку футболістів, пройшла зміна поколінь у молодіжних складах клубів Прем’єр-ліги – підписали тих, хто був їм непотрібен, уже по ходу сезону хтось втратив місце в основі – взяли і їх. Здавалося б, у такому сезоні не до результатів.
І справді, у чемпіонаті МФК Миколаїв почав провально – лише у п’ятому турі він зміг відкрити лік своїм голам. Трішки оживши наприкінці літа, восени знову клуб втрапив у круте піке. 6-матчева безвиграшна серія, 4-матчева програшна – нема нічого дивного, що на зимівлю команда відправилася на 12-му місці з лише 3-очковим відривом від зони вильоту.
Проте, на щастя для миколаївців, свою віддушину вони знайшли в Кубку України. Іллічівець був однозначним фаворитом протистояння, він мав усе для перемоги, однак, як бачимо, це МФК Миколаїв святкує третій в цьому розіграші виграш у серії післяматчевих пенальті.
Раптово виявилося, що 34-річний Роман Чумак, якого ще років півтора тому не запрошували навіть середняки нижчих ліг, непоганий воротар, здатний на куражі відстоювати свої володіння. Раптово згадалося, що це 11-й його «сухий» матч у сезоні, а також третя виграна серія пенальті.
Раптово стало зрозуміло, що захист можна формувати із 34-річного невисокого капітана та, приміром, виставленого на фланг форварда. Виявилося, що відсутність забивного форварда компенсує командна гра з переміщеннями атакувальних хавбеків. Іллічівець із титулованим Фоміним та Кисілем, що проводить найрезультативніший сезон у кар’єрі, не були гострішими, аніж запрошений із другої ліги Саркісян, який ще в першому таймі змусив гостей виносити м’яча з лінії воріт.
Звісно, куди ж «маніболівсько-лестерівським» історіям без долі везіння і нотки трагізму? Ми прекрасно розуміємо, що такий шлях було б важко подолати без реформи Кубка України з відмовою від 2-матчевої системи, а також без цілком очевидного незадоволення поточним сезоном у першості.
Але Кубок – справді інший вимір. Вечірнє освітлення стадіону, одна із «родзинок» Миколаєва, розкіш, недоступна багатьом іншим клубам нижчих ліг, ще пригодиться команді Руслана Забранського – в півфінальній грі доведеться ж приймати суперника, на якого в будній день просто необхідно виносити матч на вечірній час.
Маленьке диво в масштабах футбольної України, велике диво в масштабах одного міста й одного клубу.
Чергове нагадування, що Кубок України треба подавати пишно, як турнір, де можливі й такі ось історії.
Источник: Sportarena.ua
