Імітуючи спортивний симулятор

Кожен футбольний фанат неодноразово уявляв себе гравцем улюбленої команди. Будь-хто мріяв відчути на власній шкірі, як це – бути частиною колективу, грати у футбол на заповнених трибунах, ловити на собі погляди красивих дівчат, попадати в об’єктиви фотокамер, купатися у любові вболівальників, голосно співати гімн рідного ФК, перебуваючи на футбольному полі, а не стоячи на трибунах з піднятим над головою шарфом клубу. Дехто з таких фанів намагався втілити свою мрію за допомогою спортивних симуляторів, таких, як FIFA або PES, вибираючи режим «Легенда» і створюючи себе-футболіста. Інші ж вболівальники по-справжньому марять славою знаменитих футбольних тренерів, вважаючи, що саме менеджер є основою всього. Такий тип фанів, граючи у спортивні симулятори, обирає режим «Кар’єра» і творить власну команду мрії.

Як в одних, так і в інших є певні цілі, які вони переслідують. Ті, хто грають за самого себе, намагаються попасти в якийсь великий клуб (або улюблений) і національну збірну. Ті ж, хто вирішив керувати командою, ставлять за мету зібрати якомога більше трофеїв у своїй колекції. Для досягнення поставленого завдання ігрові тренери перебирають десятки футболістів, намагаючись створити такий собі dream-team. Часто-густо лише починаючи кар’єру такі менеджери обирають певну тактичну модель, від якої і намагаються постійно танцювати, підбираючи виконавців виключно під цю схему. Як правило, на сезон четвертий-п’ятий роботи у клубі, тренеру починає вдаватися усе: тут тобі і прихильність адміністрації, і любов фанів, і великі гроші на трансфери, і трофеї в колекції, і потрібні гравці. Власне, десь на цьому етапі усі любителі бути менеджерами у спортивних симуляторах і розділяються на різні категорії: сильний гравець, посередній, слабкий і неймовірно потужний. Різниця між цими категоріями дуже проста і зрозуміла. Наприклад, у сильного тренера є певна обойма гравців, на яких він розраховує, але яких йому не шкода й відпустити за хорошу компенсацію, і декілька тактичних схем для різних суперників, а у посереднього – сильних футболістів чимало, але грає він, в основному, лишень за однією розстановкою, тому дехто не може показати свій максимум.

Дещо подібне можна спостерігати й у справжньому футболі: проводячи певні паралелі, стає очевидно, що тренер, який може по ходу матчу варіювати тактичну побудову своєї команди і впливати на її гру за допомогою замін – це той самий надзвичайно потужний гравець зі світу спортивних симуляторів. Той ж менеджер, що боїться проводити заміни, грає надзвичайно обмеженою кількістю виконавців (хоч кваліфікованих є вдосталь) і робить ставку тільки на одну тактичну схему – це справжній аналог слабкого гравця. Тільки-от біда в тому, що в реальному футболі не можна переграти матч, як це з легкістю роблять у спортивних симуляторах. Тут ти або вмієш щось робити, або ні – жодних «але».

Після київської поразки збірній Словаччині з рахунком 0:1, головний тренер збірної України на прес-конференції наступним чином пояснив своє небажання проводити третю заміну: «Якщо одна заміна не пішла, друга не пішла, то не варто чекати нічого хорошого і від наступної заміни». Тоді багато хто дозволяв собі критикувати Михайла Фоменка, але ще більший шквал критики посипався на нього після вчорашніх нулів на табло у Жиліні. Цього разу тренер збірної використав лише одну заміну, причому зробив це аж у компенсований арбітром час. І це у матчі, де Україну задовольняла лише перемога. Своє рішення Михайло Іванович аргументував так: «У мене не було впевненості, що люди вийдуть і зможуть щось змінити». Солідарний з головним тренером і його помічник Олександр Заваров: «Була думка раніше Гладкого випустити, але в той момент Кравець вийшов сам на сам. Сподівалися, що він зможе забити. Можливо, можна було й двох нападаючих випустити. Але як є, так є». Нинішній тренерський штаб збірної будує гру від оборони, керуючись українською приказкою: «краще синиця в руках, ніж журавель в небі» і до цього усі уже призвичаїлися.

Але деколи обачливість Михайла Івановича насправді дивує: в своїх 17 офіційних матчах в ролі тренера збірної України він використав 46 замін, проте третину з них було проведено уже в компенсований арбітром час. Фактично, ті футболісти, що виходили на поле на декілька хвилин, не мали жодної змоги якісно увійти в гру. Всього-то двічі тренерський штаб наважувався щось змінити протягом першої години гри. І практично жодна з цих замін не змінила тактичну побудову команди – гравці змінювали один одного лише за позиціями.

Апофеозом усього цього став, власне, вчорашній матч проти Словаччини. Здавалося б, збірна України уже гарантувала собі третю сходинку, а єдиний шанс поборотися за вищі місця – перемога. Тим не менш тренерський штаб не проводить жодних замін протягом усього матчу, хоча очевидним було те, що словаки дуже грамотно закривають фланги української збірної і свій шанс можна було знайти лише через центр – а там з атакуючих гравців лише один Кравець. До кінця поєдинку Фоменко так і не наважився ризикнути і випустити на допомогу єдиному форвардові Гладкого або Малиновського. Дещо схоже уже відбувалося з цією збірною: два роки тому у Києві українцям достатньо було обіграти Англію для прямого виходу на чемпіонат світу, але і тоді Михайло Іванович зіграв у занадто обережний футбол, мінімізуючи усі ризики. Як підсумок, нульова нічия, раунд стикових матчів – і проліт мимо Бразилії. Хочеться вірити, що подібного сценарію вдасться уникнути цього разу.

За два тури до завершення відбіркового циклу збірна України продовжує боротися за найкращу третю сходинку, яка дає право прямого виходу на чемпіонат Європи. Напевне, на усіх прес-конференціях наступного місяця Михайло Іванович буде акцентувати на цьому увагу. І, можливо, заліковий пункт, здобутий в Жиліні, вирішить усе на нашу користь – але проблеми це не нівелює: тренерський штаб Фоменка не любить щось змінювати під час матчу і зводить до нуля вплив замін на гру. У поєдинках з Македонією та Іспанією нашій команді потрібно буде тільки перемагати – та чи ризикне головний тренер зіграти вперед?

Ще одна спільна характеристика між Михайлом Івановичем та простим футбольним вболівальником, який вирішив почати кар’єру менеджера в спортивному симуляторі, полягає в тому, що як один, так і інший призначили себе самі. Тільки-от за незадовільні результати адміністрація команди може з легкістю звільнити самопризначеного тренера у якомусь симуляторі, а чи звільнить хтось Фоменка, якщо Україна не поїде на Євро?

Олексій Мандзій, Sport Arena